Українська > Публікації УПГКЦ

Божий провід через Святого Духа і Боже слово

Дата публікації:   2017-12-09
Автор:   ВВП
Коли ми читаємо Боже слово, Святий Дух через нього до нас говорить, щоб ми зміцнили свою віру і рахувалися в своєму житті з живим Богом. Крім того, Він хоче нас навчити, щоб в конкретних ситуаціях ми давали на молитві свої проблеми Богу. Найперше, маємо дати Йому свій гріх, а потім свої турботи. І тоді Бог почне давати нам світло, силу, або Сам почне вирішувати всі проблеми, які маємо. Але ми повинні на молитві зробити конкретний крок віри.



Наша боротьба не проти тіла і крові…

Дата публікації:   2017-12-07
Автор:   ВВП
В духовній боротьбі ми повинні бути одягнені в Христа. Не можемо боротися власною силою, це була б певна поразка. Ми також повинні знати основні духовні принципи. Найосновніший духовний принцип на початку кожної духовної боротьби і взагалі в духовному житті – це упокоритися перед Богом, признати свій гріх, жаліти за нього і прийняти очищення кров’ю Христа. Також важливо упокорятися перед ближніми. Бог дає перемогу покірному, тобто тому, хто любить правду.



Ми повинні пізнавати Божі дороги і наміри

Дата публікації:   2017-11-30
Автор:   ВВП
Слово «метаноя», тобто зміна мислення, є дуже глибоким. Щодня ми повинні знову і знову усвідомлювати в кожній ситуації: Як би на моєму місці думали, говорили чи діяли Діва Марія або Ісус Христос? Але цього не розрізнимо, коли не матимемо в собі Божого слова, не будемо його читати, не будемо про нього говорити, підбадьорюватися ним, світити ним до всіх ситуацій, і так пізнавати Божі дороги і наміри в своєму щоденному житті.



Чого треба зрікатися і чого вчитися

Дата публікації:   2017-11-27
Автор:   ВВП
Передусім треба вивчати Боже слово, потім ним жити і аж потім навчати його інших. Далі необхідно усвідомлювати потребу наслідування Ісуса в радикальності Євангелія і також працювати для Нього. Насамперед йдеться про самовідречення. Зрікатися – це втрачати свої настрої, гіркості, себежалі, свої розчарування і свої зранені почуття через те, що не здійснилася наша воля. Це наш щоденний хліб. Ми повинні щодня вчитися від Ісуса тихості і покори – а це аж до смерті! Цього єдиного маємо вчитися від Ісуса, як Він про це виразно говорить у Святому Письмі. Потім маємо Його наслідувати, йти за Ним.



Чому ми не боїмося гріха?

Дата публікації:   2017-11-23
Автор:   ВВП
Чому людина не має страху з гріха? Чому не усвідомить його наслідки, адже вже стільки разів у своєму житті їх бачила. Але все ж в момент спокуси людині не прийде на думку сказати собі: «Вже не буду грішити! Бачу, що це погано». Але нараз людина наче б забула усі негативні досвіди з гріхом. Певна пристрасть її буквально сп'янить і вона йде за нею, як то кажуть, «по трупах».



Божий порядок захищає людину

Дата публікації:   2017-11-15
Автор:   ВВП
В нас є втілена глупота, яка нас принижує, нищить, ліквідує, а все ж людина з цим спокійна. Тому й настала глобалізація, тому приходили і війни, всілякі заразні хвороби, бо люди постійно повертаються до зла, постійно його люблять і не хочуть прийняти правду і Божий порядок, який захищає людину від цього всього. Це постійно тягне людей до самознищення і вони йдуть, як ведені на заріз. Що це є в нас? Це закон ентропії, духовної ентропії.



Як боротися проти духовної отрути в нас?

Дата публікації:   2017-11-11
Автор:   ВВП
Ми повинні взяти свій щоденний хрест. Тим хрестом є, насамперед, наша власна природа і характер. Коли хтось виявить нам своє ставлення до нас, це нас зранює. Початківці, хоч і прийняли Христа, але їхня природа, «стара людина», є настільки сильною, що не знесе критики, не оберне її в правдиве покаяння і не з’єднає поглядом віри свій внутрішній біль з Христом – бичованим, вінчаним терням, розп'ятим. «Стара людина», навпаки, це болюче зранення оберне або в ненависть до ближнього (а до цього не треба себе змушувати), або закриється в себежалі – а це також фальшива дорога.



Що має цінність для цілої вічності?

Дата публікації:   2017-11-07
Автор:   ВВП
Треба знову і знову з живою вірою віддавати до Христової смерті себе – свою волю, свої настрої, смутки, розчарування, але і свої ідеї та плани. Все, що ми таким способом віддали Небесному Отцю в єдності зі смертю Ісуса Христа, те вже тепер приносить користь для нас і для Церкви, а тим більше це має свою цінність для цілої вічності.



