Українська Правовірна Греко-Католицька Церква


У 1990 році Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) вийшла з підпілля, але керівництво в цій Церкві відразу ж зайняла духовна течія західної єретичної теології. Ця теологія заперечує основні правди цілої християнської віри – Божество Христа, його реальне та історичне воскресіння, чуда, натхнення Святого Письма, існування пекла. Такого духа вніс до нашої Східної Церкви екс-кард. Гузар. Він також схвалює гомосексуалізм, окультизм – віщування, магію (віщує маятником) /див. книга „Бесіди з Блаженнішим Л.Гузаром. До постконфесійного християнства”(2006)/. Л.Гузар народився в Україні, але все життя прожив на заході – в Америці, Італії. Дістався до влади в УГКЦ разом з групою американців і людей зі заходу, які мали такого ж духа апостазії.
Тому правовірна течія в УГКЦ на чолі з українцями архиєпископом Михайлом Осідачем і секретарем єпископом М.Гітюком, ЧСВВ, разом з деякими іншими єпископами відділилися від цієї єретичної течії і 11.8.2009р. проголосили Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву (УПГКЦ). За це УГКЦ очорнює нас, називає сектою, розкольниками і т.д. Створює проти нас ложну і наклепницьку кампанію, різними способами впливає на органи державної влади та маніпулює ними з метою не дозволити законну реєстрацію УПГКЦ. Захищається фразами, мовляв це доба об’єднання, а не розділів. 
На це відповідаємо: зло мусить назватися злом, брехня брехнею, єресь єрессю. Не було можливості для жодного діалогу з апостатичною ієрархією. З їхнього боку це був тільки монолог. Нас би змусили підпорядкуватися диктатурі єресей і вже не змагатися за відродження Церкви. Але це була б фальшива єдність і зрада Христа та Церкви.
Памфлети, які пишуть проти нас – це низка півправд, брехні та очорнень. Ми відбили всі ці атаки і навпаки, вказуємо на основну проблему, якою є зрада християнської віри з причини єресей Гузара і обраної ним ієрархії.
Згідно законів України ми маємо повне право на реєстрацію. Наше віровизнання не протирічить законам України.
Наші противники кажуть, що не сміємо мати назву, подібну до їхньої. Відповідаємо: ми маємо подібну, але не тотожну назву. Подібну назву мають всі Православні Церкви в Україні і відрізняються лише уточненням: київська, московська, автокефальна. Наша назва відрізняється від УГКЦ уточненням правовірна – orthodoxos.
Держава (конкретні урядовці) відкликаються на очорнення, які поширюють наші противники і тому не хочуть дозволити законну реєстрацію нашої УПГКЦ. Таким чином незаконно не дають нам права на повноправне існування. Ми лише домагаємося дотримування закону! Якщо нам не дадуть можливості зареєструватися, то це є явною дискримінацією християн в Україні!

Сторінка community.org.ua

Меморандум

Наш Правовірний Синод єпископів минулого року вказав на єресі кард. Л.Гузар, які порушують саму суть християнської віри. Кардинал не подав жодного пояснюючого аргументу відносно звинувачення з єресей. На жаль, цілий Синод УГКЦ проявив  свою єдність з ним і з його єресями. Замість того, щоб вирішувати найосновнішу проблему, а саме: що Л.Гузар проповідує єресі – Синод став на його бік і допомагає йому в ліквідації правовірних. Йдеться про наступні єресі:
1) ставлення під сумнів Христового Божества;
2) ставлення під сумнів Дівицтва Пресвятої Богородиці;
3) ставлення під сумнів вічності пекла;
4) пропагування окультизму і синкретизму;
5) віщування маятником;
6) схвалювання гомосексуалізму і релятивізму в області  віри і моралі;
7) ставлення під сумнів примату і непомильності Папи;
8) пропагування реінкарнації.

З цієї причини був сформований Правовірний Синод єпископів УГКЦ, щоб стати противагою до цих єресей і альтернативою для тих, які хочуть зберегти спасительну віру в Ісуса Христа.

