Українська > Публікації УПГКЦ

Ми повинні дати простір Марії, як своїй Матері, щоб вона нас вела

Дата публікації:   2016-12-05
Автор:   ВВП
Марія була серцем ранньої Церкви. Тому і назовні вони були одним серцем, однією душею і мали все спільне. Іван разом з Петром були стовпами Церкви. Однак на духовному рівні вони були ще дітьми. А Марія мала великий духовний досвід, а тому Святий Дух міг так сильно діяти. А так це мало б бути і в нас, в наших спільнотах, щоб ми повністю відкривалися Святому Духу і дозволили себе вести Дівою Марією. Їй, як своїй матері, ми повинні дати простір, щоб вона нас провадила.  



Роздуми над Словом Життя Ді. 26,18

Дата публікації:   2016-12-03
Автор:   ВВП
Це слово Ісус сказав, коли з'явився апостолу Павлу перед його наверненням на дорозі до Дамаску. Павло їхав туди як найбільший ворог християн – щоб схопити їх, зв’язати і привести до Єрусалиму. Опівдні на дорозі йому з’явився Ісус в яскравому світлі. Павло впав з коня, осліп, і в Дамаск його вже мусіли вести. Під час появи Ісус сказав йому ці слова: «Посилаю тебе відкрити очі євреям і поганам, щоб вони навернулись від темряви до світла і від влади сатани до Бога...». Ісус дав апостолам завдання відкривати людям очі, свідчачи про Нього в Божій силі, щоб навернути їх від темряви до світла. Отож євреї і погани перебували в темряві і конче мусіли навернутися. Вони були під владою сатани і мусіли навернутися до Бога. Мусіли прийняти Христа і вірою в Нього отримати прощення гріхів та спадщину між освяченими. Це завдання має кожен з нас. І ми маємо свідчити про Ісуса, наприклад віч-на-віч якійсь людині, яка хоче чути правду і щиро її шукає. Маємо говорити про те, що Ісус зробив для нас.



Зберігаймо Боже слово в своєму серці – Діва Марія є для нас прикладом

Дата публікації:   2016-11-30
Автор:   ВВП
Одна річ – це лише поверхнево знати Боже слово, а інша – відкритися цьому слову і помалу прищеплювати собі його до пам’яті! Можемо також вивчати напам’ять і деякі частини Святого Письма, наприклад з Євангелія або Послань апостолів. Вже при самому вивчанні діє Святий Дух, так що нам відкривається багато речей. Коли людина повторює Боже слово, а тим самим вивчає його напам’ять, то в цей момент активно включається до нього всією думкою і душею. Це водночас є свого роду молитвою.



Боже слово сильніше!

Дата публікації:   2016-11-29
Автор:   ВВП
Боже слово сильніше! Лише треба ним жити і в силі проповідувати – наприклад, віч-на-віч. Треба підбадьорюватися Божим словом, воно має бути в наших спільнотах. В ньому маємо стояти у вірі. Воно має силу, і навіть ще більшу, ніж негативне слово. «Коли ж ви в Мені перебуватимете, і Мої слова в вас перебуватимуть, просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас» (Ів. 15,7). І ми повинні перебувати у слові і в Дусі, який поєднаний з цим словом – в Дусі Святому.



Справжнє покаяння

Дата публікації:   2016-11-26
Автор:   ВВП
Ніхто не навчив нас ходити в правді. Справжній героїзм – це відважно признати: «Так, я згрішив, але тепер каюся». Однак не як Юда, який хоча й сказав, що згрішив, але впав у себежаль і на кінець вчинив самогубство – це не відвага, а зрада. Диявол вміє привести нас до такого половинчастого покаяння, але це не справжнє покаяння. Це розпач – гріх. Справжнє покаяння полягає в тому, що я усвідомлю свій гріх, але йду з ним до Ісуса і маю відвагу каятися, знову і знову.



Яка дорогоцінна Кров Ісуса Христа, що позбавляє нас всіх наших гріхів!

