Роздуми над Словом Життя Ів. 16,12-13

Дата публікації:   2015-04-11
Автор:   ВВП

 

Слово Життя Ів. 16,12-13

 

«Багато ще маю вам казати, та не можете знести тепер. Однак коли прийде той Дух істини, він наведе вас на всю правду; бо він не говоритиме від себе, але говоритиме, що почує, і звістить, що має настати»

 

Ці слова промовляє Ісус ввечері перед своєю смертю. Добре було б знову і знову перечитувати слова Христа, сказані ввечері перед Його смертю, від 13 аж до кінця 17 глави євангелія від Івана. Ці п'ять глав мають дуже глибокий зміст. Знову і знову можемо їх читати. Кожне речення містить глибоке таїнство. Жодний екзегет, жоден учений, жодний теолог і навіть жодний святий не уведе вас до глибин цих правд – це може зробити тільки і тільки сам автор Євангелія і всієї Біблії, а ним є Святий Дух. Він через святописців проповідував Боже слово, а тут звіщає слова самого нашого Божественного Спасителя, Який заради нас став людиною. Він взяв на Себе наші гріхи і заплатив за них справедливу кару за кожного з нас особисто, відкривши кожному з нас двері до вічного життя! За цими словами є Божа любов і мудрість. Однак чому ми не усвідомлюємо їх глибину і тільки плаваємо на поверхні? – Проблема є в нас самих. Усвідоммо, що Ісус промовив ці слова, і одразу ж слідували події 18 і 19 глави, де описані страждання і смерть Ісуса, а потім у 20-й і 21-й главі – події, пов'язані з Його воскресінням. Спробуйте хоча б раз на тиждень, наприклад після Святої години, прочитати хоча б одну з трьох глав (14,15 або16) і знову усвідомити глибокі правди, які Ісус неодноразово підкреслює: ми повинні перебувати в Ньому, Він перебуває в нас, а ми в Ньому (притча про виноградину і гілки). Це слово «перебувати» є дуже важливим. Не досить тільки почати, але треба перебувати, мати єдність з Христом, перебувати в Ньому і в Його Імені.

 

У молитві ми часто повільно повторювали святе Ісусове Ім'я на оригінальній арамейській мові: «Єгошуа», і наголошували, що в ньому виражене таїнство цілої Пресвятої Трійці! І в цих главах виражене це таїнство, коли говориться про Отця, Сина і Святого Духа. Правди про Святого Духа виражені особливо в цьому слові, яке ми будемо повторювати 14 днів. Крім молитовних зупинок, коли маємо час (під час подорожі, при засинанні або коли мусимо чекати десь в черзі), можемо повторювати собі це слово життя. Не обов’язково ціле, можна тільки частину. Цим даємо Святому Духу простір, щоб поступово вводив нас до глибини Божого таїнства. Чи не стосуються ці слова і тебе: «Ще багато Я хотів би тобі сказати, але ти цього б не зніс. Аж коли прийде Дух правди, Він уведе тебе до повної правди»? Глибокі правди, що стосуються вічного спасіння і вічного прокляття, також пов'язані з таїнством первородного гріха в нас – особливої темряви, яка тримає нас так, що людина про все мудрує, всіх повчає, але не усвідомлює найосновніших речей, пов'язаних з вічністю. Всі роздуми філософів, які подавали якісь пояснення сенсу людського життя, в порівнянні з ясними правдами Євангелія є наче дедукція сліпих проводирів, які ведуть народ у прірву. Найбільшої шкоди завдав т.зв. історично-критичний метод в теології, який заснований на атеїстичній філософії і приховано заперечує все надприродне в Біблії: Божество Христа, натхнення Богом Святого Письма і реальне та історичне воскресіння Христа. Ця філософія брехні і смерті примусово викладається по всіх теологічних факультетах і школах у всьому світу. Йдеться про примусове приймання отрути! Це плоди людської гордині, яка відкидає Святого Духа!