а) Після річного досвіду з інтригами єретичного Синоду і його незацікавленістю вирішувати питання чистоти віри, а також з мовчанкою Ватикану щодо такої важливої проблеми, якою є єресі всередині Церкви, ми були змушені зробити серйозне рішення: сформувати Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву (УПГКЦ). Ця Церква опирається на Апостольську Традицію, на її незмінні основи християнської віри, які містяться в Божому об’явленні, в переданні Святих Отців Вселенських Соборів і в Традиції Церкви, що називається depositum fidei. УПГКЦ визнає примат Папи Римського.
Єретична структура на чолі з кардиналом Л.Гузаром поступово і хитро ліквідує правовірність і всі основи християнської віри. Правовірний Синод єпископів виступив за збереження спадщини Отців, апостольської і правовірної Католицької віри. Єретики відпали до апостазії і кожен, хто їм підпорядковується, перестає бути католиком, а також і  християнином.
 В сучасній добі єретики навіть не мають стільки чесності, як пірати, які в час бою чесно знімали зі щогли прапор з королівським гербом і піднімали прапор з символом смерті. Єресі – це наче пляшка з отрутою. Було б злочином не позначити їх знаком смерті і давати з них пити людям! Те сьогодні роблять єретики в Церкві. Це є твердий, але правдивий образ єресі і єретиків не тільки в нашій Східній Католицькій Церкві, але сьогодні і в цілій Західній Католицькій Церкві. Під владою єресі і єретиків в Церкві офіційно широкою дорогою йдеться до пекла. Кожен, хто з’єднається з єресями, є отруєний і втрачає вічне життя.

б) 11 серпня 2009 р.Б. на Синоді додатково був обраний владика Ілля, ЧСВВ, на заступника Глави УПГКЦ.
Секретарем залишається владика Маркіян, ЧСВВ
Членами Постійного Синоду є:         + Методій, ЧСВВ
                                                           + Самуїл, ЧСВВ
                                                           + Ілля, ЧСВВ
                                                           + Маркіян, ЧСВВ

в) Правовірний Синод, що відбувся у Львові-Брюховичах, відкрито проголосив заснування Української Правовірної Греко-Католицької Церкви (скорочена назва УПГКЦ), обґрунтував її офіційне існування і написав лист Святішому Отцю, що визнає єдність Католицької віри з Римським Архиєреєм. Також був написаний лист Президенту України В.Ющенку, щоб він заборонив незаконне відтермінування реєстрації цієї вже існуючої Церкви.

Львів-Брюховичі, 11.08.2009

 

Синод УП ГКЦ

У Львові, 29.9.2009р. відбувся Синод УПГКЦ, головою якого був митрополит Кир Михайло Осідач. Декілька днів перед початком синоду митрополит настановив владику Теодозія Івашківа, ЧСВВ, за згодою членів Синоду, архиєпископом. Також владика Ілля Догнал, ЧСВВ 29.9.2009 був рукоположений митрополитом на архиєпископа. Синод схвалив це рішення.

 

Новий глава УП ГКЦ

Протягом липня та серпня 2012 року на Главу Української Правовірної Греко-Католицької Церкви (УП ГКЦ) владику Михайла Осідача створювався надзвичайно великий і систематичний психологічний тиск з боку представників УГКЦ і об’єднаної з ними газети «Експрес» (№ 86 (6492)). Владика пережив три інфаркти. Через це не лише його здоров’я, але і його життя було під загрозою. Створюючи великий тиск і маніпуляцію, Архиєпископа спонукали навіть до того, щоб він видав публічне проголошення, яким заперечив би те, що він є єпископом і священиком. Цим хотіли поставити під сумнів психічне здоров’я 83-літнього Архиєпископа. Це цілеспрямований, організований злочинний напад на Церкву УП ГКЦ з метою її ліквідації.

 

Синод єпископів УП ГКЦ з огляду на дану ситуацію, коли під загрозою знаходилося здоров’я і навіть життя Глави УП ГКЦ Архиєпископа Михайла Осідача, запропонував, щоб він добровільно і свобідно передав функцію Глави Церкви УП ГКЦ своєму секретареві владиці Маркіяну Гітюку, ЧСВВр. Владика Михайло з пропозицією Синоду єпископів УП ГКЦ погодився (http://uogcc.org.ua/ua/actual/article/?article=7819).

