Українська > Про церкву > Публікація

Слово Патріарха Іллі на неділю Самарянки

Дата публікації:   2018-05-06
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на неділю Самарянки

 

«І прибув Ісус до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, яке Яків дав синові своєму Йосипові. Там і криниця Якова була. Втомившись з дороги, Ісус сів біля криниці. Було ж близько шостої години. І надійшла жінка з Самарії набрати води. А Ісус каже до неї: „Дай Мені напитися!”» (Ів. 4,5-7).

 

Спершу поставмо питання: Хто є Ісус, а хто є самарянка? Ісус є істинний Бог. Самарянка походила з народу, який виник шляхом змішування поганського месопотамського населення з залишками північно-ізраїльських племен. Тому євреї погорджували ними і не вважали їх справжніми ізраїльтянами. Ісуса, хоча Він був Богом, жінка вважала лише незнайомцем. Коли вона прийшла до криниці, Ісус сказав їй: «Дай мені напитися!». Іншими словами: «Я прагну!». Згодом, на Голготі, коли Ісус помирав у великих болях, коли з Його ран текла кров, а Його вороги насміхалися з Нього − саме там Він також промовив: «Прагну».

 

До кого звернене це слово: «Дай мені напитися»? До кожного з нас. Ним Ісус виражає, що прагне спасти безсмертні душі, а також виконати волю Небесного Отця.

Самарянка дивувалася: «Як же ти, будучи юдеєм,  просиш напитися в мене, жінки самарянки? Адже юдеї не мають зносин з самарянами». І тут Ісус вже не говорить про воду як про напій, але починає говорити про живу воду. «Якщо б ти знала про дар Божий, і Хто Той, що каже тобі: „Дай мені напитися”, то попросила б сама в нього, а Він дав би тобі води живої».

 

Перш ніж будемо говорити про те, що є тією живою водою, задумаймося над тим, що означає вода для природного життя. Без води нема ніякого життя. В пустелі нічого живого не росте. Там немає ніяких звірів чи птахів. Отож вода дає усьому життя, є його необхідною умовою. Це та вода, яка утримує і скріплює фізичне життя.  Але існує й інша вода, яка є передумовою духовного життя. Без неї неможливо духовно жити. Ісус тут ясно говорить про Святого Духа. Він каже, що «справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді». І саме Ісус хрестить нас Святим Духом. Він дає нам Святого Духа в повноті, щоб ми були Його справжніми свідками. Свідок − це той, хто має силу не лише свідчити про Ісуса, але й наслідувати Його, а в разі необхідності віддати за Нього і своє фізичне життя. Для того людина потребує цю живу воду − Божого Духа і духовну силу, яку Він дає.

 

Де діє Дух Божий? Там, де є правда, де є покаяння. Апостол Петро у своїй першій проповіді в день П'ятидесятниці сказав: «Покайтеся ... і дістанете дар Святого Духа» (Ді. 2,38). Можливо, дехто додасть: «Але Святий Дух є і за Святим Письмом!». Так, є, але для того, хто не кається, тобто не приймає Святого Духа і не перебуває в Ньому, Писання є лише мертвою літерою, навіть якщо буде його читати або й цитувати. І атеїст може цитувати Святе Письмо, але в іншому дусі. За Божим словом є Божий Дух. Ісус каже: «Слова, які Я говорив вам − то Дух і життя» (Ів. 6,63). Отож Євангеліє вносить Боже життя. Святий Дух є Богом. Він дає вічне життя, яке не закінчується фізичною смертю.

 

Ісус сказав: «Дай мені напитися!», тобто «Прагну!». Самарянка приходить до криниці начерпати. Є фізична спрага, але є і спрага духовна. Кожна людина прагне, тужить за щастям, навіть маленька дитина. Але де можна знайти справжнє щастя? Святий Августин висловлює це словами: «Ти сотворив нас для себе, о Боже, і неспокійне наше серце, поки не спочине в Тобі». Людина не знайде щастя ні в кар'єрі, ні в грошах, ні у стосунках з людьми, ні в чомусь іншому, бо все промине. І навіть якби мала владу, якби здобула увесь світ, але занапастить свою душу, яку матиме з цього користь? Справжнє щастя є тільки в Бозі, бо Бог створив нас для Себе. Кожна людина, навіть поганин чи  найбільший грішник, прагне до щастя. Але диявол, який є брехун і вбивця, показує людині фальшиву дорогу, де щастя нема. Скількох людей він таким чином завів у прірву! Вони шукали в житті щастя, прагнули його, а все ж на кінець погано закінчили... Чому? Бо ніхто не сказав їм, що таке справжнє щастя. Справжнє щастя − це мати Ісуса. Він є правда, в Ньому знаходимо здійснення всіх наших прагнень, бо людська душа прагне вічного щастя. А його знайде лише в Бозі, коли  має чисте серце, чисту совість. Тоді, коли прийде смерть, вона може спокійно сказати: «Господи, я готова до зустрічі Тобою». Але коли людина не  готова, то постійно чогось боїться.

 

Як можемо бути готовими? Через постійне покаяння. Покаяння полягає  в тому, що ми виходимо з брехні, з марноти, і хоча б на мить, на кілька секунд, стаємо до правди і признаємо перед Богом свої гріхи: лінивство, гордість, гнів... Тоді від цього треба відділитися і хоч хвильку стати перед Богом в стані покаяння, правди, стояти в Його світлі, де кров Христова очищує нас від кожного гріха. Коли щодня будемо це робити, Бог дасть нам світло і силу йти далі.

 

Ісусове слово: «Дай мені напитися!» звернене і до тебе. Ісус прагне тебе, спасіння твоєї душі. Він приходить до тебе і хоче, щоб ти дав Йому напитися. Згадаймо, як біля Галилейського озера Ісус запитав апостола Петра: «Симоне, сину Йонин, чи любиш ти Мене більше, ніж оці?». І так запитував його тричі. Петро відповів: «Господи, Ти знаєш все, Ти знаєш, що люблю Тебе». Що означає дати Ісусові напитися? Це означає дати Йому місце, щоб Він міг в нас і через нас діяти і так виконувати волю Небесного Отця. Це Його пожива.

 

Невдовзі після зустрічі з самарянкою Ісус сказав своїм учням, які принесли йому їжу і просили Його поїсти: «У Мене є їжа, якої ви не знаєте... Їжа моя − чинити волю Того, Хто послав Мене, і діло Його довершити».  І ми повинні виконувати Божу волю. Часто ми кажемо, що не знаємо, що робити, не вміємо розрізняти, що є Божою волею, а що ні. Але коли щиро шукаємо, йдемо до Ісуса і просимо Його живої води, Він дійсно нам її дасть. Це є те джерело, яке тече у вічність. Він є Той, Хто хрестить Святим Духом. Святий Дух є Дух правди, Дух любові, Дух сили, Який зміцнює нас, оживляє і захищає. Через Нього ми отримуємо справжнє життя. Через Святого Духа в нас хоче жити Ісус. Він хоче, щоб ми віддали Йому у розпорядження свої руки, ноги, свій розум, мислення, всі дари − природні та духовні, які вклав у нас Він сам. Ісус хоче, щоб ми використовували все це для виконання однієї програми − реалізація Божої волі.

 

Те слово, яке Ісус сказав самарянці, Він каже і кожному з нас особисто: «Дай Мені напитися!». Тепер і ти скажи Йому: «Господи, ось, я є тут. Цілковито Тобі віддаюся!». І додай, як Симон Петро: «Господи, Ти знаєш все, ти знаєш, що Тебе люблю».

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на неділю Самарянки (2018)