Українська > Публікації УПГКЦ

Роздуми над Словом Життя Mт. 6,19-21

Дата публікації:   2016-03-26
Автор:   ВВП
Ісус простим способом показує нам, що збирати скарби на землі є великим нерозумом. Він каже, що міль та іржа їх нищать і злодії викрадають. Крім того, головним злодієм, який все вкраде, є смерть. А Ісус каже: «Будьте готові, бо не знаєте ні дня, ні години».«Збирайте ж собі скарби на небі, де іржа їх не нищить...». Це наказ, ми повинні збирати скарби на небі. Скарби на небі збираємо добрими вчинками, боротьбою зі злом, брехнею, гріхом, світом і дияволом.Ключовими тут є слова Ісуса: «Бо де твій скарб, там буде й твоє серце». Де твій скарб? Якщо тут, на землі, то його втратиш; і якщо не дбатимеш про вічний скарб, то і не здобудеш його. Що є твоїм скарбом? Цим найдорожчим Скарбом є Ісус. Він помер за тебе на хресті. Він приготував тобі вічну славу в небі.Те, що збираєш на небі, іржа не нищить і жоден злодій, навіть смерть, не викраде – і знати це приносить великий мир. Будьмо мудрими, як до цього нас закликає Господь Ісус.



Будьте готові!

Дата публікації:   2016-03-26
Автор:   ВВП
Ісус каже: «Будьте готові, бо ви не знаєте, ні дня, ні години, коли прийде Син Людський». Це найбільша мудрість – готуватися до смерті. Адже ми не знаємо, чи не трапиться якесь нещастя – можемо захворіти на рак чи попасти в автоаварію, і будемо у вічності. Не знаємо ні дня, ні години. Не знаємо, коли зустрінемося з Господом лицем в лице. Однак ми повинні з цим рахуватися, знаємо, що це прийде. Не можемо відкладати навернення. Ми повинні почати вже сьогодні, як каже Боже слово: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не робіть затверділими ваших сердець». Чекати на покаяння в годину смерті – це божевілля. Так, є такі люди, які навернулися в годину смерті, але це виняток. Покладатися на це ризиковано! Втратити вічне життя – це щось жахливе!



Ми практично не рахуємося зі смертю

Дата публікації:   2016-03-21
Автор:   ВВП
Немає нічого важливішого в житті, ніж постійно бути готовим до смерті. Жоден священик не спасе вас в годину смерті, але вас спасе досконалий жаль. Але якщо ви не розбудите досконалого жалю, а будете думати про марноти чи на вас нападатимуть різні думки, то навіть якщо б священик і прийшов, то це ще не означає, що все в порядку. Не покладайтеся на священика, але на Боже милосердя і на те, що навчитеся розбуджувати досконалий жаль, тобто правдиво признавати свої гріхи і давати їх Господу Ісусу під силу Його святої крові. Це ваша страховка. Від досконалого жалю залежить наше спасіння!



Небо є близько

Дата публікації:   2016-03-20
Автор:   ВВП
Треба серйозно пам'ятати про небо, яке нам приготував Бог. Радісна надія на небо має запалити мене ревністю. Задумайся: Що я досі зробив для неба? Можливо, дуже мало або майже нічого. Але як багато я трудився задля тимчасової нагороди, земної слави і честі! Скільки енергії я вклав туди! Тому тепер хочу використати кожну можливість. Ніщо не може бути для мене заважким. Буду триматися поради Христа: «Збирайте собі скарби на небі» (Мт. 6,20).



З’єднай свій біль з Моїм болем

Дата публікації:   2016-03-18
Автор:   ВВП
У терпінні ми повинні стати у вірі, не нарікати, але навпаки, дякувати і прославляти Господа, звертати свій погляд на терплячого Ісуса і з’єднувати біль, самотність, духовну сухість і всілякі негативні почуття, які важко перерахувати, з болями Господа Ісуса. Це найкращі дари, що Бог допускає на нас, щоб ми вибралися з полону обману, марноти, брехні світу і старої людини, і таким чином входили до світла Божої правди.



