Українська > Актуальне > Публікація

Роздуми над словом життя Рим. 7,1-2

Дата публікації:   2019-02-10
Автор:   ВВП

 

Слово життя Рим. 7,1-2

(від 10.02 до 24.02.2019)

 

«Хіба не знаєте, брати, що закон панує над людиною, поки вона живе?

Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана з ним законом;

а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка».

 

Пояснення до Рим. 7,1-2 і Рим. 7,3:

Христос ‒ кінець закону

 

У 6 главі послання до Римлян бачимо, як Бог звільнив нас від гріха. У 7 главі бачимо, як Він звільняє нас від закону. У 6 главі нам показаний шлях звільнення від гріха на прикладі пана і його раба, а в 7 главі бачимо звільнення від закону на прикладі двох чоловіків і однієї жінки. Спорідненість між гріхом та грішником є такою ж, як зв'язок між чоловіком і жінкою.

 

Найперше звернемо увагу на 1-4 стихи 7 глави, де апостол Павло вказує на наше звільнення від закону. Тут є одна жінка і два чоловіки. Жінка знаходиться в дуже складній ситуації. Вона може бути дружиною одного з цих двох, але, на жаль, вона віддана заміж за того менше бажаного. Але не робімо поспішних висновків. Чоловік, з яким жінка одружена, є дуже доброю людиною. Але проблема полягає в тому, що чоловік і жінка просто не підходять одне одному. Він є вельми особливою людиною, надзвичайно точний і пунктуальний. А вона, зі свого боку, ‒ легковажна. В нього все є точним і таким, як він сам. А вона сприймає все, як їй прийде. Як би могло панувати щастя в такому домі? А крім того, цей чоловік у всьому дуже ретельний. Він постійно щось вимагає від дружини. А на ньому неможливо знайти помилку, бо як чоловік, він має право на свої вимоги точно згідно закону. В чоловіка немає нічого неправильного, навіть включаючи його вимоги. Недолік полягає в тому, що його дружина не може їх виконати. Вони двоє просто не можуть дійти згоди. Їх характери повністю несумісні. Тому бідна жінка знаходиться в дуже скрутному становищі. Вона добре знає, що часто помиляється, але оскільки живе з таким чоловіком, то видається, що все, що вона говорить і робить, є неправильним. Яка надія залишається в неї? Якби вона вийшла заміж за того другого чоловіка, то все було б добре. Він такий же точний, як і її чоловік, але й так само ретельно їй допомагає. Вона б дуже радо вийшла за нього заміж, але її чоловік досі живе. Що їй робити? Закон прив'язує її до чоловіка, і поки він не помре, вона не може вийти заміж за іншого. Перший чоловік ‒ це закон, другий чоловік ‒ це Христос, а жінкою є ти. Закон багато вимагає, але не пропонує допомоги для виконання вимог. Господь Ісус також вимагає багато, і навіть ще більше, але те, чого від нас вимагає, одночасно в нас і виконує. Закон має свої вимоги, і не допоможе нам їх виконати. Христос також ставить нам свої вимоги, але Сам виконує в нас усе, що від нас вимагає. Не дивно, що жінка прагне звільнитися від першого чоловіка, щоб могти вийти заміж за іншого. Але її єдина надія криється в смерті першого чоловіка. Однак він міцно тримається життя. «Доки перейде небо й земля, ні одна йота, ні одна риска з закону не перейде, поки все не здійсниться» (Мт. 5,18). Закон існуватиме всю вічність. Якщо закон ніколи не мине, то як я можу бути поєднаний з Христом? Як я можу вийти заміж за другого чоловіка, якщо перший відмовляється померти? Є тільки один вихід. Якщо він не хоче померти, то помру я, а тоді подружжя розв’язане. Це Божий спосіб, як звільнити нас від закону. Місце, на яке ми повинні пильно звернути увагу, ‒ це якраз ця частина 7-ї глави послання до Римлян, 3-4 вірш. Вірші 1-3 показують, що чоловік має померти, але в 4-му вірші бачимо, що насправді помирає жінка. Закон не минає, але я мину і через смерть я є звільнений від закону. Треба собі чітко усвідомити, що закон ніколи не може минути. Справедливі Божі вимоги тривають вічно, і тільки коли я помру, закон втрачає на мене право. Він не може йти за мною в могилу.

 

Наше звільнення від закону відбувається таким же чином, як наше звільнення від гріха. Коли я помру, гріх ‒ мій дотеперішній пан, живе далі, але над своїм рабом він має владу тільки до його смерті, і не далі. Доки я живу, пан може забажати, щоб я зробив сто одну річ, але як тільки я помру, він наказує даремно. Я назавжди позбувся його жорстокої влади. Подібно є і з законом. Доки жінка живе, вона прив'язана до чоловіка, але як тільки смерть перерве подружній зв'язок, вона позбавляється обов’язків щодо свого чоловіка. Закон і далі може мати до мене свої вимоги, але він вже не може змусити мене їх виконати.

Але тепер слідує важливіше питання. Як я помираю? На нього відповідає дорогоцінне діло нашого Господа: «Ви умерли для закону тілом Христовим» (Рим. 7,4). Коли Христос помер, Його тіло було умертвлене, а оскільки Бог вклав мене до Нього, то і моє тіло було умертвлене (1Кор. 1,30). Коли Він був розп'ятий, я був розп'ятий з Ним.

 

Божественна мета нашого включення в Христа не була негативною, але прекрасною і позитивною ‒ «щоб належали іншому» (Рим. 7,4). Смерть розірвала старий подружній зв'язок і жінка, яка була в розпачі від постійних вимог колишнього чоловіка, який навіть пальцем не поворухнув, щоб допомогти їй їх виконати, тепер вільна і може вийти заміж за другого чоловіка, який дає їй силу виконати все, що від неї вимагає.

 

А який результат цього нового зв'язку? «Принесення плоду Богу» (7,4). Через Христа нерозважна і грішна жінка померла, але будучи з’єднана з Ним у смерті, стає з’єднана з Ним і в воскресінні, та в силі воскреслого життя приносить плоди Богу. Воскресле життя Господа Ісуса в ній дає їй силу виконувати усі вимоги святості, які Бог покладає на неї. Закон Божий не є скасований, він досконало виконаний, бо воскреслий Господь тепер живе Своїм життям в ній, а Його життя завжди подобається Отцю.

 

Завантажити: Пояснення до Рим. 7,1-2 і Рим. 7,3