 

Ми живемо в час, коли дух брехні, дух цього світу, проник в центр Католицької Церкви і займає ключові уряди у Ватикані. За єресі, які Ватикан вже прийняв, впало прокляття. Це видно і в Україні: сліпота, небажання признати реальність і найосновніші правди – не теологічні, але й звичайні правди нормального розуму. Найбільша темрява приходить через провід апостатичною ієрархією. Це видно з того, що люди, які не ходять до Церкви, навіть комуністи, більш відкриті для прийняття нормального мислення, ніж ті, які ходять до апостатичної Церкви, де їх тримає дух темряви. Говорити їм про покаяння, про спасіння, про єресі, про зраду – це так само, як кидати горохом об стіну – не допоможе ані війна, ані економічна криза, ніщо – як зомбі, будуть постійно повторювати тільки свої фрази. Коли дасте їм запитання для роздумів, почнуть кричати, висміювати вас і ображати. Коли ви зустрічаєтесь з такими реакціями, то здобуваєте особистий досвід з тим, як в практичному житті проявляється прокляття, що впало і на греко-католиків, які інакше є добрими і поводять себе пристойно. Треба за них терпляче молитися, щоб Бог дав їм ласку навернення. Як молитися? Підіймати гори брехні, демонічні гори, які, наче важкі хмари, отінили всю Україну. Але Ісус має останнє слово. Справа духовного воскресіння України не є в людських силах, але «в Бога немає нічого неможливого» (Лк.1,37).

 

І в цих останніх словах перед смертю Ісус стільки разів закликає, що ми повинні просити в Його Ім'я – і станеться нам. Так, станеться, але треба бути в єдності з Ісусом. А коли це станеться? Не за день і не за рік. Треба витривало молитися за порятунок України. Ми можемо не тільки молитися, але ми також можемо і повинні терпіти з Христом. Кожен мусить терпіти, чи віруючий, чи невіруючий, але різниця в тому, з ким терпить. Або терпить з духом бунту проти Бога і людей, або з Духом Христа. Коли своє мале терпіння з’єдную з терпінням Ісуса, то стаю жертвою примирення. Хтось упокорить тебе, образить, несправедливо забере в тебе матеріальні речі, станеться нещастя, біль. У таких ситуаціях ми повинні вчитися дякувати. Коли почнемо дякувати, то замість гніву і себежалю отримуємо світло, і саме тут діє Божий Дух. Саме в таких критичних моментах Він почне відкривати тобі певні таїнства, які в інакшому випадку ти б не зрозумів. І тут першим кроком має бути самозречення. Ісус каже: «Зречись себе». Через це самозречення вийдеш на Божу площину, а там вже є світло. Але цей перехід важкий. Людина іноді так зранена несправедливістю і нещастям, що вийде на поверхню отрута, яка знаходиться глибоко в нашому кам’яному серці. Йдеться про ненависть, навіть проти Бога, богохульство і ненависть до людей, які скривдили тебе, або знову ж таки різкий гнів, а потім – депресія, відчай. Іноді це може проявитися дуже сильно. Якщо не маєш спокійних умов, щоб віддати гнів і біль, потрібно піти на таке місце, де можеш це сказати Богу навіть вголос, де можеш з Ним і голосно говорити. Спочатку можеш сказати: «Господи, Ти допустив, що демон чи зла людина спричинила мені це зло і що я сам попав в цю пастку. Цей гріх в мені бунтується проти Тебе, в мені є ненависть проти тих, які скривдили мене, і вона сильніша від мене». А коли це конкретно скажеш, то потім усвідом: «Хто є я, а Хто є Бог? Він створив мене, Він любить мене більше, ніж я сам себе, Він віддав за мене Свого Сина!» Тоді почни каятися – і за бунт проти Бога і ближнього. А коли прийде нещастя, найкраще одразу собі усвідомити якість гріхи з минулого: «Тепер я відчуваю себе невинним, але це терпіння я приймаю за мої минулі гріхи, як покаяння». Тоді Бог дасть тобі свій мир, який світ дати не може. І не тільки мир, але через цю дорогу хреста і помирання самому собі, дістанеш і мудрість та світло, яке не може тобі дати жодна людина.

 

 Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 16,12-13