Дорога любові і послуху

Дата публікації:   2016-03-17
Автор:   ВВП
Дорога очищення – це дорога любові. А Боже слово говорить: «Любов проганяє страх» (1 Ів. 4,18). І далі: «Любов довготерпить, не заздрить, не величається...» (1 Кор. 13,4 наст.). Найбільшим прикладом любові для нас є сам Ісус. Як у Нього проявлялася любов до Бога Отця і до людей? Щодо Отця Він був слухняний у всьому – був слухняний аж до смерті: «Отче, хай не Моя, а Твоя буде воля». І з любові до Отця і наших безсмертних душ Він прийняв найжорстокішу смерть.



Що таке досконалий жаль?

Дата публікації:   2016-03-16
Автор:   ВВП
Досконалий жаль не полягає у відчуттях чи розумі, але, передусім, це питання живої віри в Боже слово. Він складається з двох кроків: перший – що людина охоча стати до Божого світла і дозволити себе ним просвітити, буквально, як рентгеном. Потім другий крок – що людина стане у вірі під Христовий хрест і усвідомить силу Христової крові. «Якщо ходимо у світлі, Кров Ісуса Христа очищує нас від кожного гріха» (1Ів. 1,7). Це слово треба ввести в практику, до щоденного життя, тому що і праведник 77 разів на день згрішить, як каже Писання.



Прощення

Дата публікації:   2016-03-15
Автор:   ВВП
Умова того, щоб Бог простив мені, був до мене милосердний, пов’язана з моїм прощенням ближнім, тобто з моїм милосердям. Це один з принципів, яких я мушу навчитися. Бог хоче, щоб я в своєму житті втілював досвід з прощенням. Практично це дуже просто. Якщо я стану до Божого світла і усвідомлю свій борг щодо Бога, то потім спокійно пробачу ближнім. Але якби я дивився на це почуттями, то не матиму сили простити. Я мушу прийняти Боже слово, побудоване на реальності, тобто зробити жест – акт віри: «Господи, я прощаю це і це». Тут за одну копійку можемо сплатити борги, але ми повинні простити ближнім, бо інакше не отримаємо ласки Божого прощення.



Слово Патріарха Іллі на Великій піст

Дата публікації:   2016-03-14
Автор:   ВВП
В час Великого посту Бог дає нам час – 40 днів – для того, щоб ми зупинилися і роздумували над стражданнями Христа. Молитва-розважання над семи словами Ісуса на хресті, які Він промовив, коли три години помирав на Голготі, спонукає нас до того, щоб ми відкрилися Божій любові, яка віддалася нам аж до крайнощів. Ми повинні зупинитися і подивитися на своє життя з погляду вічності. Якщо б я тепер помер, то де була б моя душа? Я повинен мати святий егоїзм: «Мушу подбати про свою душу!». Коли стоятиму на Божому суді, мені не допоможуть жодні виправдання, я буду змушений дати звіт за своє життя. Треба зупинитися, знайти час. І саме в час Великого посту Церква закликає нас до цього. Ми повинні навчитися нормальних принципів Євангелія, простих засад, які є здорові, природні, а водночас Божі. Це є наслідування Христа. В духовній боротьбі за спасіння душ йдеться про дві речі: піст і наші взаємні стосунки, тобто про внутрішню єдність. Тоді молитва праведника досягає небес. Коли двоє або троє перебувають в єдності, Христос є посеред них і вже тоді Він молиться – вже Він за це відповідає.



