Звернення до Ісусової Матері

Дата публікації:   2014-05-09
Автор:   ВВП

 

Звернення до Ісусової Матері

 

Навіть невіруюча людина, коли раптово прийде тяжка ситуація, підсвідомо, як мала дитина, закличе: „Мамо!” До Марії маємо звертатися як до своєї матері. Ісус дав нам Марію за Матір. Єва є матір’ю усього людського роду. Марія стала нашою духовною Матір’ю. Завдання матері – не тільки народжувати дітей або приймати їх, але її завдання також годувати і виховувати їх. Марія супроводжувала Ісуса на Його хресній дорозі. Ніхто з людей Його не знав так близько і не творив з Ним такої глибокої єдності, як Його Матір. І свою Матір Ісус дав нам, своїм дітям. Маємо спільну Матір: ти, я та Ісус.

 

Звертатися до Неї в життєвих ситуаціях – це не так, як до Бога, а як звернення до когось старшого і досвідченішого за нас – як до матері. У духовному житті ми – недосвідчені діти. Ми маємо до Неї звертатися передовсім тоді, коли нас завалять клопоти і слабкості настільки, що ми вже не здатні звернутися прямо до Ісуса. А особливо тоді, коли нас атакують різні спокуси і ми ніби п’яні: кажемо гріху „Ні!”, а цілою своєю істотою погоджуємося з гріхом, і в нашій душі є якесь сум’яття. Саме в такий момент ми просто не здатні прийти до Ісуса. Логічно в цьому не мало би бути жодної проблеми, але реальність є така. А все-таки і в такій ситуації потрібно зробити якийсь перший крочок. Ми не маємо сили сказати пристрасті чітке „Ні!” Якраз тут добре звернутися до Марії: „Мамо, поможи! Приведи мене до Ісуса! Що маю зробити як перший крок?” Звернися до Неї з таким довір’ям, з яким Ісус дав нам Її за Матір. Так, в духовному житті ми – новонароджені, незрілі, недосвідчені і потребуємо досвідчену матір. При Ісусовім хресті стояла Його Матір. Коли Ісус помирав, Він дав мені свою Матір, щоб мене приводила до Нього, а не для того, щоб відводила від Нього. Вона має вчити мене жити з Ісусом. Чи я є Її дитиною? Чи прийняв Її вірою? Чи рахуюся з Нею як з Матір’ю у своєму духовному зростанні?

 

Як ми вже говорили, до Марії звертаємося:

1) в тяжких спокусах або коли ми якось забруднилися і не здатні зразу іти до Ісуса. Через Неї Ісус прийшов до нас і через Неї ми маємо йти до Нього.

 

2) коли ми згрішили, щоб запобігти закону лавини. Коли нам все вдається, тоді маємо настрій і натхнення до самозречення. Однак несподівано прийде поразка, десь порушимо порядок і вже роз’їдеться механізм – один упадок за другим. Таким чином настає не тільки ослаблення волі, але душу завалить смуток і ще й до того докори та сугестивна пропозиція до наступних упадків. Чому так легко програємо, якщо ми так довго трималися? Не маємо рятувальної служби, немає захисних мурів проти повені. Якраз Марія є тією рятувальною службою проти лавини наступних гріхів. Вона є в нас гальмами, щоб уникнути аварії. Вона є тими міцними мурами проти повені гріха. Вона була дана нам за Матір. Маємо до Неї звертатися як до матері передовсім тоді, коли ми поранені. Дитина, коли їй щось станеться, біжить до мами. Вона подує на рану, погладить.

 

Будьмо цього свідомі саме у хвилинах випробувань, коли ми у вогні спокус, звертаймося до Неї і запитуймо, що маємо робити, щоб якнайшвидше вернутися до Ісуса. Власне в таких ситуаціях не маємо відваги звертатися ані до Отця, ані до Ісуса. Ісус – наш єдиний посередник, але Він є Бог! В тяжких випробуваннях добре звертатися до Його Матері, щоб ми не залишилися тільки самі зі собою. Попросімо Її про заступництво у Її Сина, і з Нею та в Ній приступімо до Ісуса.

 

Хто дійсно щоденно з довір’ям звертається до Ісуса, а через Нього – до Отця, знає, що в тяжких випробуваннях і через виснаження боротьбою, ми не здатні відразу звертатись до Бога. Так є і у звичайному житті. Можу йти до доброї людини, якій я зробив щось погане. Вона мені простить, але потрібен деякий час, щоб рана загоїлась. Однак, якщо з мого боку буде завдано декілька зранень підряд, то не можу відразу вирішувати з ним найособистіші справи, навіть коли б та особа і була охоча. Якщо я маю якесь почуття справедливості, то вже не можу претендувати на таке довір’я, як раніше. Те саме стосується душі і Бога. Але коли дитина приходить до своєї матері, там те довір’я і та „нахабність”, як не дивно, є доречними.

 

Якщо когось зранимо і відчуваємо, що вже не маємо відваги показатися йому на очі, то йдемо шукати посередництва у його найближчого приятеля, щоби той своїм заступництвом допоміг знову відновити зіпсуті нами відносини. Або йдемо особисто з тим його вірним приятелем і попросимо, щоб він як посередник говорив за нас. Хто з людей є ближчий Богові, ніж Богородиця – Марія? Хто з людей нам ближчий, ніж наша матір? „Ось Мати твоя!” (Ів. 19,27). Через Неї легко повернемося знову до Ісуса і через Ісуса – знову до Отця.

 

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату

Приєднані файли
Звернення до Ісусової Матері Скачати Звернення до Ісусової Матері .DOC 36.0 kB