Українська > Про церкву > Публікація

Покайтеся і вірте в Євангеліє (Мр.1,15) - 4 частина: Навернення – особисте відношення до Ісуса Христа

Дата публікації:   2017-03-04
Автор:   ВВП

 

Покайтеся і вірте в Євангеліє (Мр.1,15)

4 частина: Навернення – особисте відношення до Ісуса Христа

 

Якби молодій людині поставили запитання: «Хочеш бути щасливою?», вона безсумнівно відповіла б: «Так!», і підняла би обидві руки на знак згоди.

- Але як довго хочеш бути щасливою? День, тиждень, рік? 10 років, 30, все життя аж до смерті? А хочеш бути щасливою і після смерті?

 

Людина в глибині душі прагне щастя, але справжнього щастя, яке вже ніхто не зможе у неї забрати. Адже сама тільки думка про те, що воно колись закінчитися, приносить смуток. Людина шукає щастя в людських відносинах, в майні, у кількості грошей, в кар'єрі, в людській славі, в успіху, шукає щастя в насолодах, в алкоголі, наркотиках, але в цьому щастя не знайде. Приходять розчарування, ще більша порожнеча, самотність і біль в душі. Вже св. Августин це прагнення щастя висловив словами: «Ти створив нас для себе, о Боже, і не спокійне людське серце, поки не спочине в Тобі».

 

Ідеологи глобалізації сьогодні усувають і звичайне людське щастя, нав’язуючи людям і цілим народам збочений гомосексуалізм, ґендер-шизофренію, пов'язану з викраденням дітей ювенальною юстицією та їхнім моральним і психічним розкладом. Легалізують наркотики, нав'язують культуру смерті (сьогодні навіть здорових людей вбивають за допомогою евтаназії) – і все це тому, що готується т.зв. рай для золотого мільярда.

 

Образ фальшивого щастя наочно показує американська Статуя Свободи. Майже щоранку під нею знаходять мертвих птахів. Коли птах вночі наштовхується при польоті на освітлену статую, то ламає собі крила, а потім безсило падає на землю. Це образ багатьох молодих людей, які шукають щастя у фальшивій свободі.

Єдину справжню свободу дає Божий Син Ісус Христос, який переміг духа брехні та рабство гріха.

 

Один християн розповідає: У мене був родич, залежний від алкоголю. Таке путо дійсно жахливе. Одного разу я дізнався, що він знову сильно напився, розбив меблі в будинку та побив дружину. Я прийшов до нього. Була п’ята година пополудні. Він сидів на кухні і пив каву. Поруч сидів його 5-річний син. Я дружелюбно привітав його і запитав: «Знову закінчилося погано?». Замість відповіді він тільки заскреготав зубами і вистрибнув з крісла. Без єдиного слова пішов у комору і повернувся з мотузкою для білизни. Потім без жодного слова почав прив'язувати до крісла свого малого сина. Я запитав себе: «Що це означає? Він далі п'яний?». Але він прив'язав хлопчика і зробив вузол. Тоді закричав до сина: «Встань!». Хлопчик почав плакати і скаржитись: «Але я не можу!». Тоді алкоголік звернувся до мене з відчайдушним виразом обличчя і сказав: «Отож бачиш, в якому я стані: я сам не можу покінчити з цим! Не можу!». Жахливе слово: «Не можу!». Відразу після того я засунув руку в кишеню, дістав ніж і почав різати. І так, не шкодуючи абсолютно нової мотузки, я перерізав її. Тоді спокійно сказав хлопчикові: «Встань!» Хлопчик встав, а я кажу: «Прошу! Він вільний!». Той відповів: «Так, але коли переріжеш мотузку!» Я сказав йому: «Послухай, що я тепер тобі скажу: Прийшов Хтось, хто перерізає пута, які тримають нас – це Ісус

 

Цей приклад до певної міри стосується всіх нас. Без Ісуса ми не будемо звільнені від рабства гріха! Але є радісна реальність: Він визволив нас з-під влади темряви! (див. Кол. 1,13). «Якщо Син вас визволить, то справді ви будете вільними» (Ів. 8,36).