Про піст (відео)

Дата публікації:   2016-03-13
Автор:   ВВП
Про піст / + Ілля  Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату



Роздуми над Словом Життя Mт. 6,14-15

Дата публікації:   2016-03-12
Автор:   ВВП
В молитві «Отче наш» Ісус виділяє 7 прохань, якими ми повинні просити Небесного Отця. Одне з них – це прохання про прощення: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». І саме до цього прохання дає коментар. Тобто наголошує, що в щоденному житті ми повинні прощати ближнім. Треба знати, що Бог милосердний, прощає всі гріхи, якщо Його просимо. Але тут є одна умова – і ми повинні прощати тим, які нас скривдили. Щоб прощати ближнім стало для нас звичним, треба пізнати правду про себе. Це означає самокритично признати перед Богом свої провини.



Якщо можемо страждати за Христове Ім'я, ми повинні радіти

Дата публікації:   2016-03-10
Автор:   ВВП
В духовній боротьбі ми повинні очікувати, що сам Ісус буде боротися за нас, а ми будемо дивитися! Тому чекаймо на Його допомогу, але з великою вірою і любов'ю до Нього. Основною причиною ненависті світу до нас є сам Ісус. Його ненавидить дух світу і диявол. Те, що зараз відбувається, можна назвати останніми часами, коли вбивця людського роду зможе масово обмаювати, убивати та нищити. Звичайно, цей погляд тільки односторонній; з іншого боку є  Божий погляд: Він захистить тих, які Йому цілковито віддадуться, навіть якщо й багато з них стануть душевними чи фізичними  мучениками. Але це абсолютно нормально, адже йдеться про вічність! Якщо можемо страждати за Ісусове Ім’я, ми повинні радіти. Немає іншої правдивої дороги, ніж йти за Ісусом. Треба зректися свого «я», взяти хрест і йти за Ісусом. Потім, за вірність Йому, Він дасть нам вічну нагороду.



Роздуми над Словом Життя Mт. 6,6

Дата публікації:   2016-02-27
Автор:   ВВП
Ісус дає конкретні вказівки до молитви. Найперше Він радить: «увійди у свою комірчину». Є дві комірчини: фізична і духовна. Духовною комірчиною є наше нутро. Ми закриваємо за собою двері наших чуттів, які ще залишаються в щоденних пережиттях, і тоді можемо сконцентруватися – по суті, зосередитися на усвідомлення Божої присутності. Бог є тут, я відкриваю Йому, а водночас в моїй внутріш-ній комірчині – в тайні, як каже Ісус, – Отець вислуховує. Тому треба молитися саме тут, щоб нав’язати контакт з Богом. Першим кроком молитви є акт покаяння – признати перед Богом свої помилки і гріхи, свавілля, пусті слова, злі думки і т.д. Крім особистої молитви, є і спільна молитва, але Ісус тут про неї не говорить. Ти повинен увійти до своєї, а не чужої комірчини. І в своєму помешканні треба мати місце, де можна молитися!



Ісус здобув нам небо власною Кров'ю

Дата публікації:   2016-02-27
Автор:   ВВП
Божественний Спаситель здобув нам небо власною Кров'ю. Він не потребував викупити його для Себе, але Він пожертвував своїм життям і Кров’ю за нас, щоб відкрити нам вічне щастя в небі. Всі свої права Він передав нам, своїм найменшим братам. Задля заслуг Ісуса Христа, Його страждань і смерті, я можу сказати: небо належить мені.



У чому суть чистої любові до Бога

Дата публікації:   2016-02-26
Автор:   ВВП
Суть чистої любові до Бога – це охота нічого не привласнювати (ні волею, ні відчуттями), а до того, що маємо (внутрішня чи зовнішня власність), ставитися як користувач, а не як власник. Це є суть убогості духом. Тоді дух убогий, вільний для Бога, не спутаний тілесністю чи душевністю (ревнощами, привласнюванням людей, своїх зранень і т.д.). Це багатство треба віддати Ісусу не лише один раз, але постійно знову і знову. Адже ми постійно до чогось прив’язані, щось собі привласнюємо, тому треба постійно це віддавати через Діву Марію. Тут йдеться про очищення душі, що, однак, відбувається поступово. Це робить Бог, але для цього потрібне і наше «Так».