Українська > Актуальне > Публікація

Слово Патріарха Іллі на свято Різдва Христового

Дата публікації:   2020-01-06
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на свято Різдва Христового

 

Бог створив людину, але через її непослух у світ прийшов гріх, а через гріх ‒ смерть (див. Рим. 5,12). Первородний гріх ‒ це отрута, яка руйнує людську природу, або точніше, отруює її. Наша природа не є повністю знищена, але є отруєна гріхом. Це кожен може бачити сам по собі, як каже апостол Павло: «Я не роблю добра, яке хочу, але зло, якого не хочу». Він з болем стверджує: «Не роблю це я, але гріх, що живе в мені». А потім взиває: «Нещасна я людина!». Це написано в 7-й главі Послання до Римлян. Тобто це зло в нас є, хочемо цього чи ні. Воно затьмарює наш розум, паралізує нашу волю, щоб ми не робили те, що є добре, і спонукає нас до зла. Це програма гріха.

А тому прийшов Ісус. Бог став людиною, щоб визволити нас із рабства гріха. В Євангелії від Луки написано про Його надприродне воплочення. Ангел Господній прийшов до Діви Марії, яка жила в Назареті і яку Бог вибрав, щоб Вона стала Матір’ю Спасителя. Ангел Їй сказав: «Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш Сина й даси Йому ім’я Ісус». Марія запитала ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?». Ангел відповів: «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк. 1,30-35).

 

Святий Йосиф, з яким була заручена Діва Марія, ‒ це не батько Ісуса Христа, а лише Його охоронець, опікун. Євангелист Матей розповідає: Коли виявилось, що Марія очікує дитину, Йосиф хотів потай відпустити Її, бо він був чоловік праведний і не хотів Її знеславити та наражати на неминучу смерть, бо жінка, яка не жила в шлюбі і народила дитину, згідно Закону мала бути укаменована. Такі закони до сьогодні мають мусульмани. В Італії батько-мусульманин укаменував власну дочку, бо вона очікувала дитину від якогось італійського студента. Він з її братом привели її до саду, де зв’язали і укаменували. Тоді викопали яму і поховали її. Те саме чекало і Пречисту Діву Марію. Стати матір’ю в таких обставинах, в яких Вона була, означало ризикувати життям. Але, незважаючи на це, Вона сказала ангелу: «Ось я раба Господня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!» (Лк. 1,38).

 

Тоді святий Йосиф вирішив таємно Її відпустити. Коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні і сказав: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить Сина, і ти даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх». А тоді ясно об’явив Йосифу таїнство, щоб він знав, що сталося. За 700 років до народження Христа пророк Ісая провістив: «Ось, діва матиме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що означає „З нами Бог”». А в Євангелії далі сказано: «Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку» (Мт. 1,18-25).

Потім він офіційно виступав перед людьми як батько Ісуса, але Ісус не був його сином. Він був Сином Божим. Святий Йосиф був опікуном малого Ісуса і Пресвятої Богородиці.

Після народження Ісуса у Вифлеємі Юдейськім мудреці зі Сходу прийшли поклонитися Йому: «Як же вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: „Устань, візьми Дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя, щоб його вбити”. Вставши, Йосиф узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців» (Мт. 2,13-15).

 

Свята Родина жила в Єгипті близько чотирьох років. «Як же вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті і каже: „Встань, візьми Дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя Дитятка”. Устав він, узяв Дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю» (Мт. 2,19).

Від святого Йосифа можемо вчитися послуху. Він знав, що це говорить Бог, тому послухав, встав і пішов. Він не дискутував: «Але вже темно. Піду аж вранці, ще посплю… Побачимо, що буде завтра…». Якщо б він так роздумував у Вифлеємі, Ісуса б убили разом з іншими невинно вбитими немовлятами. Але святий Йосиф був слухняним ‒ він встав і йшов.

Зупинімось на мить біля слова «встань». Як Бог говорить до нас? Часто Дух Божий чи ангел Господній піддасть нам думку: «Встань та зроби те і те!». Наприклад, настане момент, який вже ніколи не повернеться, і від нас залежить, чи ми використаємо його, чи ні. Або: «Втікай! Тепер!». І саме в цей момент потрібно втекти, бо в тій ситуації, в якій ми опинилися, немає сенсу далі боротися.

 

Далі сказано, що коли Йосиф почув, що в Юдеї після свого батька царює Ірод Архелай, то боявся туди йти. Він знав, що головний вбивця, Ірод, вже помер. Ірод був жорстокою людиною. З історії знаємо, що він наказав убити кілька членів своєї сім’ї. Архелай був його сином, тому, можливо, мав дещо подібний характер. Тому Йосиф побоювався його. Тепер він зіткнувся з проблемою: що робити? І діяв розумно. Найперше шукав Божу волю. Святе Письмо каже, що він зробив так, як йому було наказано уві сні: прибув у галилейські сторони і оселився в місті, названім Назарет.

Отож Бог послав ангела, який вже втретє сказав Йосифу уві сні, що має робити. Бог говорив до Йосифа через сни. Надзвичайні ситуації вимагають виняткових рішень. Бог може використати і сни, особливо у святих. Але в повсякденному житті сни є проблематичною сферою, оскільки ними зловживає ворог Божий, пов’язуючи їх з різними забобонами. Тому я б не радив покладатися на них.

 

Бог говорить до кожного з нас, але у певній скритості, і треба вміти розрізняти, коли Він говорить і як. Він говорить, насамперед, через Свої заповіді: «Це роби! Того не роби!». Коли їх дотримуємось, в нашому житті діє Святий Дух, Дух Правди. Ми маємо Євангелію. Якщо живемо згідно неї, вона вказує нам чіткий напрям. Також можна шукати Божу волю через допитування Господа. Це біблійний спосіб, але він вимагає певних умов, найважливішою з яких є правдиве покаяння перед Богом та щирий пошук Божої волі, незалежно від своїх інтересів. Можливо, ви самі вже маєте досвід, що Бог вказав вам рішення буквально до хвилини. Або просто Бог послав Свого ангела, а ми цього навіть не усвідомили. Коли згодом склали мозаїку всього, що сталося, то раптом побачили, що це не була випадковість, що за вирішенням проблеми була Божа рука. Так Бог діє в житті кожного з нас. Іноді Він посилає Свого ангела, щоб промовив до нас, наприклад, через якусь людину або через різні ситуації. Але перш за все Бог говорить через Своє слово. У Пс. 119,105 сказано: «Слово Твоє ‒ світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці». Тому потрібно знати Боже слово. Через нього Бог дає нам Своє світло.

 

Як маємо з цього повчитися? Святий Йосиф був охоронцем Святої Родини, а також є покровителем Церкви. Такою малою Церквою є кожна сім’я. Тому особливо чоловік повинен бути у своїй сім’ї таким охоронцем, як св. Йосиф. Кожного дня він повинен усвідомлювати це завдання і змагатися за те, щоб не прослухати Божого голосу. Чоловік має бути слухняним Богові та має оберігати Ісуса в довірених йому душах.

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Різдва Христового (2020)