Українська > Актуальне > Публікація

Слово Патріарха Іллі на свято Царя Христа (2015)

Дата публікації:   2015-10-25
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на свято Царя Христа


На свято Христа Царя читаємо послання до Колосян, де написано: «Він вирвав нас з-під влади темряви і переніс у Царство свого улюбленого Сина» (Кол. 1,13). Бог з любові до нас, щоб ми навіки з Ним жили, визволив нас з-під влади темряви, гріха і світу та переніс до Царства Свого улюбленого Сина.

 

Адам не послухав Бога і Божих законів, але слухав диявола і його брехні, так що нарешті повірив йому і послухав його. Через це прийшов гріх, а з ним і смерть. Так перший чоловік – Адам, віддав весь людський рід під владу диявола і наша природа була порушена первородним гріхом – в нашу душу була влита отрута духовної інфекції. Тобто кожна людина має в собі первородний гріх, але в нас також є голос Божий – совість. Коли ми приймемо Ісуса Христа і є охрещені, тоді настає боротьба – боротьба двох царств: царства диявола і пітьми, яке має свою владу у світі, в брехні та злі, і  Царства Ісуса Христа, яке ми прийняли, коли через хрещення були прищеплені до Ісуса. Кожен день ми вирішуємо, кого слухати. Або слухаємо сугестії від злого і гріх, а потім чинимо свавілля, або слухаємо Ісуса Христа.

 

Один священик розповідав мені: «Я пішов на сповідь до старшого сповідника. Коли я висповідався, він дав мені два запитання, які я аж до смерті не забуду: „Кому служиш? Дияволу чи Ісусу?” Це був для мене шок. Я був переконаний, що служу Христу, а усвідомив про себе правду, що це не так. З того моменту я вирішив почати служити Ісусу». Ці питання має задати собі кожен: Кому служу? Ісусу чи дияволу? Пресвята Богородиця сказала: «Ось я раба Господня!». Ми думаємо, що ми вільні, незалежні. Але це не так, ми є рабами того, кому служимо. Ісус добровільно став рабом заради нас – але не рабом гріха, бо Він є безгрішний. Він взяв на Себе нашу природу, щоб визволити нас. А справжня свобода є тільки в Ісусі, ніде інде. Але ми перебуваємо в собі, в первородному грісі, в еґо, у своїй правді, в тому, що називається «своє», як написано в Євангелії: «Кожен ішов до свого... Один мав своє поле, інший своїх волів...». Просто кожен мав те «своє», яке, однак, є фальшивим, минущим, марнотним. А справжнє «своє» – це Боже Царство, яке Ісус приготував для нас – вічна слава в небі. А те царство є там, де Ісус – там вже починається те царство. Він є Цар, а ми повинні бути, як Пресвята Богородиця – не тільки слугами, це замало, а рабами. Але кого? Не гріха, не диявола, але рабами Божими, Ісусовими. «Ось я раба Господня» – це мало б бути програмою для кожного з нас.

 

