Українська > Актуальне > Публікація

Коріння Синоду про Амазонію (+відео)

Дата публікації:   2019-11-22
Автор:   ВВП

 

Коріння Синоду про Амазонію

 

Синод про Амазонію з прийняттям духа поганства всередину Церкви і до Святої Літургії є цілковитою зрадою суті Христової Євангелії та всього християнства. Йдеться про приховане, але офіційне переведення Христової Церкви до антицеркви Нью Ейдж. Але від цього моменту найбільшого злочину та зради прагнуть відвернути увагу, а саме тому був створений хаос з питанням скасування целібату. Він має наперед заблокувати Божий заклик до правдивого покаяння та відродження Церкви.

До покаяння, передусім за порушення Першої Заповіді, за гріхи ідолопоклонства, закликали ще пророки. Гріх ідолопоклонства вони називали духовною розпустою, а Бог за нього карав народ війнами та вавилонським полоном.

Яке коріння має дух брехні та єресі, який сьогодні панує в Церкві і сконцентрований в Бергольйо та його команді?

Коріння сягає через синкретичну зустріч з поганами в Асижі (1986) аж до ІІ Ватиканського Собору і є пов’язане з єретичними течіями неомодернізму (ХХ століття), модернізму (ХІХ-ХХ століття) та просвітництва (ХVІІІ-ХІХ століття).

 

Цю єретичну течію, яка проникла всередину Церкви, старався зупинити святий Папа Пій X енциклікою Pascendi Dominici Gregis (1907). Він мав гасло «Все обновити у Христі!». Тоді обнова Божого люду відбулася, з одного боку, через почитання Найсвятішого Серця Христового та перші п’ятниці місяця, пов’язані з покаянням, а з іншого боку – через почитання Христа Царя, передусім у Мексиці. У той час (1929 р.) багато християн залишилися вірними Христу навіть ціною мученицької смерті.

У списку єретичних модерністів у 1911 р. був також проф. Анжело Ронкаллі, майбутній Іван XXIII. Після смерті Пія X обнова Церкви повільно згасала. Отруйна течія модернізму почала приховано прогресувати. За Пія XI Ронкаллі, фактично в якості покарання, був відправлений як візитатор до Болгарії, а потім до Туреччини. Але згодом завіяв інший вітер і прихований єретик Ронкаллі став папою Іваном XXIII.

 

Кардинали були наче паралізовані і не були здатні респектувати, що згідно догматичної булли Павла IV той, хто в минулому був єретиком, вже не може обіймати посаду в Церкві. Якщо б єретик був обраний, то вибори недійсні, навіть якщо б він був одноголосно обраний папою. Все, що робить єретик, є недійсне та нечинне, ‒ зазначає булла.

Дух апостазії, який з приходом Івана XXIII проник до влади, скористався шансом і був скликаний Собор під гаслом «аджорнаменто» ‒ пристосування до світу, тобто протилежність до покаяння. Всередину Церкви був прийнятий дух світу і поступово був вигнаний Святий Дух. Сьогодні відступник Бергольйо довершує отруйні плоди Синодом про Амазонію.

 

Собор був зобов’язаний вирішувати актуальну проблему, а саме: назвати та засудити наново поширювані єресі модернізму. Цього суттєвого кроку Собор не зробив і своїм мовчанням фактично створив умови для інвазії єретичної течії. А це злочин! Єретична течія, яку представляв протестант Бультман, влилась до Католицької Церкви.

Іван XXIII призначив ліберальних теологів модераторами Собору. Тоді Собор, завдяки здоровій атмосфері в Католицькій Церкві, ще не міг реалізувати те, що сьогодні вже робить Бергольйо. Тим не менш, Собор поставив основні підвалини для поетапного масового відпаду і розкладу Церкви. Тому смішно посилатися сьогодні на авторитет ІІ Ватиканського Собору проти єретичної діяльності Бергольйо! Бергольйо вважається справжнім інтерпретатором і реалізатором ІІ Ватиканського Собору, і він дійсно ним є.

 

Те, що Собор містив деякі правовірні документи, не змінює того факту, що дух вже був відступницький, а програма єретичною. Про це свідчать, зокрема, декрети Nostra aetate, Dignitatis Humanae та інші. Через двозначні поняття і мовчання Собор дав простір єретичній течії неомодернізму. У теологічні навчальні заклади проник дух єресі і почали заперечувати основні правди віри.

До того ж, через декрет Nostra aetate Собор просунув те, щоб у вакуум невіри та сумнівів вступив новий дух ‒ дух поганства. Сьогодні, за прикладом Синоду про Амазонію, замість правдивому Богу ми вже повинні поклонятися ідолам, демонам і самому дияволу.