Як розпочати? «Покайтеся – змініть мислення – і віруйте в Євангеліє» (Мр. 1,15). Євангеліє – це Божа правда, яка стосується конкретно тебе: «Бо так полюбив Бог світ (тебе), що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього (і ти), не загинув, але мав життя вічне» (див. Ів. 3,16). Як Бог полюбив тебе? Віддав за тебе найдорожче – Свого Єдинородного Сина. Що повинен зробити ти, щоб не загинути, але мати вічне життя? Ти повинен повірити в Нього. Повірити, що ти був відкуплений не золотом чи сріблом, але Його дорогоцінною Кров'ю, яка була пролита на відпущення твоїх гріхів (див. 1Пт. 1,18-19). Навернення – це перехід від еґоцентризму до теоцентризму. Отже, на першому місці не повинно бути твоє еґо, але Бог.

 

Уяви собі великий зал. Спереду на підвищенні стоїть великий царський трон, символ сили і влади. Це образ твоєї душі. На троні гордо сидить твоє «я». Воно оточене багатьма радниками. Це різні напівправди, звички, страхи, уяви, залежності, твої «добра»... Біля дверей стоїть Ісус – як слуга, якому даєш накази чи примушуєш Його виконувати твої свавільні бажання. Він змушений слухати незадоволене нарікання і навіть гіркі докори. Це образ не наверненої людини! Навернення чи духовна революція відбудеться тоді, коли твоє «я» зійде з трону до дверей, а Ісус отримає місце на троні. З цього моменту ти стоїш біля дверей і чекаєш Його мудрих рішень, яких часто не розумієш, але хочеш їх виконувати навіть у дрібницях. Тоді настає справжня свобода і втрачають владу пристрасті, настрої, сугестії, які людина автоматично реалізує, і які ведуть її від однієї марноти до іншої, а після них відчуває тільки смуток і розчарування. Після навернення твоє життя стає повноцінним, бо тоді через тебе може діяти Бог – там, де ти знаходишся. Це приносить благословення іншим і твої вчинки стануть скарбом в небі, де злодії не крадуть та іржа не нищить (див. Мт. 6,19-20).

 

Як отримати перемогу над законом гріха, який запрограмований в нашій людській природі? Законом Духа: «Закон Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха і смерті» (Рим. 8,2). Існують природні закони: наприклад, коли покладу камінь на воду, він впаде на дно. Коли під нього підкладу дошку, він плаває по поверхні, бо тут вже діє інший закон. Ми за своєю природою підлягаємо закону гріха і смерті. Всі падаємо, всі тягнені гріхом до вічної загибелі. Ми це знаємо. А тепер все залежить від того, щоб тут втрутилася більша сила і зупинила наше падіння. А цю велику силу Бог дав нам в Ісусі – Він відкупив нас, Він звільнив нас. Якщо ми вірою з'єднані з Ісусом, то в нас перемагає закон Духа.

 

Основне відношення людини до Бога можна виразити коротким перефразуванням притчі з Євангелія про дорогоцінну перлину: Продавець перлин приходить до дуже багатого чоловіка і пропонує надзвичайно коштовну перлину, яка йому дуже подобається і він хоче мати її за будь-яку ціну. Він запитує: «Скільки вона коштує?» Продавець каже: «Все, що маєте» – «Добре, дам вам всі гроші, які маю. Дайте мені цю перлину!» – «Але ви ще не дали все, що маєте. Де ви живете?» – «У своєму домі» – «Дім також треба віддати» – «Отож, я тепер повинен жити в гаражі?» – «А у вас є і гараж?» – «Так, і дві машини» – «Отже і гараж, і машини» – «Добре, віддаю і це, але вже дайте мені цю перлину!» – «Ви ще не віддали все. Ви живете самі?» – «Ні, у мене є дружина і діти» – «Отож і дружину, і дітей» – «А коли віддам і їх, то тоді вже дістану цю перлину?» – «Але це ще не все» – «Я вже не маю нічого, я став, як жебрак» – «Але у вас ще щось є! Ви здорові? Здоров'я також!» – «Добре, але вже дайте мені цю перлину!» – «Ви не дали всього» – «Я вже нічого не маю» – «Ще маєте щось – свою власну волю, і її потрібно віддати» – «Добре, але вже дайте мені цю перлину!» – «Перлина ваша! Цією перлиною є Боже Царство, цією перлиною є Ісус Христос. У Ньому маєте все – все небо належить вам, бо воно належить Христу. А ви прийняли Його як свого Господа, і Він тепер повертає вам все назад. І ваше здоров'я, і ваш будинок, і дружину з дітьми, і все ваше майно, але усвідомте одне – що це вже не ваше, усе це належить Христу. Ви вже не власник, але тільки користувач, управитель. Прийде час, коли Бог покличе у вічність вашу дружину, прийде старість або хвороба, ви втратите здоров'я, а на кінець прийде смерть і втратите все. Але якщо маєте цю найдорогоціннішу Перлину – Ісуса, у Ньому маєте все. Він переміг смерть, у Ньому маєте вічне життя!».

