Об'єднання православ’я і католицизму

 

Голова прес-служби Української Православної Церкви пропонує уніатам повернутися до православ’я. В. Анісімов вважає, що українські греко-католики повинні самоліквідуватися: «Сьогоднішній Унії, яка називається УГКЦ, це зробити взагалі неважко. Вона відділилася від Української Православної Церкви в 1990 році і ще не встигла далеко відійти від православ’я. Багато її священиків і віруючих до того часу, коли влада їх насильно окатоличила, були православними, в єдиній Церкві зі своїм народом.»

 

Відповідь: В цій цитаті є декілька односторонніх і навіть неправдивих тверджень.

 

УГКЦ має свою більше як 400-літню історію. В 1946 році Сталін зліквідував УГКЦ і включив її до складу Російської Православної Церкви. Це було поєднано з жертвами сотень мучеників і тисяч потерпілих в Сибірі чи у в’язницях. В 1990 р. влада нікого не примушувала перейти до Католицької Церкви, лише дозволила відродження УГКЦ.

 

Далі автор однобічно пояснює історію Унії, як велике зло по відношенню до православних.

 

На кінець доповнює: «Скасування Унії було б для більшості православних не меншою радістю, ніж зникнення українських розколів в православ’ї.»

Відповідь: Чи це об’єктивний погляд, а головне, чи це Божий погляд? Якою є реальність і які є можливості?

 

Православна Церква зі своїми священиками все ж не є Божим квасом, який би міг проквасити Україну. Замість духа правдивої біблійної ревності видно закостенілість і базування на неосновних речах. Якщо б Православна Церква крім правовірного вчення відкрилася також правдивому і святому життю, то тоді уніати в ній могли б знайти правдиве життя в Христі і правдиві умови. Однак тут ще залишається питання примату Петра. 

 

Правдивою основою реформи є правовірне вчення і правдиве моральне життя, що випливає з нього. Це правовірне вчення і зовнішня мораль проповідується в Православній Церкві, але тут є проблема: правдиве втілення Христового Євангелія в життя. Йдеться про практичне наслідування Христа, про правдиве ходження в Божій присутності, про ходження в Святому Дусі. Православна Церква має своїх святих, які у свій час це реалізували! Однак, таких святих має також латинська і уніатська Церкви. Ці святі мали єдність, хоча їх і розділяли церковні структури. Цю єдність вони мають і тепер на небі.

 

УГКЦ 20 років тому вийшла з підпілля, а частина перейшла з Православної Церкви. На жаль, через внутрішню зраду ієрархія УГКЦ відкрилася апостатичному духу зі Заходу. Під проводом екс-кард. Гузара, який ставить під сумнів основи цілого християнства, УГКЦ знаходиться в кризовій ситуації. Вся офіційна ієрархія, разом з екс-кард. Гузаром впала під анатему згідно Гал.1, 8-9: «Хто б проповідував іншу євангелію, нехай буде проклятий!» Екс-кард. Гузар відкрито і то не лише у своїй книзі «Бесіди з блаженнішим Л.Гузаром – до постконфесійного християнства» ставить під сумнів Божество Христове, Дівицтво Богородиці, вічність пекла, дозволяє гомосексуалізм, віщує маятником, має симпатію до реінкарнації.

 

Тому виник наш правовірний Синод єпископів в УГКЦ, який пізніше змушений був відділитися від УГКЦ і створити УПГКЦ, тобто правовірну Церкву. Це – коротко про нас.

 

Якщо б сьогодні апостатичний провід УГКЦ (18 єпископів) в Україні об’єднався з Православною Церквою, то це було б внесенням Троянського коня до Православної Церкви. Велика кількість замаскованих єресей знищила б здорове ядро і в Православній Церкві! Цей дух апостазії в декількох семінаріях УГКЦ помаленьку втілюється до священичої генерації, а через Католицький університет (УКУ) і до майбутньої інтелігенції. Провід УГКЦ самовпевнено стверджує, що УГКЦ є найсильнішою Церквою в Україні (відвідування храмів, вплив на політику) і що з ними потрібно рахуватися. До того ж її не лише фінансово підтримує Захід, але вона також поширює ідеологію апостатичного християнства Заходу.