Дата публікації:   2016-11-25
Автор:   ВВП
В Ісусі маємо відкуплення через Його святу Кров – тобто прощення гріхів. Кожен гріх повинен бути покараний: або на самому грішнику, або на його заступнику. Жодна людина, навіть якщо б її гріх був найменшим, не уникне цього суду. Або прийму, що цей гріх вже був покараний на Ісусовому хресті, або він буде покараний в огненному озері, як про це говорить Боже слово. Отож, яка дорогоцінна Кров Ісуса Христа, яка позбавляє нас всіх наших гріхів! Чи я в своєму житті рахуюся з силою цієї крові? Ми повинні звіщати радісну звістку про Боже прощення, про силу Христової крові, але це мусить виходити з нашого спілкування з Богом на молитві.



Віра в Христа розіп’ятого і воскреслого

Дата публікації:   2016-11-19
Автор:   ВВП
Не достатньо віри в Христа розіп'ятого, але потрібно вірити в Христа воскреслого. Обидві ці правди ведуть до правдивої спасительної віри і повинні спонукати нас до наслідування Христа – найперше розп'ятого. Але співрозп'яття має мотивувати нас до віри, що через нього Христос прославиться Своєю силою, Своїм воскресінням. Кожен з нас має бути людиною болю, людиною з пробитим серцем, яка усвідомлює свою власну убогість, а водночас убогість своїх ближніх, що боляче ранить Ісуса. Але ми маємо бути також людьми віри, як апостол Іван. Він стояв під хрестом, переживав кожну хвилину Ісусових терпінь разом з Матір'ю Ісуса.



«Змагайте до любові, але бажайте гаряче духовних дарів, особливо ж – дару пророцтва» (1 Кор. 14,1)

Дата публікації:   2016-11-14
Автор:   ВВП
«Змагайте до любові». Ми повинні змагати до любові, але до тієї правдивої, не такої, яка по суті є відпадом від Христа і компромісом з духом світу. Тепер всюди в Церкві використовується слово «любов». Але під цим терміном уявляють все, що хочуть: перелюб, зраду, відступництво від Христа. Все це «любов», тільки одного не можна – захищати Ісуса Христа і любити Його чистим серцем. Що таке любов – ця справжня, «агапе»? Ця любов проявляється так, що хоче бути спасенною, і хоче, щоб також ближні осягнули спасіння. Отож, коли переживаю біль, страждання, хрест, або коли мушу говорити правду, яка болить – це все є любов’ю. І навіть якщо повинен комусь завдати спасительного болю, напр. вказати на його єресі. Це все любов, бо я хочу, щоб ближній був спасенний.



«Господи, нехай зійде вогонь з неба!»

Дата публікації:   2016-11-13
Автор:   ВВП
На слово пророка Іллі: «Господи, нехай зійде вогонь з неба», зійшов вогонь і спалив бика на Кармелі. Потім вогонь сходив ще двічі і щоразу спалював 50 воїнів. Але найперше цей вогонь зійшов на нього. Пророк Ілля мав досвід з Божим вогнем. Він вже очистив його душу. Отож цей вогонь має нас очищувати.



Перебування в затверділості аж до смерті закінчується пеклом

Дата публікації:   2016-11-12
Автор:   ВВП
До пекла людина йде тому, що відкидає спасіння в Ісусі Христі, не хоче признати гріх перед собою, своєю совістю і перед Богом. Закриє очі і в цій затверділості залишиться аж до смерті. Коли Бог посилає якісь терпіння і випробування, щоби привести до покаяння, людина відповідає наріканням, бунтом, не хоче схилитися перед Богом і затвердіє. Весь світ може доказувати: «Ти зробила це», але людина перебуває в ірреальності, в брехні. Всі це бачать, але вона, як сліпа, стверджує, що не зробила нічого поганого, що є святою. А таке мислення має і найбільший злочинець.



