Чи священик Т.Галік є єретиком? /частина 2/

Дата публікації:   2016-02-05
Автор:   ВВП

 

Чи священик Т.Галік є єретиком?

(частина 2)


Католики хочуть знати, чи католицький священик Т. Галік є правовірним, чи є єретиком. Він не може бути тим та іншим, хоча це сам про себе стверджує.

 

Другий метод, який використовує Галік:

2. Метод висміювання

Т.Галік висміює правди віри, Христове Воскресіння навіть називає міфом і казкою з добрим кінцем. Цитата: «Історію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами. Або як драму з двох дій, при чому в першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений та страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і є прийнятий Богом. Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем» («Ніч сповідника», 2006).

 

Цитата: «Історія Воскресіння...»

Відповідь: Терміном «історія Воскресіння» Галік виявляє своє ставлення до найосновнішої правди християнської віри. Ставить її на рівень поганських міфів і незобов’язуючих людських історій. Галік не розрізняє натхнення Біблії від т.зв. «священних текстів» оманливих поганських байок. Цим ставить на один рівень питання спасіння чи засудження. Підхід Галіка до вираження основних правд є єретичним.

 

Цитата: «Історію Воскресіння можна читати двома цілком різними способами».

Відповідь: Це наступне абсолютно єретичне твердження Галіка. Ми не можемо читати основну правду про наше спасіння двома, а тим більше цілком різними способами. Це була б духовна шизофренія. Але Галік вимагає її від своїх читачів. Христова смерть і Його воскресіння однозначно забезпечує нам спасіння. Або цю історичну реальність, на якій базується спасительна віра, я приймаю, або її відкидаю, але не можу розуміти її двома, і навіть цілком різними способами!

 

Цитата: «В першій дії справедливий і невинний чоловік засуджений та страчений, а в наступній, другій дії, він воскрес і є прийнятий Богом».

Відповідь: Галік одразу ж нав’язує єресь, що Христос є лише «людиною», хоча й «справедливою і невинною». Цим заперечує основну правду християнства, що Христос є одночасно істинним Богом та істинною людиною. Це також заперечували єретики перших століть. Наприклад, гностики Маркіон, Валентин... Якщо Галік, як і архиєретик Арій, не визнає Божество Христа, то не визнає і того, що Христове Божество бере участь в реальності воскресіння. Бог (Отець) воскресив Христа (Ді. 2,24.32), а водночас Христос воскрес власною Божественною силою (Рим. 14,9). Галік не визнає навіть самої реальності воскресіння, тобто заперечує і Божу всемогутність (Символ Віри: «Вірю в Бога-Отця, Вседержителя, Творця неба і землі»). Галік не вірить в реальне воскресіння. Його позиція є гіпер-єретичною.

 

З таїнства нашого спасіння він робить якийсь поганський театр на дві дії. Висловлювання Галіка вже само по собі є психологічною маніпуляцією, що деградує основні (фундаментальні) правди віри. Галік висміює ці основи віри, а того, хто в них вірить, зневажливо називає фундаменталістом, закостенілим католиком чи навіть нетолерантним фанатиком. Але християнським фундаменталізмом, який Галік несправедливо засуджує, є основні правди віри, які переростають в любов до Бога і ближнього. Створювати враження, що цей правдивий християнський фундаменталізм має того ж духа, що й тероризм ісламських фундаменталістів – це підла маніпуляція. Всі апостоли і святі були фундаменталістами, бо стояли на основах (фундаментах) правди віри і чистої любові.

 

Цитата: «Це перше читання означає, що “воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем».

Відповідь: Це максимальна єресь і вершина блудів. Хто це стверджує, той автоматично виключив себе з Христової Церкви і вже є апостатом, відступником. Звичайно, Галік знову ж таки викрутиться, що він цього не сказав, що це тільки «один з можливих підходів».

 

Називати основну правду воскресіння «хепі-ендом», «історією», «типовим міфом» або «оптимістичною казкою» – це приниження християнства! Так отруйно і підступно цього не зуміли зробити і найбільші єретики. На жаль, на це єретицтво Галік має благословення від кард. Влка, а тому на обох вже лягла кара анатеми згідно Гал. 1,8-9 (29.06.2008).