 

Отож, православний світ не мав б ніякої радості від об’єднання з нею, від її «повернення» до Православної Церкви. 

 

В даній ситуації, коли християнство, як таке, нищиться, потрібно притримуватися моделі єдність в різновидності. Тут не допоможе правова чи військова одноманітність, вона не забезпечить єдність Духа. Ця єдність духа передує правдивому наверненню, ціложиттєвому покаянню і наслідуванню христа. Ця програма божої єдності повинна торкнутися суті церкви.

 

Потрібно визнати правдивий християнський жест, який минулого місяця зробив Ваш митрополит Володимир, звернувшись в Страсбурзький суд з проханням, щоб він заступився за католиків Італії. Йшлося про заборону розміщення образів і хрестів в публічних місцях Італії, включаючи школи і лікарні.

 

Якщо має настати єдність, то вона має бути збудована на правді і любові. Однак, не на односторонній – людській. Мусить бути збудована на Правді, якою є живий Христос і на любові, яка поєднана з Ісусовим хрестом через правдиве покаяння.

 

Знаємо багато згіршень з боку Православної Церкви і не хочемо знати більше. Однак хочемо в Православній Церкві, незважаючи на те людське і грішне, бачити те Боже і правдиве.

 

Маємо біль за апостатичну ієрархію в Католицькій Церкві. Усвідомлюємо собі, що є головним коренем апостазії. Це дух атеїзму втілений в історично-критичний метод, який деформує майже всіх католицьких священиків. Знаємо про дух ідолопоклонства, який в Католицькій Церкві отримав владу через Nostra Aetate і папський жест в Ассижі і дав простір духу, який сьогодні вважає ідолопоклонство і демонське поганство альтернативними дорогами до спасіння! Ця жахлива криза, яку Бог допустив на західну Католицьку Церкву через пиху і фарисейство, є надзвичайно великою. Знаємо також, що плодами відпаду є педофілія, гомосексуалізм не лише в рядах священиків, але і серед єпископів. Ми все це знаємо, однак віримо, що Бог дасть воскресіння і обнову своїй Церкві!

 

Віримо, що Бог має свій спеціальний план не лише з Україною, але і з Православною Церквою в Україні. За моделлю Ющенка про єдину помісну українську Церкву, можливо, і є добра воля, але усвідомлюємо, що це не є Божа дорога. Передусім в цій моделі бракує основного – правдивого навернення і правдивого покаяння – наслідування Христа. Насильно об’єднати дві хворі структури є те саме, що дати біля одного гнилого яблука друге гниле. Одне не захистить інше. Обом потрібно усунути гниль. Чітко усвідомлюємо негативи Західної Церкви, але бачимо їх також і в Православній. Однак, дивимося на обидві з надією!

 

Нас дотискає до об’єднання і зовнішній світ. Християнство нищиться зсередини і ззовні! Європа знаходиться під владою духа гендеру та гомосексуалізму. Йдеться про ліквідацію християнства. Те саме стосується Америки і інших т.зв. католицьких територій. Ціла католицька церковна ієрархія в сучасній добі є під Божим прокляттям за те, що творить єдність з єресями ІКТ і що відкрилася поганському синкретизму через Nostra Aetate і духа Ассижу.

 

Фарисейство і пиха ще не зламані, священики і монахи ще не почали правдиво каятися, вони і надалі залишаються з ієрархією в тупості серця і в сліпоті. Очевидно процес внутрішнього розкладу і зовнішнього відпаду мусить досягнути дна! Повторюємо: Моделлю для обнови не є сучасна Православна Церква. Якщо б вона нею була, то ми б мали правдиву радість! Моделлю для обнови є перша Церква в Єрусалимі, де всі були навернені і всі були сповнені Святим Духом. Там були апостоли і була там Ісусова мати, яку дав Ісус учневі, а він її прийняв не лише в себе (eis ta idia), але й до свого нового дому, яким для нього була спільнота християн в Єрусалимі. Вони збиралися в домах і в храмах!

