Слово Патріарха Іллі на третю неділю Великого посту – на Хрестопоклінну неділю

Дата публікації:   2015-03-15
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на третю неділю Великого посту –

на Хрестопоклінну неділю

 

 

Сьогодні, в половині Великого посту, наш погляд звернений на Святий Хрест. Хрест Ісуса виражає Його послух Отцю і зречення своєї волі. Він прийняв несприйняття і відкинення людьми, несправедливе засудження, муки, погорду і смерть. Це все Він добровільно прийняв з любові, щоб спасти наші безсмертні душі. Це суть земного життя Ісуса. Якщо ми хочемо бути правдивими християнами, це повинно стати і нашим стилем життя: вміти зрікатися своєї волі, свого «я» і підкоритися Божій волі. З охотою приймати все, що Бог допустить, без нарікання приймати терпіння, прощати ворогам і бути готовими до переслідування за правду аж на смерть.

 

Хрест пов'язаний і з нашим життям, він є для нас тією вузькою дорогою до вічного життя. Ми повинні навчитися входити до Христової  смерті – і не тільки тоді, коли будемо фізично помирати, але щодня. Через хрещення ми були занурені до Христової  смерті. Христова смерть на хресті є перемогою над силою гріха і брехні, перемогою над дияволом. Це безпечна дорога до вічного життя. Апостол Павло говорить: «Ми завжди входимо до Христової смерті, щоб в нас міг жити Ісус». В кожному з нас є отрута первородного гріха. Але якщо ми були охрещені, то цим були прищеплені до нового життя, до життя самого Бога. Через хрещення ми одягаємось в Христа. Боже життя є в нас, а ми повинні через віру реалізувати те, що Бог дав нам у  хрещенні. Тоді в нас буде перемога над системою зла і брехні, яка є у світі. А реалізація, тобто актуалізація Божої сили, відбувається саме через хрест.

 

У Євангелії на сьогоднішню неділю чуємо заклик Господа нашого Ісуса Христа зректися самих себе, взяти свій хрест і йти за Ним: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною.  Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу Мене ради та Євангелії, той її спасе. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?  Що бо людина може дати взамін за власну душу?» (Мр.8,34-37). Це Ісусове слово особливим способом торкається кожного з нас.

 

Хто хоче йти за Мною... За  ким? За Ісусом! Куди? До неба, до вічного щастя! Але ця дорога йде через Голготу і через хрест – це вузька дорога, яка веде до вічності, і іншої дороги немає. Хто б не хотів йти за Ним? Ми всі хочемо йти за Ісусом, а не широкою дорогою до пекла. Ніхто з нас не знає ні дня, ні години, коли Бог закличе нас у вічність. Тут, на землі, ми є на полі бою, боремося з брехнею, з дияволом, з системою світу, яка відтягує нас від Ісуса і від Божої правди. Але ми хочемо спасти свою душу. Тому хочемо йти за Ним. Отож, що ми повинні робити? «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною...».

 

Отож перша умова наслідування, яку Господь  дає нам: зречись себе. Зректися самого себе не означає вчинити самогубство. В кожному з нас є первородний гріх. Це духовна отрута в нашій душі, яка діє і на наше тіло. Гріх приніс у світ хвороби і смерть, а хто в ньому залишиться, тому на кінець він принесе вічне пекло і засудження. Гріх – це духовна реальність, дисгармонія в нас, отрута, яку прийняли перші люди, відкрившись дияволу через непослух Богу і Божому слову. Вони відкрилися слову брехні, а ми бачимо, що в нашому житті повторюється та сама система: повертаємося до Бога спиною, а слово диявола приймаємо і беремо за своє.

 

Приклад: хтось скаже якусь брехню. Людина дозволить себе обманути, а потім пізнає, що це була брехня. Але тоді вже не хоче упокоритися, бо взяла це за своє і вже захищає цю брехню. Не скаже: «Я зробила помилку, я була обманена». Ні, хоче бути на рівні, буде захищати брехню, а того, хто скаже правду, буде вважати своїм найбільшим ворогом. Ця система є в кожному з нас вже з дитинства. Покаяння і правда – це зупинитися і визнати: «Боже, я зробив помилку!», і знову увійти до Божої присутності і Божого світла. Якщо зробите цей крок покаяння, Бог знову дасть Вам свого Святого Духа, силу і мудрість. Однак це болить, людина повинна буквально змушувати себе і радше би з цього викрутилася. Але якщо зробить цей крок покори і правди, Бог дасть світло. Святість – це ніщо інше, як ці три кроки: зречись себе, візьми свій хрест і йди за Мною.

