Українська > Про церкву > Публікація

Пастирський лист – Великдень 27.4.2008

Дата публікації:   2008-04-27
Автор:  

 

                           Пастирський лист – Великдень 27.4.2008

 

 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Сьогодні Східна Церква в Україні і в Росії святкує славне Христове Воскресіння. Цього року також відзначаємо і ювілей Хрещення України святим Володимиром у Києві. Хрещенням ми були занурені до Христової смерті і одержали нове життя (пор. Рим. 6,3-4). Це Боже життя в собі ми повинні відновляти через святкування неділі – дня Воскресіння. Духовне воскресіння настане тільки тоді, якщо кожен християнин відкриється Христовому Духові!

 

Мільйони людей повірили брехні, дозволили себе обманути, і таким чином втратили Христа і вічне життя, подібно як колись перші люди в раю повірили брехні змія, що будуть як боги, а замість того стали рабами демонів і смерті.

 

Західна Церква святкувала Великдень минулого місяця, 23.3.2008р. Тоді Папа служив Пасхальну Літургію за Україну. Саме цього дня ми оприлюднили наші єпископські свячення і повідомили про це Божий люд. Реакцією на це з боку неприятелів Христа і Церкви було: “Розіпни!”.

 

Христова насильна смерть на хресті і покладення Його до гробу були завершені третього дня Його славним Воскресінням. Учні цього не розуміли і були нездатними це прийняти, навіть після того, як вони зустрілися з воскреслим Христом. Він їм сказав: “Чому ви такі нетямущі? Це ж я!” Коли учні нарешті переконалися в реальності, то все ж один з них, Тома, цю реальність відкинув. Цього вечора він не був з ними, а потім цілий тиждень постійно повторював: “Якщо не побачу, не повірю! Доки не вкладу свого пальця до Його ран, не повірю!” За тиждень Ісус знову з’являється апостолам і особисто закликає Тому, щоб вклав свого пальця до Його ран. Цей апостол, що сумнівався і не вірив, був зломлений у своїй гордості і невірі та при зустрічі з воскреслим Ісусом з подивом скрикнув: “Господь мій і Бог мій!”

 

На п’ятдесятий день після Христового Воскресіння апостоли були наповнені Духом Божим. Із переляканих апостолів стали відважні свідки Христової смерті і Його воскресіння. За це свідоцтво вони віддали життя.

Святий Андрій, апостол Русі-України, був повішений на хресті у вигляді літери “Х”, а його брат Петро був розіп’ятий головою до низу у Римі. Згодом у цьому місті  християн кидали диким звірям і масово вбивали. За свою надію і віру в Христа вони радісно ішли на смерть, бо знали, що в хвилину смерті увійдуть до вічного світла.

 

Ви, які були охрещені, отримали нове життя і стали Божими дітьми. Ви стали спадкоємцями Божого Царства.

Це Боже життя не закінчиться фізичною смертю! Тут не йдеться про щастя, яке тривало б сто, тисячу, мільйон років, йдеться про безконечне життя. Йдеться про таке щастя, про яке Св.Письмо каже, що його око не бачило, ані вухо не чуло, ані людині на думку не спало (пор. 1 Кор. 2,9). Тому апостоли не вагалися жертвувати і своє фізичне життя за Христа. За це вічне життя, яке є у Христі, сотні тисяч мучеників не вагалися прийняти на себе ті найважчі муки.

 

Задля цього вічного життя місіонери залишали свої доми і свій народ. За це  багато з них заплатили великими терпіннями, а часто і життям. Св. Кирило і Методій в дев’ятому столітті залишили Солунь і йшли до нас, слов’ян, проповідувати Христа і Євангеліє. Вони дали нам азбуку, переклали Св.Письмо та Літургійні книги на зрозумілу нам мову. Через свою місію вони передали нам Боже життя.

 

Що таке життя? Уявімо собі мале зернятко смереки, а водночас могутню смереку. Це дерево виникло з малого зернятка. В ньому вже є приховані і корені, які є потім скриті в землі, стовбур, великі гілки, і та сила, що черпає воду на висоту десять-п’ятнадцять метрів без жодної помпи. Це все таємниця життя, яка міститься в малому зернятку.

 

Таке є життя рослин. Але ще є і життя тварин, тисячі різних видів. Тварини вже мають відчуття, бачать, чують, мають навіть інстинкти. Наприклад, лелеки, що прилітають до нас на Україну, не мають жодного графіка руху, але знають, коли мають відлетіти, а коли повернутися. Вони летять сотні кілометрів і вміють правильно орієнтуватися, хоч не мають розуму.