Ця перша Церква мала чотири основні стовпи єдності:

1) апостольське вчення

2) спільні молитви

3) братню спільноту

4) Літургії (ламання хліба) (див. Ді.2,42)

 

Всі мали одного Духа, а це через покаяння (Ді.2, 28 наст.). і були одним серцем. Бог через апостолів робив великі чуда. Всі апостоли були правдивими свідками (martires), але пізніше і мучениками за Христа та Його Євангеліє.

 

Суттю християнства є любити Бога цілковито, а ближнього – як самого себе. Однак себе – свою душу – маємо втратити задля Христа і Євангелія (пор. Мк.8, 35). Інакше свою душу втратимо а те, що ми католики чи православні, нам не допоможе. Сьогоднішня доба вимагає правдивого, не лише академічного християнства. Правдиве християнство не тільки говорить про основні принципи Євангелія, але і ставить їх на перше місце та реалізує їх в практичному наслідуванні Христа, в конкретному втілюванні Божого слова через послушність віри і відкритість Божому Духу! Правдиве християнство реалізує хрещення, через яке ми були занурені до Христової смерті і отримали нове життя воскреслого Христа (пор. Рим.6, 4-6; Гал.3,27). Щоб світ повірив, він повинен бачити правдиву єдність. Однак, її навіть двоє людей неспроможні створити, якщо вони не є охочими прийняти для себе силу Христової смерті (2Кор.4,19 наст.) і дозволити, щоб Христос через живу віру жив в наших серцях (Еф.3,17).

 

яка є конкретна візія єдності православних і католиків?

 

З боку православних це означає прийняти примат апостола Петра таким, як він у своїй суті є. «Ти ж колись, як навернешся, зміцни братію свою!» (Лк.22,32) «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.» (Мт.16,17 наст.) «Ти – Петро (скеля).» (Мт.16,18) Через деякий час, однак, цьому ж Петрові сказав: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт.16,23)

Петро має бути скелею! Якщо стоїть у вірі, то є скелею і через нього говорить Небесний Отець! А це є суттю терміна ex-cathedra – оберігати віру і мораль від єресей, і це в найвищому авторитеті Церкви. Отже йдеться про визнання першості Петра між братами (патріархи, єпископи) в питаннях охорони віри і моралі. Так це було в першому тисячолітті. Тут не йдеться про юридичну владу над Східною Церквою. Було б абсурдом домагатися послуху папі і так впроваджувати сучасну західну апостазію до Православної Церкви України та Росії і тоді лицемірно в апостазії творити єдність!

 

З боку Католицької Церкви це означає:

• відкинути середньовічний погляд на зовнішню владу;
• чинити покаяння передусім за сучасні єресі ІКТ і дух Ассижу і за папу Івана Павла ІІ і за єретичне формулювання «пошани» в Nostra Aetate до поганських релігій;
• публічно визнати правдиву апостольську і соборну – католицьку віру, яка у своїй сутті однакова з православною.

 

Після виконання цих умов може бути проголошений примат Папи в охороні віри і моралі. Західна Церква залишить собі свою західну традицію, а Східна – східну.

 

Православна Церква не буде підпорядковуватись Ватикану і папським дикастеріям, але самому Христу, якого Папа, коли навернеться, має заступати на землі.

 

Якщо Православна і Католицька Церкви приймуть цю модель єдності віри і моралі, тоді має право бути одним з майбутніх пап і хтось з православних кандидатів. До того ж резиденція папи не мусить бути в Римі, але в Єрусалимі.

 

В Христі єпископи УПГКЦ

                     +Ілля, ЧСВВр

                     +Методій, ЧСВВр

                     +Маркіян, ЧСВВр

                     +Самуїл, ЧСВВр

 

Львів, 3.7.2010

 

Копії:

- Папі Бенедикту XVI

- Єпископам Православної Церкви

- Єпископствам Католицької Церкви

- Мас-медіа

 

 

Address: Synod of the UOGCC, 3 Sosnova St., Lvov - Bryukhovychi, 79491, Ukraine

www.uogcc.org.ua, www.community.org.ua; pidhirci.community@gmail.com