 

ЗРЕЧИСЬ СЕБЕ. Отож, що це означає? Це суть Євангелія – на перше місце у своєму житті поставити Ісуса. Довіряти Йому – Він моя сила і моє пасіння. А це є і перша заповідь: любити Бога всім серцем, всією душею і всією силою. Коли зречемось себе і поставимо Ісуса на перше місце, це не означає, що вже не матимемо проблем. У житті приходять хрести, але Ісус каже: «Візьми на себе свій хрест». Свій хрест. Кожен з нас має свій хрест. Але якщо забудемо про себе і на  перше місце поставимо Ісуса, то Він вирішуватиме наші проблеми і робитиме в нашому житті чуда. Але якщо ми постійно боїмося і на власну шкоду тримаємося себе, Він не має влади, мусить дати нам свободу і толерувати ту нашу глупоту.

 

Зректися себе означає мати чисту любов до Ісуса – усвідомити: «Господи, Ти мене створив, Ти також мене спас, Ти є моїм життям, я повністю довіряю Тобі». Тоді Він дасть нам і любов до наших ближніх. А потім, коли прийде хрест,  і коли цей хрест важкий, Він понесе його замість нас. Ми не повинні боятися, що ми слабкі, що не витримаємо. Сам не витримаєш, але Ісус візьме тебе на руки і понесе твій хрест. Не бійся, що не маєш сили, дивись на Ісуса, Він тобі каже: «Іди за мною». А коли думаєш: «Господи, я вже не можу!» Він тобі каже: «Не бійся, Я дам тобі силу. Ти зрікся себе і вже не турбуйся, Я дам тобі силу!». Однак людина постійно боїться і боїться. Протилежністю до страху є чиста любов до Ісуса, а вона пов'язана з вірою і довір’ям до Нього. Він є наша сила. Його хрест є перемогою над гріхом, світом і брехнею. Він своєю смертю переміг гріха і диявола, а на кінець воскрес із мертвих, Він є наше життя. Якщо маємо Ісуса, то в ньому маємо все.

 

Ми повинні бути свідками Ісуса Христа. Церква сьогодні не має сили. Чому? Бо ми відкинули хрест. Не тільки з наших домів, але і з центру християнства. Апостол Павло говорить: «Разом з Христом я розп'ятий, живу вже не я, а живе в мені  Христос». Хрест у нашому житті не є чимось негативним, це лише мале самовідречення. Тоді і з цим хрестом Бог дає мир і радість. Людині можуть текти сльози, але коли з’єднає свій хрест з хрестом Ісуса, отримує силу. Це має сенс не тільки для особистого очищення, але і для євангелізації та спасіння багатьох душ. Це наш привілей. Кожна людина має проблеми і страждання.  І погани страждають, і ті, які грішать, страждають – навіть набагато більше, ніж ми. Люди у світі носять тягарі і падають під ними. Коли ми намагаємося дотримуватися Божих заповідей, це пов'язане з хрестом, але це послух Богу – зректися себе, а Бог потім захищає нас від різних хвороб, проблем, психічних тисків і дає нам мир, який світ дати не може.

 

Далі Ісус каже: «...хай іде за Мною». Це процес. Ми повинні постійно реалізувати програму самозречення і несення свого хреста. Можемо поставити собі запитання: Що є моїм хрестом? Скільки я маю хрестів? Кожен має інший хрест – для когось хрестом є хвороба, хтось має хрест на роботі, в сім'ї, з дитиною або старими хворими батьками. Цим хрестом може бути і наш характер. Хтось розгнівається, спалахне, як вогонь, а в цій вибуховості легко поранить ближнього. А хтось є лінивий і мусить з цим боротися. Кожен має іншу проблему. Отож прийми це як хрест, неси це і борися з цим. Хрести приходять щодня, але ми повинні зупинитися і з'єднати свій хрест з хрестом Ісуса. Тоді Ісус візьме тебе і твою проблему, а ти матимеш досвід з розп'ятим Ісусом, Який любить тебе більше, ніж твої батьки, дружина (чоловік)  і діти. Ніхто не любить тебе так, як Ісус. Але треба зробити крок самозречення, крок віри, зупинитися і з’єднати свій біль і свій хрест з Ісусовим хрестом. Потім настає воскресіння.