 

«Бог послав Сина Свого... щоб ми через Нього жили» (1Ів. 4,9). Апостол Павло говорить: «Я розп'ятий з Христом, вже не живу я, але живе в мені Христос» (Гал. 2,19-20).

Скульптору Мікеланджело привезли в Рим великий камінь – кусок скали. Деякий час він ходив навколо нього, задумано дивився, а потім сказав: «Бачу в ньому Мойсея». Його учень здивувався: «Учителю, це зовсім не Мойсей, але тільки великий камінь». Той йому відповів: «Але він там є! Тільки все, що не є Мойсеєм, мусить йти геть!» – «А як це станеться?» – «Ударами надається форма!». І таким чином, з цього каменя виникла скульптура Мойсея.

 

І з нами відбувається щось подібне: Все, що не є Ісус, мусить йти геть! Ми повинні дати Йому своє серце, щоб потім Христос через віру перебував у наших серцях! Ми повинні дати Йому свій розум і волю, тобто своє мислення: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що у Христі Ісусі» (Флп. 2,5). Ми повинні дати Йому свої очі, руки, ноги. Він хоче їх використовувати. Це є навернення, це – нове життя! Цей процес (дорога) відродження неможливий без ударів – терпіння. Йдеться, насамперед, про внутрішні терпіння, про зречення своєї волі, про дрібні упокорення, про прийняття з вірою того, що Бог допускає, про щоденний пошук та реалізацію Божої волі!

 

Вічне життя є в Ісусі Христі

«Бог дав нам життя вічне, і це життя у його Сині. Хто має Сина, той життя має; хто ж Сина Божого не має, той життя не має». Апостол підкреслює: «Я вам писав це, щоб ви знали, що маєте життя вічне, – ви, що віруєте в ім'я Сина Божого» (1Ів. 5,11-13). Якби хтось запитав тебе: «Чи ти маєш вічне життя?», ти, можливо, відповів би: «Не знаю» або «Це дізнаюся тільки після смерті». Але слово Боже говорить абсолютно ясно: «Хто має Сина, той має життя вічне»  йдеться про теперішній час, а не про майбутній. Якщо ти прийняв Божого Сина, Ісуса Христа, то маєш вічне життя. І вже тепер! Тут, на землі, вже маєш його, хоча поки що у скритості і в стражданнях. Після смерті матимеш його у повній славі, де вже не буде жодних страждань, але тільки вічна радість і щастя.

 

Яка різниця між нашим життям у небі, і життям ангелів?

Бог створив досконалі духовні істоти – ангелів і дав їм життя. Бог створив також людину, і дав їй життя. Але людина через гріх втратила це життя і так прийшла смерть. З любові до людини Бог прийняв на себе людську природу в Ісусі Христі. Божий Син не прийняв на себе природу ангелів чи серафимів, але людську природу, окрім гріха. Він помер за нас, дав нам Своє життя. І через відкуплення нам було повернуто не тільки те життя, яке мав Адам до гріхопадіння. Нам було даровано Ісусове – Боже життя. Суть нашого вічного життя полягає не тільки в тому, що воно вічне, тобто безконечне, але в тому, що воно існує прямо в Бозі. А цього не мають навіть ангели. Вони мають життя від Бога, але ми маємо прямо Боже життя, яке ми отримали у Христі як дар. Усвідоммо, яку гідність ми маємо в Ісусі Христі! Слово Боже свідчить: «Щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є» (див. 1Ів. 3,1).