Нашою дорогою має бути Христос

Дата публікації:   2017-11-02
Автор:   ВВП
Нашою дорогою має бути Христос. Маємо мати чіткий напрямок і мету – небо. Але ми зазвичай десь блукаємо або навіть йдемо протилежною дорогою, а при тому думаємо, що знаходимось на правильному шляху. Тому мусимо зупинятися і входити до Божого світла, в якому правдиво побачимо свої діла. Тому що часто бачимо, як ми відхилилися, можемо визнати перед Богом гріх свавілля, гордості, самовпевненості... Бог його нам прощає у Своєму Сині і знову дає нам внутрішній мир та силу виконувати волю Божу в щоденному житті. Це і є поверненням на правильну дорогу, до Христа.



Слово Патріарха Іллі про дякування /II частина/ – як відкрити своє життя на Божу дію

Дата публікації:   2017-10-30
Автор:   ВВП
Бог хоче діяти і в нашому житті, тільки потрібно знайти ключ до єдності з Ним ... А тим ключем якраз є дякування. Тоді Бог почне діяти. Він візьме наше життя в Свої руки, і боротьба з нашими слабостями вже не буде нашою боротьбою, але це буде Божа боротьба, як це було з царем Йосафатом, який дійсно покладався на Господа, прославляв Його і довіряв Йому. Тоді Бог покерував усім так, що він переміг. Те саме переживемо і ми, щодня, навіть в дрібницях, і пізнаємо, що Бог за нас дійсно бореться, що Він діє. Дякуймо Богу за все, за всі невдачі та різні колізії, коли програємо і будемо поступати неправильно. Дякуймо ЙОМУ і прославляймо ЙОГО, і побачимо, яким могутнім є Бог, який Він милосердний і як нас любить.



Коли я любив Бога всім серцем?

Дата публікації:   2017-10-26
Автор:   ВВП
День за днем минає..., а тому маємо поставити собі запитання: «Коли я любив Бога всім серцем?». Любити Бога – це суть внутрішньої молитви. Найперше ми повинні стати до світла, перед Боже обличчя, і зробити перший крок: віддати Богу свої гріхи, упокоритися і признати: «Я згрішив, дав себе обманути. Я був свавільником, пропихав свою волю. Або зробив якийсь невірний крок, дозволив себе кудись заманити...». Відразу ж в той момент, коли людина піддасться обману, треба каятися, тобто вийти на дорогу правди.



Кожний має вразливе місце

Дата публікації:   2017-10-24
Автор:   ВВП
Хтось має багато фізичних дарів – наприклад, силу, працьовитість. Інший, знову ж таки, має душевні дари: добру пам'ять, різні здібності (наприклад, організаційні), а також Бог дає різні духовні дари. Але одночасно кожна людина мусить усвідомлювати, що має свою т.зв. «ахіллесову п'яту», тобто своє вразливе місце, бо диявол вміє ліквідувати і найкращих людей. Є чотири речі, які він пильнує, а потім використовує: 1) прагнення кар'єри; 2) залежність від алкоголю; 3) сексуальність; 4) грошолюбство. Сьогодні люди за кар'єру і гроші здатні зрадити совість, самі себе і народ.



Закон пшеничного зерна

Дата публікації:   2017-10-17
Автор:   ВВП
Кожне Боже діло в зародку мусить мати послух віри аж на смерть, як це було у Авраама. Це той необхідний закон пшеничного зерна. Хоча диявол нападає депресіями, тиском, смутком, напруженням, незрозумілим опором, але це не треба сприймати серйозно і залишитися в цьому. Це багатство марнот. Потрібно з вірою молитися, а яким способом Бог вирішить усю цю справу – знає Він сам. Від нас Він хоче абсолютної віри в Його всемогутність і повної відданості!



Яка кар'єра?!

Дата публікації:   2017-10-04
Автор:   ВВП
Диявол – добрий психолог. Зачепить людину за кар'єру чи страх, і тоді вже нею маніпулює. Але хочеш здобути кар'єру, яка не минеться? Матимеш її в небі. Там ніхто її в тебе не забере. Чому не прагнеш цієї справжньої кар’єри? Мета життя – не накопичення майна чи досягнення кар’єри. І навіть якби ми мали найбільшу кар’єру, це все марнота. Не дбаймо про свою марну кар’єру. Ні в гріху, ні в кар’єрі, ні в грошах щастя нема. Цим справжнім щастям і миром в душі є сам Ісус.



В житті ми відповідаємо за себе і за інших

Дата публікації:   2017-10-01
Автор:   ВВП
Помирати ми будемо тільки раз, а потім вже не повернемося назад. Нічого ми на цей світ не принесли і нічого не заберемо з собою. Який сенс нашого життя? Наш обов'язок – спасти свою душу, а також ми відповідаємо за спасіння своїх ближніх. Ісус сказав: «З тих, яких Ти дав мені, Я не погубив ні одного» (Ів. 18,9). Бог довіряє нам людей, над душами яких ми повинні чувати. Не втратимо їх тільки тоді, коли самі будемо шукати насамперед Божого Царствa та його правди.