Українська > Про церкву > Публікація

Слово Патріарха Іллі на свято Богоявлення

Дата публікації:   2019-01-19
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на свято Богоявлення

 

«Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від нього; але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: „Мені самому треба христитися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: „Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду”. І тоді він залишив Його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: „Це Син мій любий, що його я вподобав”» (Мт. 3,13-17).

 

Ісус прийшов на Йордан, щоб охреститися там у Йоана хрещенням покаяння. Він, Син Божий, який не мав жодного гріха, стояв у натовпі серед грішників. Він упокорився, щоб дати нам приклад.

 

Євангеліє свідчить, що коли Ісус хрестився, відкрилися небеса, і почувся голос: «Це Син Мій Улюблений!» Суттю цього свята є об’явлення, що Ісус є істинний Бог і обіцяний Спаситель. Прийняття цього об’явлення з нашого боку зумовлене правдивим покаянням.

 

Що таке покаяння? Це не означає розірвати свою одежу або посипатись попелом, як це назовні проявляли люди у часи Старого Завіту. Покаяння не залежить від зовнішніх вчинків, в яких, зрештою, може реалізуватися наша гордість (але це не означає, що ми не маємо їх робити). Суть покаяння полягає в тому, що людина розірве перед Богом своє серце, що втратить задля Ісуса свою душу. Адже в нас діє сила первородного гріха, тобто «стара людина», яка є втіленим егоїзмом, з яким ніхто не може увійти до Божого Царства.

 

Божий ворог намагається утримати нас через наші пристрасті в своєму царстві темряви. Але ми не сміємо там залишатися. Мусимо вийти з нього, бо це «країна тіні смерті». Якщо залишаємось там, нам загрожує вічне засудження.

 

Слово Боже каже: «Народ, який сидів у темноті побачив велике світло; тим, що сиділи в країні й тіні смерті, засяяло світло» (Мт. 4,16). Тут сказано, що світло засяє в країні тіні смерті. Але засяє тільки для тих, які ходять у правді і готові каятися.

 

Уявімо собі душу як кімнату з троном посередині. На ньому гордо сидить наше «еґо». Ісус стоїть біля дверей як слуга, якому даємо лише накази і змушуємо виконувати наші свавільні бажання. Основа покаяння полягає в тому, щоб наше «еґо» зійшло з трону, і щоб туди сів Ісус та взяв у свої руки всю владу над нашим життям. Без цього все інше, що будемо робити (навіть для Бога), не має сенсу. Ісус мусить бути на першому місці, бо інакше наша логіка, розум і почуття стануть перешкодою для Божого Царства.

 

Ісус виразив це у притчі: «Один чоловік справив велику вечерю і запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: „Ідіть, усе готове!” Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: «Я купив поле, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе”. Другий сказав: „П'ять пар волів я купив і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені”. А інший мовив: „Я одружився і тому не можу прийти”» (Лк 14,16-20).

 

Отож кожен ішов за «своїм». Один мав поле, другий воли, а третій сім'ю, і це поставили на перше місце у своєму житті. А Ісус каже, що такі люди непридатні для Божого Царства. Їм йшлося про речі, які самі по собі не погані, а швидше нейтральні. Людині потрібна сім'я і матеріальне забезпечення, але коли поставить їх на перше місце перед Богом, то повторюю ‒ вона стає непридатною для Божого Царства.

 

Ми повинні шукати найперше Боже Царство і його справедливість, а все інше Бог нам додасть, як це обіцяв (див. Мт. 6,33). Треба собі це постійно усвідомлювати і реалізовувати. Це вимагає від нас постійного самозречення, зречення своїх почуттів, хотінь і нехотінь, зречення бажань, які не узгоджуються з Божою волею, своєї цікавості... Ми можемо чимось цікавитися, але тим, чим потрібно цікавитися, наприклад, тим, що каже Боже слово. Однак речі, які нам нічого не дають, які не належать до області наших обов'язків, згодом ведуть нас до марноти і розсіяння. Якщо будемо їм відкриватися, то потрапимо в пастку, і наше «еґо» знову сяде на трон.

 

Тому кожного з нас стосується Ісусове слово: «Сповнився час і Царство Боже близько; покайтеся!» (Мр. 1,15). Коли ми повинні каятися? Щодня. Маємо стати до світла, тобто до Божої присутності і назвати гріхи справжнім іменем: «Господи, це були ревнощі, заздрість, гнів, себежаль, егоїзм... Прости мені!» Покаяння також означає відділитися від цього: «Відкидаю це геть! Не буду цього плекати! Це брехня. Хай вогонь Святого Духа спалить у мені всі ці грішні почуття!».

 

Людина легко відкриється і з’єднається з різними думками, марними планами та дурницями. Але ми маємо відкриватися Божому Слову, Духу Правди. Тому потрібно читати Святе Письмо. Маємо любити Ісуса всім своїм серцем, усією своєю душею і усією своєю думкою, а також змагатися за спасіння своєї душі і душ своїх ближніх, шукати Боже Царство. Це наше завдання. Ми постійно потребуємо повертатися на дорогу Правди, покаяння. Ісус ‒ це та Дорога, Правда і Життя (див. Ів. 14,6). До Божого Царства інша дорога не веде.

 

Пам'ятаймо слова Ісуса: «Сповнився час і Царство Боже близько; покайтеся!» (Мр. 1,15). Каятися також означає відділитися від єресей, які сьогодні руйнують Церкву, і від законів, що просовують моральні збочення та готують самогубство народу. Це також означає признати перед собою і перед Богом, що я був обманений мас-медіа або церковними лідерами, які є інструментом іншого духа. Фарисеї не прийняли хрещення Йоана, вони не каялися і відкинули план, який мав з ними Бог. На жаль, багато церковних лідерів відкидають істинне покаяння, відкидають Христа і Його Євангеліє, бо схвалюють содомію. Хай Бог відкриє нам очі, щоб ми бачили брехні Божого ворога, які він просовує через церковних людей з єретичним мисленням, а також через західних глобалістів, які запланували винищення жителів планети до т.зв. «золотого мільярда». Вони приносять смерть дочасну і вічну.

 

Апостол Петро в день П'ятидесятниці закликає: «Покайтесь, і нехай кожний з вас охреститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і ви приймете дар Святого Духа» (Ді. 2,38). Коли ми каємося, Святий Дух об’являє нам Христа і відкриває наші духовні очі, щоб ми прийняли Його як свого Спасителя.

 

Ісус, хоч сам не мав гріха, своїм хрещенням покаяння на Йордані вказав нам на необхідність правдивого покаяння. Через це Він хоче спасти окремих людей і цілий народ від самознищення.

 

На це велике свято Богоявлення у Східному обряді служиться Літургія св. Василія Великого, де є дуже гарні молитви, які вводять нас до основних правд, що стосуються нашого спасіння. А потім, коли кожен з вас приступить до мирування, то усвідомте, що через єпископа або священика вас благословляє сам Христос. Умовою того, щоб у вас могла діяти Його ласка, є ваша віра. Якщо хтось з вас хворий, хай з вірою просить: «Господи, прошу, оздорови мене!» Хто перебуває в рабстві якогось гріха (алкоголю, куріння чи ін.), хай скаже: «Ісусе, доторкнись мене своєю ласкою!» Звичайно, це можемо і маємо робити на кожній Літургії, на кожній молитві, але особливо під час мирування, коли священик чи єпископ робить вам святим єлеєм знак хреста. Приступіть з такою вірою, щоб це помазання принесло вам справжню користь, а також дало силу до правдивого покаяння ‒ так нас до цього закликає сам Ісус.

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Богоявлення