Українська > Актуальне > Публікація

Чистилище і молитви за померлих (ІII частина)

Дата публікації:   2014-11-10
Автор:   ВВП

 

Чистилище і молитви за померлих (ІIIчастина)

Ми повинні любити ближнього, як самого себе


Людина мала б мати т.зв. святий егоїзм – пам'ятати про себе, бо ближнього маємо любити, як себе. А як маємо любимо себе? Так, щоб здобути вічне щастя. Якщо я маю любити ближнього, як себе, то і для нього хочу того найбільшого добра – хочу, щоб і він мав вічне життя, навіть якщо іноді для цього мушу його і скартати. Христос сказав, що навіть своїх ворогів ми повинні любити, прощати їм, благословляти їх, але також напоумляти. Можемо їм виявляти цю любов навіть і батогом, але за цим мусить бути любов, тобто хочу їх найбільшого добра. Якщо б я мав вибрати: все життя терпіти, бути паралізованим, сліпим, мати всілякі виразки, але не піду до пекла, то я скажу: «Господи, тільки не до пекла, а в цьому всьому іншому – хай буде Твоя воля! Тут, на землі, ріж, бий, упокоряй мене, Господи, бо я люблю себе – це друга Божа заповідь». Найперше маємо любити Бога всім серцем, а ближнього, як себе. Саме так я люблю свого ближнього. Якщо б я мав захворіти на рак, але це врятувало б мене від пекла, то скажу: «Алилуя, хоч сьогодні!» Але того самого бажаю і своєму ворогу: «Господи, щоб він не пішов до пекла! Якщо Твоя воля, щоб Ти послав на нього кари і це спасе його, то за всяку ціну хочу найбільшого добра для цієї людини». Це вершина чистої любові. Чого хочу для себе, того хочу і для свого ближнього. Існує тільки одна норма – бути спасенним, і щоб ближній також був спасенний.


Ми потребуємо допомоги Церкви переможної

Якщо проявляємо милосердя померлим, а тим більше тим, які пов'язані з нами кровними зв’язками (наші діди, прадіди, родичі), і яким ми допомогли своїми молитвами та жертвами, то якщо вони вже є в небі, то будуть за нас заступатися. Вони вже знають правду і найбільше прагнуть, щоб ми не були засуджені, щоб витривали в боротьбі проти гріха, щоб не зрадили Христа, були мудрими і постійно бачили перед собою остаточну мету, щоб не дозволили себе обманути різними пастками ворога – і не тільки ворога, але й гріха, який є в нас.

 

В духовній боротьбі ми потребуємо допомоги Церкви переможної, тих, які вже є в небі. Тому можемо звертатися до Пресвятої Богородиці, святих апостолів, мучеників і попросити їх про допомогу. Але таке особисте відношення завжди маємо до тих, яким ми вже допомогли попасти до неба. Я повинен ставити собі питання: чи я допоміг хоча б одній душі піти до неба? Потрібно, що я мав там силу-силенну друзів, які допомагатимуть мені в боротьбі вже сьогодні, а головне – в годину смерті. Отож ми не повинні забувати про душі в чистилищі, особливо про наших родичів – дідуся, бабусю, прадіда... – аж до четвертого покоління. Маємо пам'ятати про тих, яких ми знали, які вже є на цвинтарі. Вони кличуть на допомогу! Що їм допоможе? Якщо б хтось бачив людину, яка страждає і благає про допомогу, але той замість допомоги, просто махнув би рукою і пішов далі, то кожен скаже – така особа – безсердечна. Коли я знаю про чиїсь страждання, то маю відповідальність. Душі в чистилищі також кличуть до нас. Хоча вони вже не можуть навіки загинути, але сильно терплять. Якщо ми співчуваємо їм, милосердимося, то намагаємося допомогти їм.