 

Кожен має вагони проблем, але ці вагони ми повинні принести під Христовий хрест. Зупинись під Ісусовим хрестом, увійди до Його присутності, подивись Йому в очі і скажи: «Ісусе, це мої проблеми, мої хрести, не один, а тисячі, і я з’єдную свої проблеми, свої страхи, свій хрест з Твоїм хрестом. Я хочу його взяти. Знаю, що якщо його відкину, прийде десять важчих хрестів – не хрестів, а тягарів. Дай мені силу нести його. Хоча я не маю сили, але довіряю Тобі, Ти даш мені силу!». Отож в цьому і вся проблема – щоб ми з’єднували свій хрест з Ісусовим хрестом.

Бути християнином не означає бути найщасливішою людиною в світі. Вас можуть бити і обпльовувати, але якщо маєте Ісуса, можете постійно співати «Алилуя»! Тільки одного потрібно – бути з'єднаним з Ісусом, вміти зрікатися своєї душі, яка автоматично виробляє в нас гіркість, себежалі, гнів, депресії та багато іншого. Зректися і з'єднатися з Ісусом – тоді все повинно йти геть. Це найкраща психологія –  Христове Євангеліє і Христовий хрест.

 

Далі в сьогоднішньому Євангелії Ісус каже, що ми повинні втратити свою душу, щоб її спасти – втратити її заради Нього і Його Євангелія. Втратити не тіло, але душу: своє мислення і свою гордість, вона мусить бути принесена в жертву, розп'ята, щоб ми мали Його мислення і могли сказати: «Не живу вже я, але живе в мені Христос».

Щодня під час молитовних зупинок ми молимося: «Тепер втрачаю свою душу ради Тебе та Євангелії».

 

Що це означає втрачати свою душу? Це в деякій мірі таємниця, а Бог відкриває її тому, хто робить конкретні кроки. Однак найперше треба усвідомити, що таке душа і яку вона має вартість.

Бог створив людину на свій образ. Сотворив її з пороху земного і вдихнув їй свого Духа. Цим духом ми подібні до  Бога. Духовна сутність нашої істоти є безсмертна. Маємо душу, а в ній є людський дух, який знаходиться ще глибше, ніж душа – це наше чисте «я». Бог створив нашу душу в момент нашого зачаття. Фізичне життя ми маємо від батьків. Але душу людини Бог створив без посередників, вона безсмертна, має початок, але немає кінця, вона створена на образ Божий, не є матеріальна. У посланні до Коринтян написано, що Бог створив людину з пороху земного, і людина (Адам) стала душею живою. Однак через перший гріх людська природа була порушена. Цей гріх порушує не духа, але душу. Людська душа проявляється через розум, волю і почуття – наш розум важко приймає Божі правди і навіть їх не  розуміє, легко вірить брехунам, демагогам, але важко вірить в Божі правди, які приносять користь в цьому житті і в майбутньому. Наша воля схильна до зла. Все заражене гріхом. В нас є певний бунт, темрява, яка сконцентрована в нашій душі. Душа паралізована первородним гріхом. Треба в покорі і правді це усвідомлювати і признавати. З іншого боку, в нас є Божа сутність – те, що було створено за образом Божим. В нас є сумління – наче Божа камера, яка фіксує всі наші вчинки.

 

Якщо б ми мали великі терези, і з одного боку поклали твою душу, а з іншого – всі скарби світу і все створене, то що має більшу цінність? Твоя душа має перед Богом більшу цінність, ніж всі скарби цього світу, бо Бог створив тебе і твоя душа безсмертна. Слово Боже говорить, що цей світ промине. Усе мине, але твоя душа вічна. Усвідом, яку маєш вартість: Бог за твою душу віддав Свого Єдинородного Сина. Ісус Христос, істинний Бог, став заради тебе людиною і взяв на себе людську природу через Пресвяту Богородицю і Святого Духа. Заради тебе Він взяв на себе хрест, дозволив себе розіп'ясти, бичувати, вінчати терням, Йому плювали в обличчя... Все це Ісус витерпів за тебе, щоб ти був спасенний. Нічого більшого вже не міг зробити. Твоя душа має більшу вартість, ніж весь світ – має ціну Ісусової крові та Його смерті. Таку ціну має твоя душа!

