Українська > Про церкву > Публікація

Напад на Главу УПГКЦ

Дата публікації:   2011-01-16
Автор:   Синод УП ГКЦ

 

                                        Напад на Главу УПГКЦ

 

Архиєпископ М. Осідач – чергова жертва психологічної маніпуляції

 

Кампанія ненависті проти УПГКЦ розпочалася в Чорткові, де апостатична структура використала не тільки брехню і психологічний тиск, але і фізичне насилля. Потім розпалювали релігійну ненависть через РІСУ під керівництвом Дуткевича. Львівське архиєпископство теж написало наклепницький памфлет під назвою „Увага секта”. Наступним наклепом був т. зв. пастирський лист від 26.12.2010, підписаний Л. Гузаром. Ці акції є систематичним розпалюванням релігійної ненависті і згідно карного кодексу караються ув’язненням від 2 до 5 років. З духовного погляду це – гріх проти Святого Духа. Продовженням цієї кампанії був психологічний напад 8.1.2011 на Главу УПГКЦ, архиєпископа Михайла.

 

 

 

В Кунині владика Михайло до цього часу служить вірним. Ця парафія двадцять років тому перейшла разом з ним з Православної Церкви до Греко-Католицької. До Кунина приїхало 5 чоловіків і одна кореспондентка з камерою. Старенький владика, який вже переніс три інфаркти, був вичерпаний пасторальною службою в часі Різдвяних свят. Будучи таким виснаженим, був виставлений перехресному допиту і маніпуляції шістьох небажаних гостей. Відеоматеріали з двох годин психологічного тиску цілеспрямовано вирізали, залишивши 5 хвилин. Цим відео-камуфляжем заморили Інтернет. Під керівництвом церковника Коткевича переслідували таку мету:

 

1) поставити під сумнів єпископські свячення владики Михайла і демагогічно стверджувати, що він є лише священиком;

2) поставити під сумнів те, що він є Главою УПГКЦ;

3) штучно об’єднати його з Гузаром, ніби він має єдність з його єресями і належить до його єретичної структури;

4) очорнити єпископів УПГКЦ і створити враження, що зовсім не мають з Головою УПГКЦ нічого спільного.

 

До п. 1) Владика Михайло Осідач 6.9.1989 був висвячений митрополитом Володимиром Стернюком і єпископом Филимоном Курчабою на єпископа Греко-Католицької Церкви. Владика Михайло від цього часу висвятив кілька десятків греко-католицьких священиків. Кожний з них отримав від нього підтвердження про священичі свячення грамотою з підписом і єпископською печаткою.

Про те, що владика М. Осідач є єпископом, не сумніваються навіть його найбільші неприятелі. Це є загальновідомим. На відео аж надто чітко видно, як Коткевич цілеспрямовано маніпулює думкою громадськості, титулуючи владику М. Осідача лише священиком, а не єпископом, хоча на початку інтерв’ю, – а це він викинув з відеозапису, – вважає його єпископом.

 

До п. 2) На зборах єпископського Синоду архиєпископ Михайло був вибраний за Главу УПГКЦ, це зазначено в установчих документах, цю функцію він прийняв і виконує. Ніколи не бажав, щоб з цієї функції його звільнили.

 

До п. 3) Владика М. Осідач визнав віру і зрікся єресей, які Л. Гузар проповідує. По-перше зробив це письмово і надіслав Святішому Отцю, а по-друге – відкрито в храмі, в присутності інших членів єпископського Синоду. Цим свідомо і добровільно відділився від Гузара та його єресей. В приватній єпископській каплиці в Жовкві владика М. Осідач апостатичного кардинала не згадує. Оскільки він ще духовно обслуговує парафію в Кунині, то психологічно вимушений, - що є неписаною умовою, - згадувати в Літургії двох апостатичних ієрархів. Це є певного роду формалізм. Звичайно, послідовним рішенням мало би бути наступне: зробити радикальний крок і перевести парафію або частину парафії до Української Правовірної Греко-Католицької Церкви, або ж парафію пожертвувати єретичній структурі.

 

Владика М. Осідач сам протягом двох годин був виставлений психологічному тиску шести нападаючих. Він розсудливо керувався засадою Святого Письма: Не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб обернувшись, вас не роздерли”. Коли б протягом цих двох годин він поступав мужньо і радикально, щоб його словами не могли зловжити на свою користь, то вони так змонтували б відео, щоб зробити з нього психічно хворого і тим скомпрометували б його службу як Глави УПГКЦ.

 

Запитуємо, якби до будь-якого з апостатичних єпископів прийшло 6 чоловіків з Правовірної Церкви з камерою і хотіли би лише протягом 5 хвилин почути відповідь на одне питання стосовно найважливішої справи, а саме: чи творить єдність з єресями Л. Гузара, то замість відповіді він викликав би беркут, а з цих людей зробив би злочинців.

 

В 2006р. Гузар у своїй книзі відкрито сказав єресі, які заперечують суть Греко-Католицької Церкви. Тому в 2008р. виник Правовірний Синод єпископів. В 2009р. була проголошена Українська Правовірна Греко-Католицька Церква, главою якої є владика М. Осідач. Синод УПГКЦ має 7 єпископів. Постійний Синод під керівництвом владики Іллі має 4 єпископи, і цей Постійний Синод має право в певних питаннях виступати від імені цілої колегії єпископів.