 

Звернення Синоду єпископів УПГКЦ до української громадськості

На офіційному сайті УГКЦ кард. Гузар і архиєп. Возьняк стверджують, що не мають нічого спільного з викраденням кандидатки із контемплятивного монастиря, що відбулося 31 липня 2009р. Їх твердження є явним обманом, бо без їх відома і згоди ОДА, міліція і СБУ ніколи б насильно не увірвалися до монастиря і проти волі повнолітньої особи (24 роки) її б не викрадали.
Це викрадення було цілеспрямоване. Воно МАЛО НА МЕТІ ШТУЧНО СТВОРИТИ ВРАЖЕННЯ, ЩО СЕСТРИ Є НЕБЕЗПЕЧНОЮ СЕКТОЮ. Викрадену кандидатку хотіли змусити здати кров і пройти психіатричною перевіркою, щоб з допомогою фальшивих аналізів і на їх основі могти поширити серед громадськості свою фальшиву теорію про шкідливу секту.
Дякувати Богу, в цій ситуації її батьки опам’яталися і усвідомили, що вони були зманіпульовані і обманені церковною ієрархією УГКЦ і паном Курашом. Батьки не дозволили здійснити цей злочинний намір і відвезли доньку до дому, а за два дні привезли назад в монастир.
Церковній ієрархії і пану Курашу, працівнику ОДА, підлий намір не вдався ані тоді, коли кандидатку привіз до екзорциста о.Вороновського.
Ясним доказом, що за цілою акцією стоїть церковна ієрархія (Л.Гузар, І.Возьняк), є публічний виступ представника УГКЦ монс.Й. Міляна. В телепередачі 13.8.2009р. він відкрито виявив позицію єретичних єпископів УГКЦ, КОЛИ ПРОГОЛОСИВ, ЩО СЕСТРИ І  СИНОД ЄПИСКОПІВ УПГКЦ Є НЕБЕЗПЕЧНОЮ СЕКТОЮ, ПОДІБНОЮ ДО „БІЛОГО БРАТСТВА”. Тут треба пояснити, що „Біле братство”, хоча має деякі зовнішні християнські елементи, своє коріння бере в індуїстській секті Гарікрішна. Членів цієї секти в Україні переслідували органи безпеки, бо не виключалось, що може дійти і до масових самогубств та різних злочинів (викрадення дітей, спалювання живцем). В пам’яті суспільства ця секта з індуїстськими коренями до сьогодні викликає жах. Й.Мілян до цієї секти навмисно і брехливо прирівняв сестер та правовірних єпископів, а оманливу теорію завершив словами: „Українське суспільство, якщо ми з тим собі не дамо ради (тобто йдеться про цілеспрямовану ліквідацію), буде мати ще дуже великі проблеми.” На основі цієї оманливої позиції, яку займають також апостати кард Л.Гузар і архиєп. І.Возьняк, львівська міліція і СБУ здійснила злочинне викрадення (Прокуратура Львівської області в листі з 30.10.2009 №07/1-2914-09 підтвердила, що йшлося про злочин). Його завершенням мала бути комплексна ліквідація не тільки контемплятивного монастиря сестер, але й Правовірного Синоду єпископів, якому сестри підпорядкувалися відкритим декретом від 19.12.2008р. Отже тут йдеться про виразну релігійну дискримінацію і релігійне переслідування з боку єретичної ієрархії і держави. 
Синод єпископів УПГКЦ воює проти єресей, які є основою усіх сект. Тому є повним абсурдом звинувачувати правовірних єпископів в сектантстві. Однак, справедливим є назвати сектантами єретичну ієрархію, бо вона підтримує єресі, які заперечують суть християнства. Напр. кард. Гузар у своїй книзі порівнює Пресвяту Богородицю з міфічною жінкою з індуїстичних Упанішад і таким чином пропихає синкретизм. Своїми блудними позиціями по суті він є сектантом, а наш Синод проти цього відкрито бореться. Однак якщо нас звинувачують в сектантстві, то мусять дати конкретні докази – а тому що їх не існує, хотіли створити їх штучно з допомогою підлої акції нападу на монастир сестер 31 липня 2009р.
Реакцією на злочин була маніфестація перед спорудою ОДА 13 серпня 2009р. з гаслами: „Стоп дискримінації”, „Просимо президента України, щоб дозволив реєстрацію Української Правовірної Греко-Католицької Церкви УПГКЦ”. Того ж дня о тій же годині президент Ющенко відкрито відповідає президенту Росії В.Медведєву: „Церква в Україні відокремлена від держави, кожний громадянин має право сповідувати будь-яку релігію. Водночас ніхто не може заборонити громадянам вільно висловлювати свою позицію.”
З 13 серпня до 13 грудня 2009р., крім вихідних, поблизу споруди ОДА стоїть група вірних, які тут тримають транспарант і моляться за те, що згідно Законів України мало б бути очевидним – щоб президент дозволив реєстрацію УПГКЦ. Існує чи не існує в Україні релігійна дискримінація? – Це покаже президент тим, що або схвалить, або відхилить реєстрацію УПГКЦ.
Синод єпископів УПГКЦ