 

Далі йде життя людини, яке знаходиться на перетині матеріального та духовного життя. На відміну від тварин, людина має не лише фізичне життя, але і духовне. Це проявляється через розум і вільну волю, а що більше, це життя у нас не закінчується із смертю, але переходить у вічність.

 

Ще вище від життя людського є життя чисто духовних істот, яких називаємо ангелами. Вони мають різні ступені досконалості, поділяються на ангелів, архангелів, сили... Найдосконаліші з них є найближче до Бога і беруть найбільш внутрішню участь у Його досконалості, силі та щасті.

 

Запитуємо: Де є наше життя? Якщо ми через віру і хрещення прийняли Боже життя, то наше нове життя є у Христі. А тому, що Христос взяв на себе нашу людську природу, цим нам передав Божу природу, Боже життя, гідність, яка є вища, ніж гідність ангелів. Наше життя є прямо у Бозі. Через Христа і в Христі ми беремо участь у Божій славі! Ми є Божими дітьми і спадкоємцями Божого Царства.

 

Як маємо здобути це вічне життя, і як маємо його зберегти?

 

Умовою для здобуття вічного життя є хрещення і віра: “Коли ти своїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у своєму серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо на оправдання, а устами визнаємо на спасіння” (Рим.10,9-10).

 

“Котрі ж прийняли Його, тим дав право дітьми Божими стати” (Ів.1,12). Людина мусить сказати ясне слово чи зробити явний жест, так як його зробили наші прадіди, які були охрещені в ріці Дніпро тисячу років тому. До них, і до нас, які вже були охрещені та повірили у Христа, відноситься Боже слово: “Хто має Сина, той має вічне життя...” (1 Ів. 5,11-12). Апостол до цього додає: “Я пишу вам це, щоб ви знали, що маєте вічне життя” (1 Ів.5,13). Так, ми повинні знати, що вже тепер маємо це вічне життя, бо воно є у Христі, якого ми вірою прийняли. Це прийняття Христа є першою умовою.

 

Друга умова – вірність Христу аж до смерті, а тому особливо щонеділі маємо відновлювати Боже життя у собі. Цього дня Господь Ісус воскрес. Цей день належить Богу і тому ми повинні його святкувати. Перші християни в Єрусалимі поставили своє життя на чотирьох підвалинах. І наше святкування неділі – дня воскресіння, має базуватися на цих чотирьох підвалинах.

 

Перша підвалина – апостольське вчення – є викладом Святого Письма в апостольській традиції. Св.Письмо Старого і Нового Завіту завершується в Христі.

Другою підвалиною християн були спільні молитви. Молитва для них була живим досвідом, контактом з Ісусом, бо Він сказав: “Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я є серед них” (Мт.18,20), а далі: „Коли двоє з вас погодяться про яку-небудь річ і будуть просити, то її отримають” (Мт.18,19).

 

Третьою підвалиною була братня спільнота. Йдеться про ділення своїми духовними досвідами з віри, з боротьби з брехнею, а також про взаємне підбадьорення.

Четвертою підвалиною є Євхаристія. Йдеться про прийняття Христа не лише через Боже Слово, але і Його правдиве Тіло і Кров під видом хліба і вина, що вимагає живої віри.

 

Висновок

 

Сьогодні Східна Церква в Україні і в Росії святкує славне Христове Воскресіння. Цього року також відзначаємо і ювілей Хрещення Русі-України святим Володимиром в Києві. Через хрещення ми отримали нове життя. Це Боже життя ми повинні відновляти і розвивати через святкування неділі – дня Воскресіння!

 

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 

Благословляють вас єпископи УГКЦ

                                   + Самуїл Обергаусер

                                   + Маркіян Гітюк, ЧСВВ

                                   + Методій Шпіржік, ЧСВВ

                                   + Ілля Догнал, ЧСВВ

 

 

                                                                                                                                         Підгірці, 27.04. 2008р.

 

 

Адреса: Монастир ЧСВВ, Підгірці, 80660, Бродівський район, Львівська область, Україна.

www.community.org.ua

 


Приєднані файли
Пастирський лист – Великдень 27.4.2008 Скачати Пастирський лист – Великдень 27.4.2008 .DOC 39.5 kB