 

Маніпуляція при розмові з архиепископом Осідачем М.:

 

Коткевич поставив питання владиці Михайлу: ”Чи говорили Ви щось злого проти Гузара і проти Католицької Церкви, проти єпископів?” Цим питанням хоче перед громадськістю підступно скомпрометувати владику, нібито він також з’єднаний з єресями Гузара. Звичайно, що владика відповідає, що ніколи нічого поганого проти них не говорив. Це є правда. І він, і єпископський Синод УПГКЦ ніколи їх не очорнювали. Синод УПГКЦ має обов’язок називати єресі єресями. В цьому нема нічого поганого, навпаки, це є обов’язком правовірного єпископа. Л.Гузар і провід УГКЦ за проповідування єресей впали під анатему, яку правовірний Синод оприлюднив. Це не є очорненням, але лише констатуванням факту.

 

Якщо суддя справедливо засудив злочинця, то він не вчинив ніякого очорнення, ані нічого поганого. Навпаки, це апостати щодо правовірних владик допускаються систематичного і психологічного терору, очорнень, розпалювання релігійної ненависті з метою скомпрометувати і ліквідувати УПГКЦ.

 

Що стосується питання свячень священиків, то владика Осідач, як правовірний єпископ, правосильно святить священиків, на відміну від апостатичних єпископів, які від 3.8.2008 висвячують неправосильно. Висвячені ними священики не є священиками і тому Літургії і Сповіді в них є недійсні.

 

Коткевич запитує владику Михайла, чи належить до Католицької Церкви. Владика відповідає: «звичайно», але Коткевич спеціально аж після його відповіді додає: «яку очолює Гузар». Він поєднує в питанні дві протилежні речі і тому, чи відповість так, чи ні, все одно потрапить в пастку. З подібним методом прийшли до Ісуса його неприятелі. Він ухилився від відповіді.

 

Методи маніпуляції використанні в інтерв’ю з владикою М. Осідачем

1. Апостатичний єпископ Колтун є в Жовкві і займає офіційний уряд. Правовірний владика Осідач, як Глава УПГКЦ, також живе в Жовкві. Якщо ці шестеро хотіли прийти, то могли прийти до Жовкви, де свідками розмови були би і сестри-монахині. Цього вони не хотіли і спеціально приїхали туди, де владика був сам.

2. З двохгодинного перехресного допиту вони зробили 5-хвилинний відео-камуфляж.

3. Наслідком цього візиту з грамотою було те, що владика ще декілька днів після цього був дуже розстроєний.

4. Подібна насильна акція відбулася в 2008 році також під керівництвом Коткевича. Тоді владика Осідач був в сердечній лікарні в Брюховичах у відділі інтенсивної терапії через небезпеку ще одного інфаркту. Вони цинічно, не зважаючи на його критичний стан, настирливо вимагали підписати підготовлений ними лист. Після виходу з лікарні владика він відкликав свій підпис, поставлений під їхнім тиском. КДБ під час комунізму мав більше толерантності, ніж мають апостатичні церковники.

5. Єретичні церковники зловживають ввічливою поведінкою старої генерації. Вони добре знають, що владика Михайло їх не вижене і навіть коли б він вимагав, щоб вони відійшли, то вони б не пішли, поки не пропхали б свій план.

 

Що стосується Коткевича:

         1. До нього звернулися з закликом визнати віру і відділитися від єресей Л.Гузара. Він прилюдно визнав єдність з цими єресями, а тому стягнув на себе Боже прокляття – анатему, згідно Гал.1,8-9. Святі Тайні, які він уділяє, Літургії, Сповіді… є неважні.

         2. Коткевич сфальсифікував урядовий документ разом з п. Курашом з ЛОДА. Це є брудна справа. На обох була подана скарга в прокуратуру за цей злочин.

 

6. Церковники свідомо ведуть розмову так, щоб уникнути суті проблеми. Така оприлюднена розмова є лише маніпуляцією громадськістю. Вже тільки ввічливо відповідати їм на питання є програшем.

 

В корені цих маніпуляційних методів, якими обманюють громадськість, є безхарактерна брехня, якою із злочинців роблять невинних, а з жертв – злочинців. (див. приклад з Чорткова: 20 сестер нібито побили 400 нападників – трагедією є, що коли цей колосальний абсурд скаже священик, люди цьому мусять повірити, бо це сказав священик). Для публікації цієї брехні мають в розпорядженні церковні часописи та Інтернет-сторінки (РІСУ…), де подають свої сфальсифіковані і трагікомічні відео.

 

Подібну маніпуляцію провели з на смерть чекаючим вже не говорячим єпископом Дмитерком, коли т.зв. виголосив на цілу сторінку промову, повну нападів і брехні проти правовірного Синоду.

Владика Осідач вже не перша жертва маніпуляції підступних церковників.

 

Висновок, що до розмови з владикою Осідачем

 

Потрібно собі усвідомити, в чому полягає суть проблеми. Проповідує, чи не проповідує єресі екс-кард. Гузар? Відповідь ясна: Проповідує. Тяжить чи не тяжить на ньому і на тих, які з’єднані з ним в єресях анатема? Тяжить! (див. Гал.1, 8-9). Висвячують апостатичні єпископи священиків правосильно чи не правосильно? Неправосильно, це означає, що усі священичі свячення від 2008 року є недійсні. Це є реальність!

 

Від імені Синоду єпископів УПГКЦ

                                                            +Маркіян, ЧСВВр

                                                            секретар Синоду

                                                                                                                    Львів, 15.1.2011

 


Приєднані файли
Архиєпископ М. Осідач – чергова жертва психологічної маніпуляції (15.1.2011) Скачати Архиєпископ М. Осідач – чергова жертва психологічної маніпуляції (15.1.2011) .DOC 46.0 kB