Українська > Актуальне > Публікація

Роздуми над посланням до Римлян 8,35-36

Дата публікації:   2013-10-26
Автор:   ВВП

 

Роздуми над посланням до Римлян 8,35-36

 

Рим. 8,35: «Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск,
чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?»

 

Хто є Бог? Що таке Божа любов? Ми можемо її усвідомити і розумом. Бог є Творець всього видимого і невидимого. Він створив і мене. Він знає мене, Він дав мені Духа життя, а через земних батьків – і це земне життя. Він хоче дати мені найбільше щастя на цілу вічність. Він видав за мене  Свого Єдинородного Сина на ганебну смертю. Цю Божу любов я маю прийняти. Вона влита через Святого Духа в наші серця. Є також і земна любов, яка є найсильнішою у відношенні матері до дитини. Божа любов є вічна. «Невже мати забуде своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду» (Іс. 49,15). Бог пам'ятає про тебе. Він любить тебе більше, ніж ти сам себе. Коли закінчиться Божа любов до тебе? За рік? За 20 років, за 50? Ніколи! Божа любов до тебе є вічною. Ще раніше від створення всесвіту Бог думав про тебе і вже тоді тебе любив. Його любов ніколи не закінчиться. На жаль, для тих, які відкинуть Бога, вона стає вічною мукою.

 

Апостол Павло запитує: Хто відлучить нас від Христової любові? І тут же додає: утиск, чи переслідування, голод чи нагота, небезпека чи смерть? Відповідь знайдемо у віршах 38-39: «Ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства…, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христі Ісусі, Господі нашім». Апостол сам зазнав переслідування і утисків, бо проповідував Христа і Його Євангеліє. На кінець в Римі за Христа йому відтяли мечем голову. Він мав цей досвід з Божою любов’ю, і його мали й інші апостоли і сотні тисяч мучеників, які з любові до Христа, а також з чистої любові до себе зносили терпіння і навіть пожертвували своїм життям. Вони є для нас прикладом і свідченням про Божу любов, яка є в Ісусі Христі, і яка водночас є у всіх, які щиро прийняли Ісуса за свого Господа і Спасителя.

 

Рим. 8,36: Як написано: «За тебе нас увесь день убивають,
уважають нас за овець, призначених на заріз».

 

Світ і демони ненавидять Христа і кожного, хто Його прийняв і є Йому вірний. Це висловлює вірш 36: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз». Коли нас переслідують за Христа, Божа любов дає нам перемогу. Вже тут, у безсиллі і стражданнях, ми є переможцями, якщо перебуваємо у з’єднанні з Христом. У годину смерті ми перейдемо з короткого тимчасового випробування, а тоді нас чекає вічність – вічність у славі і щасті, яке не можна виразити словами чи порівняти з будь-яким тимчасовим щастям.