Приклад: Був час Другої світової війни. Молодих німецьких хлопців доставили в гестапо. Ці хлопці мали 18-22 роки, коли їх взяли до фашистської армії, для того, щоб чинили зло. Вони знали, що мусять зректися Ісуса, щоб бути медіумами зла. Той дух, який був за цією ідеологією, добре це знав. І настав момент, коли вони мали зректися  Ісуса Христа. Одного за другим викликали перед гестапівську офіцерську комісію. Кожен мав прийти і сказати, що відрікається Христа і хрещення. Один з них називався Франциск Гольтманн. Він згадав, як його навчала мати: «Не смієш зректися Ісуса, це зрада. Він є єдиним Царем і твоїм Господом. Опинишся в бою і не знаєш, чи  повернетеся з війни живим. Тримайся Ісуса, будь Йому вірним і повернешся – Він врятує тобі життя. Але навіть якщо й помреш, то коли залишишся Йому вірним, в Ньому матимеш вічне життя. Не бійся! Будь вірним Ісусу. Він має бути на першому місці у твоєму житті. Не соромся Його!» Поступово всі хлопці підходили і один за одним зрікалися Ісуса. Але Франциск згадав слова своєї матері і сказав: «Ні! Я християнин! Не відречуся!». І сміливо визнав Христа. Тоді на нього почали кричати, глумитися з нього. Потім один офіцер сказав: «Одразу ж відправте його в концтабір!». Франциску зв'язали руки і відвезли в концтабір... Війна закінчилася. Всі хлопці, які відреклися Христа, померли на фронті. Всі! Жоден з них не повернувся. Тільки Франциск, який був у концтаборі, не тільки повернувся, але ще й дістав покликання і став священиком. Згодом він написав книгу свідоцтва зі свого життя. Це один з багатьох прикладів для підбадьорення, щоб ми дійсно не соромились Ісуса. Він має бути моїм Царем. Хто є моїм царем: Ісус чи диявол? Кому я служу? А особливо сьогодні це дуже важливе питання.

 

«Де новонароджений Цар юдейський?...» Ісус народжується вже як Цар і з Ним приходить Боже Царство на цю землю. Тут є царство Ісуса і царство злого. Ісус якраз для того прийшов на цей світ, щоб вирвати нас з царства злого і перенести до Божого Царства – щоб ми мали життя і мали його вповні, щоб були по-справжньому щасливими. Але для цього необхідно прийняти Ісуса за свого Господа і Царя. Ми Його прийняли. Тому кожен з нас повинен усвідомити: В моєму серці живе Ісус! А де Христос, там є Боже Царство. Без царя немає царства. Тепер в мені є Цар і Його Царство!

 

Ісус має бути на першому місці в нашому житті. А щоб дійсно був, ми повинні жити тим, що кожного дня повторюємо: люблю Тебе всім серцем, всією душею і всією силою, тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії. В нашій душі є повно страху і зради, тому ми повинні втрачати свою душу і свій страх та сміливо сказати: «Господи, яка є Твоя воля? Коли треба говорити, то буду говорити. Коли мовчати – буду мовчати. Хай буде воля Твоя!» Також треба вміти свідчити іншим. Люди світу вміють нахабно просовувати погані речі, а ми мовчимо, і знову мовчимо. Треба, щоб ми були борцями, воїнами, свідками Ісуса Христа у дрібницях. А для цього потребуємо силу Святого Духа – її отримаємо на молитві і в спільноті. Іноді необхідно чітко сказати людині правду, щоб вона отямилась і замислилась над своїм життям: «Усвідом, що ще цього року ти можеш померти і стати на Божий суд. А де буде твоя душа? Або в пеклі, в царстві диявола, якому ти тепер служиш, або в небі. Я люблю тебе. Хочу для тебе найбільшого добра – щоб ти мав вічне життя. Хочу, щоб ти вибрався з того бруду, страждань і нещастя, які тобі приносить гріх, в якому ти живеш і яким ти поневолений. Після смерті тебе чекає ще набагато більше терпіння, яке ніколи не закінчиться. Тому покинь гріх, вийди з-під його рабства, доки ще маєш час. Прийми Ісуса! Він помер за тебе і запрошує тебе на небесну гостину до Свого Царства. Не відкинь цього запрошення, щоб не втратити вічне життя, яке так дорого куплене кров'ю самого Божого Сина».

 

Кожен з нас має бути таким місіонером, апостолом. Ми повинні молитися за те, щоб дійсно могти працювати для Божого Царства, для Царства Ісуса Христа, щоб потім в годину смерті могти стати перед Божим обличчям і прийняти нагороду, яку Ісус обіцяє тим, які вірні Йому в цій життєвій пробі. «Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу!» (Мт. 25,34).


Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Царя Христа (2015)