Львів-Брюховичі, 15.8.2009

 

 

Підгорецькі владики

 

Ваша Святосте,

з синівським довір’ям Вам повідомляємо, що ми, підгорецькі владики, Маркіян Гітюк, ЧСВВ, Методій Шпіржік, ЧСВВ, Ілля Догнал, ЧСВВ i Самуїл Обергаусер були висвячені на греко-католицьких єпископів. Ми це вчинили з свідомістю належного послуху Вам, Святіший Отче, і з великого бажання рятувати нашу УГКЦ.

 

З огляду на небезпеку зловживання інформацією, детальніші дані наших свячень ми пред’явимо особисто Вам, Святіший Отче, на аудієнції.

Наші свячення відбулися згідно встановлених літургійних приписів. Усі ми, чотири єпископи УГКЦ, визнаємо католицьку віру, єдність з Вами і синівський послух Вам. Ми свідомі, що порушили церковний канон 1459 §1 ККСЦ. Хочемо пояснити, чому перед Богом і перед Церквою ми мусіли зробити цей крок. Також хочемо ще додати, що Кодекс Канонів Східних Церков не має покарання latae sententiae, що означає, силою самого права. У Східній Церкві перед кожним накладанням кари мусить відбутися церковний суд. В нашому випадку компетентним суддею, з огляду на ККСЦ кан. 1060 §1, можете бути тільки Ви особисто.

 

Ваша Святосте, ми цим кроком не порушили ані Божий закон, ані церковну традицію, а тільки церковний припис теперішнього канонічного права. Якщо помирає людина, то дозволено деколи їхати і на червоне світло. Кардинал А. Касаролі і кардинал А. Содано, яких добре знаєте, вибудували всередині Церкви антипапську і антихристівську систему, яка не дозволяє Папі настановляти на ключові місця Божих людей, а цим і Божого Духа. Ця система, особливо в УГКЦ, пильно береже свої позиції, і не допустить між єпископів нікого, хто б мав Духа Христового, і був серцем вірний Святішому Отцю. Таким чином вибудувана ієрархічна структура робить якраз протилежне тому, про що Ви стараєтесь та що хоче Христос. Внаслідок цього, майже на всіх католицьких теологічних факультетах викладаються єретичні погляди, які походять з історично-критичного методу. Представники Церкви відкрилися духу апостазії, а окрім цього багато-хто вже не вірить у папство і практично не вірить в примат і непомильність Святішого Отця.

 

Єпископи, священики, монахи і миряни відкрилися духу окультизму (гомеопатія, акупунктура, модерні психологічні методи...) і синкретизму з поганськими релігіями (йога, дзен, бойове мистецтво, східні філософії і орієнтальні медитації...). Вершиною всього є те, що постійно зростає кількість єпископів і священиків, які є гомосексуалістами і педофілами. В нашій Грекоатолицькій Церкві є кілька єпископів-гомосексуалістів, а це є скандал і розклад християнства у його основі.

 

Антихристівська система, яка всередині Церкви впроваджувалася кард. Касаролі, кард. Содано і теперішнім префектом КСЦ кард. Сандрі, систематично і цілеспрямовано привела до розкладу нашу мученицьку Церкву і привела її не лише до практичної схизми, але відкрила її і духу апостазії.

В чому полягає сенс закону церковного права, який забороняє святити єпископа без дозволу Ватикану? Відповідь: Забезпечити, щоб на єпископа не був висвячений єретик, схизматик, апостат, гомосексуаліст... Однак, якщо зберіганням цього закону в практиці осягається якраз протилежне, то означає, що святять саме таких, але осіб правовірних, моральних і вірних Папі не святять, тоді ця заборона подана в законі втратила сенс і є на шкоду Церкви.

