Українська > Про церкву > Публікація

Слово Патріарха Іллі на Неділю блудного сина

Дата публікації:   2017-02-12
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на Неділю блудного сина

 

У притчі про блудного сина Ісус показує нам любов нашого Небесного Отця, який любить кожну Свою дитину – і ту, яка пішла з Його дому. Він постійно чекає, коли вона повернеться. Є багато прикладів і з сучасності, які можуть допомогти зрозуміти цю притчу. Наприклад випадок, що стався близько 30 років тому в Південній Кореї. Один хлопець почав займатися продажем наркотиків. Його батько нічого про це не знав. Згодом син був ув’язнений на багато років. Коли закінчився час ув'язнення, він боявся повертатися додому, бо усвідомлював, який сором спричинив своєму батьку і всій сім'ї. Тому надіслав батькові лист, в якому написав, що усвідомлює, що не гідний повернутися додому через те, що зробив. Але вказав і час, коли буде проїжджати поїздом біля їхнього будинку та саду, і просив батька, якщо той пробачив йому, щоб прив'язав до старої яблуні, яка росте біля колії, білу стрічку на знак прощення і відкритих дверей. В іншому випадку поїде поїздом далі, десь далеко... Коли того дня син проїжджав поїздом біля дому, то дуже боявся подивитися, чи буде біла стрічка на яблуні. Але коли все ж наважився поглянути вгору, то побачив її цілу обвішану білими стрічками.

 

Бог вклав у серце батька любов до своїх дітей. Але набагато більше Бог любить кожного з нас. Він – наш Отець, Він створив нас. І коли ми самі через наш гріх від Нього віддалимося, Він постійно чекає, коли ми до Нього повернемося. Блудний син сказав: «Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів» (Лк. 15,18-19). І Боже слово продовжує: «І він встав і пішов до свого батька» (Лк.15,20).

 

Коли людина робить якесь зло, диявол намагається привести її до розпачу, зневіри: «Для тебе вже немає жодного шансу». А це брехня! Бог у Старому Завіті нагадує нам: «Невже мати забуде своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду. Ось! Я записав тебе в Себе на долонях» (Іс. 49,15-16). Божа любов до кожного з нас набагато більша, ніж любов матері до своєї дитини. Тому Ісус показує нам приклад сина, який «встав і пішов до свого батька» (Лк. 15,20). Він не залишився в розпачі, себежалі чи в своїх поганих думках. Але, як сказано, встав і пішов. Він мусів зректися себе, упокоритися. А це не так просто. Кожна сповідь власне є поверненням до Бога. Але до Бога маємо повертатися не тільки через сповідь, але щоразу, коли згрішимо, треба звернутися до Небесного Отця: «Господи, я згрішив проти неба і проти Тебе, прости мені». Ми повинні усвідомити: за цей мій гріх Небесний Отець віддав на хресну смерть Свого Єдинородного Сина. Ісус заплатив за всі мої гріхи. У ранах Ісуса є не тільки прощення гріхів, але і наше оздоровлення. Гріх робить нас рабами, як це бачимо на багатьох людях, які є залежними від наркотиків, алкоголю, нечистоти та інших залежностей, які тримають їх. І навіть якщо хочуть бути визволені, не можуть самі собі допомогти. Але в Ісусі маємо також звільнення, оздоровлення. Він дає силу всім, які віддадуть в Його руки все своє минуле і майбутнє.

 

Притча про блудного сина є найпрекраснішою притчею в Євангелії. Вона стосується кожної людини, кожного з нас. На певному етапі і ми блукаємо по світі і намагаємося все взяти у свої руки, відчуваємо себе  дорослими, що вже можемо іти самі своєю власною дорогою, але, на жаль, на тій власній дорозі закінчуємо так, як це просто і коротко розказано в даній притчі. Але незважаючи на це, всі ті, які погрузли в грісі і потрапили в різні системи зла, здатні з великою щирістю навернутися і йти за Богом, коли їх торкнеться Божа любов. А з іншого боку, тих т.зв. «праведних в своїх власних очах» часто стосуються Ісусові слова: «Горе вам!», які Він сказав, коли дивився на групу теологів та різних релігійних лідерів, які виступали в ім'я Бога, прикривалися Божим авторитетом, розмахували широкими рукавами і на всіх бенкетах займали почесні місця. Отож бачимо, що якщо ми не є людьми з «проколеним серцем», якщо не маємо духа покаяння і не ходимо в ньому, то «стара людина» в нас буяє і не рахується з Богом. Тоді часто мусить прийти якесь нещастя, власний сумний досвід, щоб Бог привів нас до покаяння, на дорогу спасіння своєї душі. Деякі повинні пройти дуже сумним досвідом. Іноді дійде аж до того, що людина опиниться у в'язниці за якийсь злочин, або її до нього втягне якась банда. Але хто мудрий, той вчиться зі своїх малих упадків, з малих зрад. Якщо людина має чутливе серце до любові нашого Небесного Отця, то здобуває досвід вже з незначних ситуацій, коли визнає: «Я згрішила», а не аж тоді, коли опиниться серед свиней.

 

Тому ми повинні каятися вже тоді, коли згрішимо, наприклад, тільки думкою: нечистоти, гордості, гніву або заздрості... Спочатку сильним гальмом для нас має бути хоча б страх перед пеклом: «Я не хочу бути всю вічність без Бога, тільки з демонами».

 

Отож не існує жодної іншої дороги до спасіння, тільки дорога постійного покаяння – знову і знову повертатися до Божого світла, навіть якщо це болить. Хтось міг би сказати: «Я вже стільки разів каявся, можливо 1000 разів, я вже втомився, вже не буду каятись». Але ми повинні каятися знову і знову, бо коли з природи постійно грішимо, то опісля мусимо каятися. Спокій прийде аж тоді, коли настане фізична смерть. Тоді гріх вже не буде обманювати і мучити нас. Але доки людина живе, доки дихає, «стара людина» в нас постійно тягне і штовхає нас з великою силою, щоб ми робили свавілля та інші гріхи. Але ми повинні з покорою прийняти те, що є грішниками. Бо також діє правда, що Христос помер не за праведників, а за грішників. Це покора – визнати: «Я згрішив! Я грішник». А потім встати і йти до свого Отця.

 

Ісус у притчі показує нам, як реагує на наше покаяння Небесний Отець: «Побачив його батько і, змилосердившись, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його… І почали вони веселитися» (Лк. 15,20; 22-24).

 

Нехай Господь дасть нам ласку, щоб покаяння було нашою ціложиттєвою програмою, щоб ми були спасенні.

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на Неділю блудного сина