Українська > Про церкву > Публікація

Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву /IІ частина/

Дата публікації:   2019-12-28
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву

IІ частина

 

На те, щоб молитва була вислухана, найбільше впливає наша віра. А з чим пов’язана віра? Вона залежить від нашої очищеності. Якщо ми очищені, то отримуємо світло, ласку і віру ‒ Божу віру, яка переносить гори.

 

В 15-й главі Євангелія від Івана Ісус подає порівняння про виноградину і галуззя. Він каже: «Я ‒ виноградина правдива, а Мій Отець ‒ виноградар. Кожну гілку в Мені, яка не приносить плоду, Він відрізає, а кожну, яка приносить плід, Він очищує, аби ще більше плоду давала». Отож, Бог нас очищує. Кого Бог любить, того з хрестом відвідує. Велике благо для нас ‒ очищення, яке настає після навернення і прийняття Святого Духа: це переслідування, різні поразки… Але треба вміти з вірою їх приймати. А коли ми з вірою їх приймаємо, Бог покаже нам, чому це так, або вкаже, яку користь це приносить. Тому ми повинні з вірою за все дякувати Богу ‒ не тільки устами, але і внутрішньо, цілим серцем.Далі Ісус каже: «Ви вже чисті ‒ словом, яким Я промовляв до вас. Перебувайте у Мені!» (Ів. 15,3-4). Звернімо увагу: «Перебувайте у Мені!». Тут Ісус говорить про нашу єдність із Ним. Нам потрібно не тільки увійти до єдності з Ісусом, але Він каже: «Перебувайте у Мені!» ‒ тобто маємо активно і пасивно перебувати у Христі. «Перебувайте у Мені!» А Ісус? Він відповідає: «А Я перебуватиму у вас». Далі каже: «Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, так і ви, якщо не перебуватимете в Мені». Скільки теологів вигадують різні теорії, але без Ісуса, без внутрішнього зв’язку з Ним. Через таких теологів вже не діє Святий Дух. Але, на жаль, всіх їх ведуть до того, щоб мали науковий рівень, ученість, щоб використовували всілякі «високі» теологічні формулювання, щоб кожен священик знав 5 мов… І це начебто буде «освічений священик»… Але Ісус вибрав Собі за апостолів простих рибалок, а не освічених фарисеїв, законників і садукеїв. Отож найцінніше з усього ‒ мати особисте відношення до Христа. Ісус каже: «Я ‒ виноградина, ви ‒ гілки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той плід рясний приносить. Без Мене ж ви нічого чинити не можете». Можемо чинити, але зло і гріх, а не цінні діла, які в силі діють на душі і ведуть їх до спасіння, які мають вічну вартість і є нашими скарбами в небі. Без Ісуса не можемо їх робити. Самі, зі свого інфікованого духовного центру, яким є родовище зла, «стара людина», ми можемо робити хіба що хаос і зло. Це можемо. В марнотах і злі ми надзвичайно активні, аж гіперактивні. Людина хоче все робити сама, без Ісуса, хоче реалізуватися, як співається в одній пісні: «А я сам, завжди сам, свої коники осідлаю». Але куди поїдеш тими кониками? До пекла ‒ як каже Ісус: «Хто не перебуває у Мені, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; і зберуть їх і кинуть у вогонь та спалять» (Ів. 15,6). Ісус дає нам обіцянку: «Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, просіть тоді, чого лиш забажаєте, і станеться вам. Тим Отець Мій прославиться, коли ви плід щедрий принесете і будете Моїми учнями». Але умова ‒ «коли Мої слова в вас перебуватимуть». Божі слова з нас щезають. Їх заглушує дух світу і в нас залишаються всілякі профануючі пісні і жарти ‒ «стара людина» цього повна, з неї це просто іскрить, вона в цьому ‒ як вдома, любить в цьому залишатись. Але Боже слово в ній не залишається. Тому Ісус каже: «Зречись себе!». Якщо тобі пригадається якась світська мелодія, почни співати пісню про Ісуса, духовну пісню. Але мусиш зректися себе, перейти з поганого світського мислення на Боже слово. А це вимагає певного самозречення в думках. Потрібно перейти на інший рівень, реалізувати слово «зречись». Без цього неможливо. Інакше людина залишається на тому світському рівні. Ми повинні переключитись на інший рівень, знову і знову туди переходити і там залишатися в Божому слові. Тоді прийде благословення.

 

Духовне зростання відбувається поступово. Людина повинна «дорости» до духовної зрілості, це не вдасться якось насилу пришвидшити, бо це буде схоже на те, якби ми хотіли помогти квітці розпуститися: це закінчиться погано; або ж якби ми розтягували паросток, щоб з нього вже було дерево: нам це не вдасться. Цей процес вимагає часу і терпеливості, ходження в Дусі. Людина повинна поступово рости, дозрівати, як сказав Іван Хреститель: «Йому треба рости, мені ж ‒ маліти». Так, Ісус має в мені рости, а я маліти, моє его має маліти, хоча я мушу далі нести це его з собою. Не можу його просто викинути. Мушу його нести аж до хвилини своєї фізичної смерті. Якби ж то я його вже не ніс далі, у вічність! Якби ж то в годину смерті міг вже його відкласти і мій дух міг іти до Господа, щоб не мусів іти ще до чистилища... Тому краще пережити чистилище вже у цьому житті.

 

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі про вислухану молитву  /IІ частина/