ЄВХАРИСТІЯ - 2 частина: Христова смерть – здійснення союзу між Богом і людьми

Дата публікації:   2017-06-16
Автор:   ВВП

 

                                                              ЄВХАРИСТІЯ

         2 частина: Христова смерть – здійснення союзу між Богом і людьми


Ісус помер як особистий Заступник всіх, які за Його посередництвом мали ввійти в союз з Богом. Ісус із кожним ототожнився у смерті, щоб кожен міг ототожнитися з Ним! «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися?» (Рим. 6,3). Тут  говориться про хрещення, Христову смерть і про наше відношення до Христової смерті. Через св. Тайну Хрещення ми були занурені до Христової смерті. Цілий вірш – це запитання: «Чи ж ви не знаєте…?». А що не знаємо? Що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у Його смерть хрестилися. Ми про це чули під час Св. Літургії у великі свята. Теоретично ми ніби і знаємо, але чи знаємо як практично це застосувати, і чи взагалі рахуємося з цією правдою у своєму житті? У 3 вірші говориться про хрещення і Христову смерть. Ми були охрещені, прищеплені до Ісусової смерті. А хто є Ісус? Він – живий Бог, Єдинородний Божий Син, Світло від Світла, Бог істинний від Бога Істинного (Символ віри).

Ісус на Голготі помирав 3 години, а Його смерть тривала лише момент, декілька секунд, коли видихнув свого духа, промовивши: «Отче, в руки Твої віддаю духа свого!». Тоді Він схилив голову і помер. Дух з його тіла ввійшов до обіймів Отця. Коли Він сказав: «Отче, в руки Твої віддаю духа свого!» – це була вершина послуху і любові до свого Отця, а також вершина любові до кожного з нас. І до цього моменту через св. Тайну Хрещення ти був занурений, до моменту найбільшої Божої любові до тебе. Ісус помер за тебе.

Суть Христової смерті полягає в тому, що Ісус виконав волю Небесного Отця. А що для нас означає з’єднуватися з Христовою смертю? Наш дух через віру має створити єдність з Ісусовим духом. Це означає, що ми маємо відділитися від багатства нашої душевності, багатства наших думок, переживань, страхів, планів і з’єднатися з Ісусовою смертю. Саме тоді любимо Бога всім серцем, всією душею і всією силою нашого духа. Так виконуємо Першу Божу заповідь і одночасно на нас здійснюється  перше блаженство: «Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне»(Мт. 5, 3). Ми повинні не тільки один раз входити до Ісусової смерті. Адже Боже слово нам чітко каже: «Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. Нас бо весь час живими віддають на смерть із-за Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. І так смерть діє в нас, а життя у вас»(2 Кор. 4,10-12). В грецькому оригіналі написано: Ми постійно віддавані до Христової смерті. Що це означає? Це не фізична смерть. Це момент, коли людина охоча віддати і життя, охоча цілковито сповняти Божу волю. Таких прикладів у Св. Письмі дуже багато: Господь, бажаючи випробувати віру і відданість Авраама, наказав йому принести в жертву його єдиного сина Ісаака. Авраам у цьому випробуванні був готовий пожертвувати Богу найдорожче, що мав, бо вірив, що Бог може воскресити його сина з мертвих. Інший приклад: через одну особу, царицю Естер, Бог врятував весь народ. Вже був оголошений день і місяць, коли ізраїльський народ мав бути винищений. А вона в цей історичний момент сказала: «Піду, навіть якби це коштувало мені життя. Навіть якщо маю померти, то нехай помру» (Ест. 4,16). І, ризикуючи власним життям, пішла до царя, хоч це було протизаконно, і так врятувала цілий народ. Маємо ще багато подібних прикладів: Мойсей, Ілля, Юдита та інші святі. Отож, послух Богові повинен бути аж до смерті.

В Христовій смерті настало здійснення союзу між Богом і людьми. Коли ми постійно поглиблюємо самовідданість Ісусові, то так реалізується наше ототожнення з Христовою смертю. Тоді все, що здобув Ісус Христос своєю смертю, стосується і нас. Цей союз виражають слова з 2 послання ап. Павла до Коринтян 5,14-15: «Коли вмер Один за всіх, то всі вмерли. А вмер Він за всіх, щоб ті, що живуть, не жили вже для себе самих, а для Того, хто за них був умер...». З цього випливає, що вже не можемо жити самі для себе.

Союз людини з Богом – це щось святе, бо тут йдеться про відношення до Бога. Бог ревнивий і хоче, щоб ми дотримувалися укладеного з Ним союзу, як Св. Письмо на багатьох місцях нам це відкриває. Наприклад, у 25 псалмі Давид каже: «Приязнь Господня до тих, хто боїться його, і свій союз Він звістить їм» (вірш 14). До таїнства союзу можемо наблизитися тільки в правдивому острасі Божому і з свідомістю того, з Ким я укладаю союз. Це таїнство закрите перед усіма, які приступають до нього з будь-яким іншим ставленням.

Духовне з’єднання людини з Богом залежить від віддання себе Богові у союзі і може настати аж після нього. Якщо людина не охоча віддатися Богові цілковито, так, як цього вимагає союз, то ніколи не може мати з Ним цього повного духовного з’єднання, яке є ціллю відкуплення.Апостол Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що той, хто єднається з розпусницею, стає одним тілом із нею?... А хто з Господом єднається стає одним духом із Ним?» (1Кор. 6,16). Є суттєва різниця між подружнім зв’язком, який є чистий і святий, та розпустою, яка є грішною. Різниця полягає в тому, що передумовою подружнього зв’язку є взаємне віддання себе (чоловіка і жінки) в шлюбному союзі. А в розпусті навпаки: чоловік і жінка шукають тільки тілесне задоволення, замість того, щоб у союзі взаємно собі віддатися. Подібно і в духовному світі: «Хто єднається з Господом, стає одним духом з Ним». Нема іншого правдивого з’єднання з Господом, ніж таке, яке Він створив з нами. Ціною свого розп’яття і своєї смерті Ісус з’єднав нас зі собою. Така висока ціна була заплачена, щоби ми знову могли бути з Господом один Дух.

 


Приєднані файли
ЄВХАРИСТІЯ - 2 частина: Христова смерть – здійснення союзу між Богом і людьми Скачати ЄВХАРИСТІЯ - 2 частина: Христова смерть – здійснення союзу між Богом і людьми .DOC 31.0 kB