 

Згадувати в молитві своїх предків нас змушує обов’язок любові. Можливо деякі з них вже є в небі, але Господь і так прийме молитву та дасть ласки там, де вони потрібні. Наші молитви за них допомагають так само і нам. Однозначно, що жодна молитва, яку промовляємо за душі в чистилищі, не є даремною.

 

Приклади:

У 1649 р. один видавець релігійних книг, який надрукував книжку про душі в чистилищі, написав свідчення. Він послав лист настоятелю єзуїтів, де описує два досвіди. Він мав 4-літнього сина, а той несподівано важко захворів, марнів на очах, і лікарі не могли допомогти йому. Хлопчик виглядав так погано, що вже готувалися до похорону. Але чоловік з болем і вірою молився. Йому прийшла думка, що коли Бог оздоровить хлопчика, то пожертвує 100 книг про душі в чистилищі і безкоштовно надішле їх до різних монастирів, щоб люди більше молилися за душі в чистилищі. Він далі з вірою молився і відчував, що цю думку дав йому Бог. Тоді чоловік повернувся додому, а хлоп-чик за декілька днів почав їсти і на кінець одужав. Але за 3 тижні його дружина захворіла дивною хворобою, яка дуже швидко прогресувала. Вона втратила мову, була паралізована і лікар передбачав її близьку смерть. Чоловік знову молився, на цей раз – за свою дружину. Він дав обіцянку, що якщо Бог зцілить її, то роздасть наступних 200 книг. Коли повертався з церкви, назустріч вийшла його мати і радісно повідомила, що дружині стало легше. Вона почала говорити і рухатися. За 3 тижні дружина була цілком здорова. Перелом настав саме в ту годину, коли він молився. Так Бог винагороджував його за те, що він хотів поширювати книгу для того, щоб люди молилися за душі в чистилищі.


Папа Бенедикт XII також розповідає свідчення про одного чоловіка, який називався Хрісто Уго і вступив до Чину домініканців. Ще будучи хлопцем, він жив  розпусним життя. Азартні ігри, нечистота і вічні суперечки були для нього буденною справою. Це була пряма дорога до пекла. Однак він щодня молився за душі в чистилищі. Одного дня Уго раптом відчув, що його серце змінилося. Він був притягнений небесним світлом і почав вести такий спосіб життя, як св. Домінік. Він досяг великого духовного зросту і усвідомлював, що це випросили йому душі в чистилищі, за яких щодня молився.


Один чоловік був алкоголіком і не міг позбутися цієї залежності. Ввечері він йшов до корчми, а потім завжди повертався п'яний. Він постійно давав собі постанови, що це буде востаннє, але ніколи не зумів їх дотримати. Коли вже не бачив виходу, йому прийшла думка: щовечора буду ходити до каплиці або на цвинтар і пів години буду молитися за померлих. Коли так робив деякий час, раптом зауважив, що його не тягне до алкоголю, що алкоголь вже йому не смакує. Бог показав, що коли він виявив милосердя до душ померлих, то найбільше допоміг сам собі.


Св. Гертруда жертвувала великі страждання за душі в чистилищі. Коли помирала, на неї прийшли великі депресії. Диявол її оманював, що буде пропаща, що хоча молилася за душі в чистилищі, але за свої гріхи належно не каялася. Вона дбала про інших, а не про себе. Її опанував страх. Вона переживала великі внутрішні муки. Тоді їй з’явився Ісус і сказав, що не треба боятися: «Моя дочко Гертрудо, ти повинна знати, що Я прощаю тобі всі кари, які тебе чекали, бо всім, які заради Мене чинять Боже діло, Я обіцяв стократну нагороду. Отож Я хочу славно тебе винагородити за твою благодійність. В момент твоєї смерті Я пошлю до тебе всі душі, які ти звільнила з чистилища, щоб вони взяли твою душу і з радісною вдячністю запровадили  її до неба».


Приєднані файли
Чистилище і молитви за померлих (ІII частина) Скачати Чистилище і молитви за померлих (ІII частина) .DOC 33.0 kB