 

Ключову роль в історії ліквідації нашої мученицької Церкви відіграли т.зв. теологічні висновки з Баламанду, які Конгрегація Східних Церков (КСЦ) і кард. Л.Гузар прийняли за свої і реалізують їх для знищення нашої УГКЦ. Ці висновки стверджують, що наша мученицька УГКЦ була еклезіологічною помилкою і не має права на існування. Але тоді, згідно них і Ваш примат був би еклезіологічною помилкою!

 

Другим ключовим моментом в ліквідації нашої Церкви було протизаконне просунення на її Главу Любомира Гузара. Він не тільки без дозволу Ватикану, але і без важливої потреби був висвячений на єпископа. Кардинал Содано, кард. Сільвестріні і Апостольський Нунцій А.Франко проти волі Синоду і проти волі трьох митрополитів просунули на Главу УГКЦ чоловіка, який мав і має схизматичне і апостатичне мислення, як про це свідчить його книга «Бесіди з блаженнішим Л.Гузаром. До постконфесійного християнства». Кард Л.Гузар одразу ж після свого незаконного обрання почав ліквідувати усю правовірну опозицію, а на ключові місця призначав людей з духом апостазії або з духом Нью Ейдж.

 

До Ваших рук, з огляду на канон 1060 §1 п. 2 ККСЦ віддаємо майбутність нашу і цілої УГКЦ Бог і Вам цим нашим відважним кроком дає шанс для відкриття Церкви духовному пробудженню. В часи комунізму було дозволено не респектувати деякі церковні параграфи з огляду на надзвичайну ситуацію. В наш час, хоч і є зовнішня свобода, умови в нашій УГКЦ з певного погляду є важчими, ніж в добі підпілля. Тому до нашої ситуації відноситься засада, яка існувала в підпіллі. Хто нас висвятив, коли і де, про це скажемо Вам особисто.

 

Ми з Вами розділяємо єдність у вірі і охочі за Вас, як намісника Христа і за Католицьку Церкву віддати навіть і своє життя. Якщо б Ви нас і засудили, то ми надалі залишаємось греко-католицькими єпископами, однак Ви тим, Святіший Отче, засудили б себе самого і цілу правовірну течію в Католицькій Церкві, яку представляємо. Ми ж бо не змагаємось ні за що інше, як тільки в єдності з Вами за духовне воскресіння Церкви – за очищення віри від ІКТ і від фальшивої пошани до чужих релігій, від духа Нью Ейдж і від моральних деліктів церковної ієрархії – це все сьогодні ліквідує Церкву в корінні.

Якщо потрібно карати, Святіший Отче, то карайте тих, які цю Церкву внутрішньо нищать – це матиме сенс для її очищення…

 

Ваша Святосте, додатково просимо Вашого благословення для наших єпископських свячень і обіцяємо вірність Вам і Католицькій Церкві.

 

+ Ілля Догнал, ЧСВВ, + Методій Шпіржік, ЧСВВ, + Маркіян Гітюк, ЧСВВ, + Самуїл Обергаусер                         Підгірцi, 3.03. 2008р.

 

Підгорецькі владики – короткі відомості

 

+ Маркіян Гітюк, ЧСВВ

Народжений 1970р., Україна. До ЧСВВ вступив в 1990р. Студіював у Варшаві. Священичі свячення прийняв в 1997р. Ліценціат з теології отримав в Університеті в Ополі.

 

 

 

+ Ілля Догнал, ЧСВВ

Народжений 1946р., Чеська Республіка. Священичі свячення прийняв в 1972р. До ЧСВВ вступив в 1991р. Новіціят пройшов у Варшаві. Докторат з теології отримав у Карловому Університеті в Празі.

 

 

 

+ Самуїл Обергаусер

Народжений 1969р., Словацька Республіка. Новіціят ЧСВВ відбув в Польщі. Священичі свячення прийняв в Івано-Франківську 2000р. Докторат отримав в Університеті Св. Константина Кирила в Нітрі.

 

 

 

Підгорецькі монахи і реформа монашого життя

Колишні «підгорецькі отці»