 

Наше життя не тільки від Бога, але прямо в Бозі: «І взнаєте того дня, що Я в моєму Отці, і що ви в Мені, а Я в вас» (Ів. 14,20). У архиєрейській молитві Ісус просить: «... як Ти, Отче в Мені, і Я в Тобі, щоб одно були в Нас і вони... Я в них, а Ти у Мені» (Ів. 17,21-23). Ми перебуваємо в Христі, а Він в Отці, тому ми маємо Боже життя.

Боже життя ми прийняли через віру і хрещення: «Всі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися (прийняли Христову – Божу природу)» (Гал. 3,27).

 

«Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді і ви з'явитеся з Ним у славі» (Кол. 3,4).

Визнання Ісуса є умовою життя в Бозі: «Хто визнає, що Ісус – Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі» (1Ів. 4,15).

 

«Що ми перебуваємо в Ньому, і Він у нас, ми пізнаємо з того, що Він дав нам від Духа Свого» (1Ів. 4,13).

Таїнство нашого життя у Христі виражає притча про виноградну лозу: «Я виноградина, а ви – гілки...» (Ів. 15,5).

 

Прийняття Господа Ісуса Христа

«Всі згрішили» (Рим. 3,23). Також і ти. «Нема праведного ні одного» (Рим. 3,10). Це стосується і тебе! «Відплата за гріх (і за твій) – смерть (тимчасова і вічна), але життя вічне (і для тебе) у Христі Ісусі» (Рим. 6,23). Ісус тепер стоїть перед тобою. «Ось Я стою біля твоїх дверей і стукаю. Хто Мені відкриє, Я увійду до нього» (див. Об. 3,20). Відкрий! Відкриваю... Тепер прийми Його як свого Спасителя і Господа:

1) Віриш, що Господь Ісус є Богом і помер за тебе? ... (Так)

2) Віддаєш Йому до рук все своє життя?    ... (Так)

 

......................             ...........................

Дата                             Підпис

 

Тепер з вірою повтори кілька разів ім'я Ісус (Єгошуа). Усвідом, що те, що ти щойно зробив, бачить Бог, ангели і ціле небо.

 

Висновок:

Якщо людина прийме Ісуса як свого Господа і Спасителя, то попереду її чекає життєва дорога, яка веде вічного щастя в небі. Але тут, на землі, вона поєднана з  духовною боротьбою проти духа брехні і смерті. Такою є дорога наслідування Христа, коли тут, на землі, людину будуть очорнювати та переслідувати за правду і добро – так, як і самого Спасителя. Ісус каже: «Вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі» (Мт. 5,11-12). Коли в житті віруючої людини приходять найважчі випробування, жорстокі і брехливі очорнення, втрата рідних або втрата здоров'я – тоді вона вірою з'єднується з Богом і в цьому всьому переживає глибокий спокій, який світ дати не може. У найважчих стражданнях вона усвідомлює Божу присутність, і Бог просвітлює її душу, показуючи значення страждання, яке вона з довірою прийняла як покаяння за свої минулі гріхи, як жертву примирення за навернення і спасіння своїх рідних, які поки що живуть у темряві невіри або сучасного поганства. Правовірний християнин має ясний сенс життя, не боїться смерті, бо знає, що це лише перехід до вічної слави, де буде разом зі святими, ангелами і разом з Пресвятим та люблячим Богом. Небо – наш вічний дім, а на землі ми тільки подорожні.

 

Ісус є Дорогою до нашого з'єднання з Отцем, який створив нас. Ісус також є Правдою, яка визволяє нас від духа брехні. Він також визволив нас від смерті – в Ньому маємо вічне життя. «Хто має Сина, той має вічне життя» (1Ів. 5,12).

У Христі:


+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату 

 

+ Методій, ЧСВВр         + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

 

Великий піст-2017

 

Копії:

-          Католицьким і православним єпископам

-          ЗМІ


Завантажити:  Покайтеся і вірте в Євангеліє (Мр.1,15) - 4 частина: Навернення – особисте відношення до Ісуса Христа