Смерті ніхто не уникне

Дата публікації:   2016-11-10
Автор:   ВВП
Бог вклав у нас духа, який подібний до Бога розумом, свобідною волею... В момент смерті людський дух повертається назад до Бога, який його створив, як написано в книзі Екклезіаста (див. Еккл. 12,7). Потім людина йде на Божий суд, де будуть виявлені всі її гріхи і де вона здасть звіт за своє життя. Потім настане ще й воскресіння: одні підуть до вічного життя, а інші – до вічної погибелі, як каже Боже слово. Отож людина ніде не сховається. Тому треба бути готовим до смерті, мати спасительний страх смерті і Божого суду, який має вести нас до правдивого покаяння, живої віри і чуйності, щоб ми використовували час, передусім на молитві.



Слово Патріарха Іллі на празник святого мученика Димитрія

Дата публікації:   2016-11-08
Автор:   ВВП
Святий мученик Димитрій народився в Солуні. Його батьки були таємними християнами. Батько був воєводою в Солуні. Після смерті батька, імператор Максиміян призначив Димитрія старостою в Солуні і наказав йому нищити та переслідувати християнство. Однак замість того Димитрій сміливо визнавав Христа, багатьох приводив до віри в Нього і викорінював поганське багатобожжя. Коли імператор довідався про це, наказав його привести до себе. Димитрій сміливо визнав свою віру в Христа і перед імператором, а тому Максиміян наказав ув’язнити його, а згодом замучити до смерті. Димитрій залишився вірним своєму Господу аж до кінця. Він помер як мученик за Христа.



Ми – діло рук Творця

Дата публікації:   2016-11-05
Автор:   ВВП
Погляньмо навколо себе. На кожному кроці бачимо діло рук Творця. Ми також Його діло. Божу мудрість можемо побачити вже на самій діяльності нашого організму. Шлунок працює як хімічний завод, який все переробляє. Якщо б ми не мали легенів, то не могли б дихати. Наше серце – як насос, який сам налагоджується, хоча й тут немає ніякого інженера, який би планував, що і як має працювати. А як щодо імунної системи, яка захищає нас від різних вірусів?! Навіть найкращий вчений не здатний винайти і створити настільки точно працюючу систему, як в нашому організмі. В момент зачаття Бог дає дитині душу. Бог створив людину на Свій образ. Тут не йдеться тільки про тілесну оболонку, але саме про безсмертну душу! Однак вона заражена інфекцією первородного гріха, який поступово почне проявлятися.



Чи ти готовий сьогодні померти?

Дата публікації:   2016-11-04
Автор:   ВВП
Чи ти готовий сьогодні померти? Таке питання мусить заторкнути кожну людину. Ти готовий? Готовий сьогодні? Усвідом реальність смерті... Зі смертю все закінчиться. Вже не зможеш чинити жодного покаяння, ані жодних добрих вчинків. Тому запитай себе: «Господи, що б було зі мною, якби Ти сьогодні покликав мене у вічність? Чи я готовий? – Ще ні». А коли будеш готовий? Коли? Тому мусиш приготуватися вже тепер! Сьогодні час спасіння, не завтра! Прийми вірою це спасіння, яке Бог пропонує нам в Ісусі Христі, а також в Його крові прийми перемогу над гріхом. Тоді не мусиш боятися смерті і будеш готовий стати перед Боже обличчя.



Людина серйозно не рахується зі смертю

Дата публікації:   2016-11-01
Автор:   ВВП
У деяких місцевостях існує звичай, що коли під час похорону несуть на марах померлого, його супроводжує на цвинтар іноді навіть кілометрова процесія – майже все село. На цвинтарі зупиняються і співають пісні з музичним супроводом. Всі люди це бачать, чують і згадують: «Це була людина, з якою ми ще недавно зустрічалися, розмовляли...», і хоча б когось це може спонукати до того, щоб зупинився і усвідомив собі: «Невдовзі цією дорогою понесуть і мене, і мене це стосується». Але переважно люди не припускають до себе таких думок. Чому? Бо серйозно не рахуються зі смертю.