Щоб настала правдива обнова та реформа Церкви, II Ватиканський Собор повинен бути проголошений тим, чим дійсно був ‒ єретичним. Посмертно повинні бути проголошені єретиками три т.зв. святі папи: Іван XXIII, Павло VI та Іван Павло ІІ, і вони мусять бути офіційно виключені з Церкви. Їхня канонізація недійсна і з тієї причини, що її виголосив явний єретик і відступник Бергольйо.

 

Які є аргументи для виключення трьох пап з Церкви?

Іван XXIII запрограмував процес перевороту всередині Церкви під девізом аджорнаменто ‒ пристосування до світу. Він не робив того, що був зобов’язаний робити, тобто виступити проти єресей неомодернізму. Подібну провину мав папа Гонорій, який мовчав на єресь монотелітства і за це був посмертно виключений з Церкви.

У 1960-х роках вибухнула інвазія окультизму, а з ним і поганства. Індуїзм поширювався через йогу, а буддизм ‒ через східні філософії, медитації та бойове мистецтво. Ця течія неопоганства масово відносила дезорієнтованих християн на фальшиву дорогу псевдодуховності. Іван XXIII на це ніяк не реагував. Це злочин! Більше того: через духа аджорнаменто він відкрив перед цими отруйними течіями двері всередину Церкви.

 

Іван XXIII відмовився оприлюднити Третю Фатімську таємницю, яка стосувалася внутрішнього розкладу Церкви, який він сам розпочав.

Павло VI зловжив папським авторитетом для маніпуляції заключними документами Собору, а згодом – для їхнього ухвалення. Документи містили явні та приховані єресі, зашифровані під двозначними формулюваннями. Таким чином він вчинив злочин проти Христа і Церкви!

Під час свого понтифікату він був зобов’язаний протистояти поширюваним єресям неомодернізму та синкретизму з поганством. Він цього не зробив! Це був наступний злочин. Плоди сьогодні пожинаємо.

 

Павло VI просунув на ключові посади аморальних прелатів і прикривав моральні делікти. Його не оправдовує ані його енцикліка, яка захищає священичий целібат, чи енцикліка Humanae vitae, що засуджує контрацепцію.

Іван Павло ІІ у 1983 році ухвалив новий Церковний кодекс, яким фактично прийняв масонів до Церкви і на ключові пости в Церкві.

Він організував синкретичну зустріч з поганськими лідерами в Асижі (1986). Таким чином зробив жест, ніби-то поганські дороги вшановування диявола є рівноцінними дорозі спасіння, яку нам на хресті здобув Божий Син Ісус Христос. Це надзвичайно великий злочин! Цим він також дав усій Церкві прецедент легалізації синкретизму з поганством та ліквідації справжньої місії. Через зустріч в Асижі він втілив єресь, що міститься в документі Nostra aetate II Ватиканського Собору.

 

Він не виступав проти масового поширення єресей неомодернізму, що містяться в історично-критичному методі. Цей метод заперечує всі чуда у Святому Письмі, Божественне натхнення Святого Письма, Божество Христа, Його відкупительну жертву на хресті за наші гріхи та Христове історичне і реальне воскресіння. Оскільки, займаючи пост папи, він мовчав на ці єресі, які нищать Церкву, то несе страшну відповідальність за їхні смертоносні плоди! Він був зобов’язаний захищати віру і мораль!

Іван Павло ІІ, крім того, не лише прикривав злочини гомосексуальної педофілії, але навіть видав таємний документ, який забороняв єпископам радикально та відкрито виступати проти них, як повідомили польські мас-медіа. Сьогодні пожинаємо плоди його діяльності.

 

Бергольйо знає, що має мало часу, а тому найближчими днями хоче проголосити обов’язковість єретичних парадигм Синоду про Амазонію, а одночасно скасування целібату. Він зловживає папським авторитетом, який, однак, йому як єретику і відступнику вже не належить.

У цьому безсиллі Візантійський Вселенський Патріархат, як пророчий голос, вчинив крок порятунку: надзвичайним способом проголосив архиєпископа Вігано законним Папою. Але єретик Бергольйо, який окупує папство, надалі і блискавично робить безповоротні кроки знищення Церкви. Він старається під фальшивим послухом затягнути католицьких єпископів до антицеркви Нью Ейдж.

Архиєпископ Вігано мовчить щодо папського обрання. Він мусить чекати на відкриту підтримку відважних і свідомих єпископів, які приєднаються до нього як до Папи. Їхньою спільною метою повинен бути порятунок від масового відпаду, який уже запрограмував Бергольйо, і який найближчими днями він проголосить. Залишилось вже мало часу. Необхідно, щоб віруючі усвідомили, що йдеться про їхнє спасіння, про спасіння їхніх дітей та онуків. Настав час молитися за єпископів та ініціювати їх особисто або своїми листами до вирішального кроку ‒ відділення від недійсного папи. Нехай виступлять за нового правовірного папу!

 

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
 
+ Методій, ЧСВВр            + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі
 
2.11.2019

Завантажити: Коріння Синоду про Амазонію (2.11.2019)