 

Деякі люди думають, що всі єпископи, священики, монахи і монахині будуть автоматично в небі. Але такого ніде не написано. Написано, що той, хто хоче спасти свою душу, погубить її, а хто погубить її заради Ісуса, той її спасе. Тут не сказано: чи це жінка, чи чоловік, президент або простий робітник, але тільки той, хто задля Ісуса і Євангелія втратить свою душу. Що означає втратити свою душу задля Ісуса? На перше місце поставити Ісуса, а не своє «его». Втратити душу за Ісуса і Євангеліє – це означає стати вільним, незалежним від багатства марноти і брехні, яким відкривається душа; щоб наш дух був вільним, щоб не був пов'язаний пожаданнями, тягарями психічних проблем і тисків, які через отруту первородного гріха сконцентровані передусім в нашій душі. З багатством гніву і себежалю – з цим духовним вантажем, який на собі несемо, до неба не дійдемо. Треба триматися тільки Ісуса, а це все залишити. Якщо будемо триматися Його, то в Ньому маємо все небо. Він є Бог, Йому належить все. Коли заради Нього відрікаємося марноти і своєї глупоти, то Він дає нам Себе. У Ньому маємо всі скарби.

 

Якщо на першому місці є наша воля, наше добро, наша правда і наш досвід, які перевищують Божу волю, то цим самим ми виходимо з-під Божої влади. Тоді над нами панує наше негативне «его», а наш дух, створений Богом на Його образ, перебуває в нас, як у в'язниці. Отож втратити свою душу означає зробити порядок – підпорядкуватися Ісусу та Його Євангелію, і не одноразово, але щодня.

 

Слово Боже, яке виражає вимогу «втрачати свою душу», є центром всього Євангелія. Втратити свою душу означає поставити на перше місце Христа і Його Євангеліє, Його дорогу – дорогу правди до вічного життя. Хто робить так, той спасе свою душу. Але якщо ми хочемо спастися своїми силами, то нічого не досягнемо, і все втратимо. Над нашим спасінням ми повинні співпрацювати так, що приймаємо Христа. А наша єдність з Богом і саме наше життя пов'язане з постійним покаянням. З чого? З головного гріха, про який говорить  Ісус в 16 главі Євангелія від Івана: «Святий Дух... переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха - бо не вірують у Мене» (Ів.16,8-9). Святий Дух повинен переконати нас в нашій невірі. Ми віримо, що Ісус є Богом, але в конкретних ситуаціях Йому не віримо, не рахуємося з живим Богом. В центр ставимо наш розум, наші сили і наші досвіди. Звичайно, ми можемо і повинні використовувати їх, але на перше місце треба ставити Ісуса, вірити в Нього, з'єднувати свої болі з Ним і віддавати йому свої проблеми. Він їх нам вирішить. Але ми радше все тримаємо в своїх руках. В цьому і вся проблема – залиш це і віддай Ісусу! Це не означає, що ти вже не матимеш ніякої відповідальності. Маєш розум, проси про світло, а також маєш Євангеліє, яке говорить тобі, що робити. Зроби, що  можеш, що Бог хоче, щоб ти зробив, а Бог зробить те, що ти зробити не можеш. Тоді діє Божа всемогутність. А це практична втрата душі в конкретних ситуаціях, пов'язана з кроками віри: зречись себе, візьми свій хрест і йди за Ісусом.

 

Цей фрагмент Євангелія закінчується словами: «Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерті, аж поки не побачать Царства Божого, що прийде у могутності» (Мр.17,1). Апостоли, хоча й помирали, бачили, що сила Божа зруйнувала силу поганства і гріха. Сьогодні ми бачимо сатанізацію народів. Але ми також радо побачили б і духовне воскресіння. Нехай і на нас здійсниться слово: «не зазнають смерті, аж поки не побачать Царства Божого, що прийде у могутності». Якби ж то і ми побачили в Україні духовне воскресіння! Тому треба за це молитися. Ситуація така, яка є, але незважаючи на всю біду, Бог може зробити чудо і здійснити свої задуми. На майбутнє України треба дивитися з вірою. Ми повинні підбадьорювати себе у вірі, щоб далі вести боротьбу, бо віра має велику силу і піднімає гори. З вірою просімо Святого Духа, щоб прийшов і керував майбутнім України, щоб підготував її воскресіння і воскресіння всієї Церкви. А це все – через нашу відданість і послух Божому слову: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною».

 

Завантажити:  Слово Патріарха Іллі на третю неділю Великого посту – на Хрестопоклінну неділю