Це Він мені простив!

Дата публікації:   2015-08-07
Автор:   ВВП

 

Це Він мені простив!


Це було ще за царської Росії, десь сто років тому. В одній в'язниці було два табори в'язнів, які між собою воювали, бо настав бунт. Кілька ув'язнених були вже мертві, а вояки лише дивилися і чекали, що буде далі; і вони самі боялися. Тоді закликали одного священика. Він прийшов до вождя одного з цих двох таборів і просив його, щоб перестали воювати. Той послухав. Тоді ішов до вождя другого табору, але той не хотів слухати. Це був відомий злочинець, який був вже у багатьох в'язницях. Всі ув'язнені боялися його і називали Сахалінець. Як він став злочинцем? Це було ще за царської Росії: він походив з багатої сім’ї, навчався в гімназії, потім в університеті. Але невинно був засуджений на три місяці. Там його наповнила така ненависть до людей, що почав робити  все більші і більші злочини. Його переводили з однієї в'язниці до іншої. Тоді він втік, а при втечі вбив кількох людей. За це його знову посадили в тюрму... На його сумлінні була смерть близько ста осіб, але на всіх не мали доказів. Він мав сильного духа смерті, наче б в нього втілився диявол. Священик в ризах клякнув перед ним і благав в ім'я Христа, щоб зупинив бунт. Сталося чудо. Його торкнулася Божа благодать, він підвів священика з колін і послухав його. Потім священик відслужив Літургію і багато з в’язнів приступили до сповіді, але він до сповіді не пішов. Казав, що має стільки  гріхів, що Бог не може йому простити. Священик знову просив його, щоб не міняв Христа за  фальшиий страх. І сталося ще одне чудо – він висповідався. Під час Літургії отримав таку благодать, що коли священик вклав йому в уста живого Ісуса у Святому Причасті, то він настільки глибоко усвідомив огиду гріха і велич Божої любові, що вже більше не міг себе контролювати. Він підняв свої могутні руки і почав взивати: «О Христе! О, Боже, Ти пробачив мені? Я просякнутий людською кров'ю, а Ти простив мені? Нема такого, хто б дорівнявся мені гріхами, а Ти простив мені? Все, все мені простив!» Тоді далі вголос визнавав свої гріхи і завжди з новим подивом повторював: «А Ти мені простив! О Христе! О Боже, я не переживу сьогоднішній день! Не витримаю цього, не витримаю, помру! Твоя любов знищить мене! Ти... Ти мені простив!». Це було так сильно, що всі навколо з сильним плачем почали визнавати свої гріхи і кликати Ісусове ім'я. І священик розплакався. Дух покаяння вилився з такою силою, що цю хвилю пізнання зла, гріха і величі Ісусової любові не можна було нічим зупинити.

 

Це подіяло і на вояків та охоронців,  на яких також зійшов дух покаяння, що його вилив Бог. Дійсно, наче б серед них був Ісус – Той, який помер на Голготі. Відчувалося, що Його кров дійсно очищує цих злочинців. А Сахалінець постійно  говорив: «Я зробив це і це, а Він це все мені простив!». Досі він думав, що вже ніхто не може йому простити, бо він скоїв великі злочини. Після Літургії на подвір’ї, де зібралися в'язні, він на колінах перепрошував своїх противників. Вони плакали, обіймалися, а Ісус дійсно був серед них.

 

Якщо ми вчинили великі чи малі злочини, Боже слово каже, що «відплата за гріх є смерть» (Рим. 6,23). Своєю справедливістю ми спасенні не будемо. Те, що Бог оберіг нас, і що ми не вичинили якихось великих злочинів або вбивств, нас ще не оправдовує. Той корінь в нас – гріх (безбожність, невіра в Бога, зацикленість на своєму егоїзму, своєму добрі, своїй гордості) є на нашій душі як смертний вирок. Ніхто не буде спасенний, якщо не кається. Тільки в Христі будемо спасенні. Важливо усвідомити собі – це Він мені простив! Усвідомити: «Господи, я зробив це і те, а Ти мені простив!» Буквально стояти під хрестом, подивитися Ісусові в очі і  сказати: «Ти мені простив. Ти пролив за  мене свою кров, Твоя кров очистила мене від кожного гріха». Це спасительна віра, яка усвідомлює: Ти мені простив!

 

Тоді, коли ми стоятимемо на Божому суді, а диявол буде нас оскаржувати, то не матиме жодних документів. Тому треба все давати до Божого світла, все віддавати під силу Ісусової крові.

 

Прийняти Ісуса як свого Спасителя означає через покаяння стати на дорогу. З тієї дороги ми часто сходимо, тому треба знову повертатися, знову іти за Ісусом. Він є Дорога, Правда і Життя. Це дуже важливо. Коли ми перебуваємо на дорозі, якою є Ісус, то на ній не панує жоден гріх. Гріх є за дорогою, за нею має владу диявол, але якщо ми на дорозі, диявол нас не досягне. Св. Письмо близько 120 разів говорить, що ми в Христі. Треба це знати, усвідомлювати це. Ми знову будемо грішити, знову зійдемо з дороги, але знову треба  повертатися – щодня. Це означає не 7 разів, але багато разів. Завжди, коли згрішимо, треба повернутися. Коли тільки прийде якась думка – вже повертатися. В ранах Ісуса є наше оздоровлення.


Завантажити: Це Він мені простив!