 

Галік підходить до Євангелія як до чогось чужорідного, що його особисто зовсім не стосується і не є для нього важливим, він не приймає його як радісну звістку про свого Спасителя. Він має буддійську позицію якогось зверхнього погляду і символізму. Дивно, що Галік в своїй книзі «Ніч сповідника» ніде не говорить про гріх, про його вплив на людську психіку і життя людини, а головне про його результат – вічне прокляття і втрату єдності зі справедливим Богом. Адже без правдивого усвідомлення реальності гріха, людина не потребує Спасителя. Галік повністю ігнорує основні правди віри: реальність гріха, необхідність навернення і покаяння, реальність спасіння у Христі і прийняття Його, як свого особистого Спасителя і Господа.

 

Основні (фундаментальні) правди нашого спасіння, що містяться в Христовій смерті і Його воскресінні, Галік оцінює так:«...“воскресіння” є хепі-ендом, а отже вся історія є типовим міфом або оптимістичною казкою зі щасливим кінцем».Хто приймає реальність воскресіння, то за мірками Галіка опиняється в позиції примітивної людини, яка серйозно сприймає міфи і казки зі щасливим кінцем. Цим висміює воскресіння і психологічно не дозволить, щоб людина його реально прийняла так, як його проповідує Церква впродовж двох тисячоліть. Він не дає людині навіть мінімальної можливості прийняти Христове воскресіння так, як є. Психологічною маніпуляцією він досягне того, що хто приймає правду Воскресіння, опиняється в ролі дурника і небезпечного фундаменталіста. Він маніпулює людською гордістю, адже людина не хоче бути приниженою і радше робить вигляд, що є на «вищому» рівні, що у воскресіння, як таке, не вірить і перетранспонує його згідно Галікового гностичного вищого пізнання.

 

Далі у своєму поясненні Галік продовжує: «Таку історію я можу послухати і думати собі, що це, напевно, якось так і було(а це люди плутають з “вірою”); або зробити висновок, що це, напевно, так не було,  що це таким способом, або і взагалі, не відігралося (а це плутають з “невірою”).

 

Цитата: «Таку історію я можу послухати і думати собі, що це, напевно, якось так і було».

Відповідь: Основну реальність Христової смерті і Його воскресіння Галік називає терміном «така історія, яку можу послухати і думати собі, що це, напевно, якось так і було». Отож Євангеліє – радісну вістку про наше спасіння, підтверджену очевидцями (апостолами, поколіннями перших християн і мільйонами мучеників, які віддали за неї своє життя), Галік називає «такою історією», про яку можу думати собі, що хочу. Це підхід, можливо, якогось буддиста чи індуїста, якогось чарівника вуду, який в темряві поганства може думати, що хоче, але не католицького священика, який виступає як прес-секретар католицизму в Чехії. Термінологія Галіка вже сама по собі є повністю єретичною і вносить єретичне мислення і єретичну позицію. Таким чином, Галік є справжнім єретиком par excelence.

 

Хто повірив у Христа, того зобов'язує Євангеліє і Боже слово. Він не може думати, що хоче, про свідчення правди, як вчить Галік. Позиція Галіка повністю суперечить позиції християнської віри.

 

Цитата: «або зробити висновок, що це, напевно, так не було  що це таким способом, або і взагалі, не відігралося (а це плутають з невірою”)».

Відповідь: Галік пропонує цілий ряд сумнівів: 1) це, напевно, так не було; 2) таким способом (як сказано у Св. Письмі) це не відігралося; 3) або і взагалі, не відігралося. Замість слова «не відбулося», використовує театральне «не відігралося», бо говорить про гру на дві дії. Галікове розвивання театрального поняття є нереальним і неісторичним. Це наступна єресь і ще одне богохульство та висміювання основних правд спасіння. Галік каже, що коли про основну правду віри думаємо, що вона не відбулась («не відігралась»), тобто якщо в неї не віримо, то начебто «плутаємо це з невірою». Але ми не плутаємо – це реальна невіра!

 

Гностичне мислення Галіка знаходиться на «високому» рівні, який ми, примітивні, не розуміємо. Але «коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса Господом (Богом), і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Рим 10,9). Це повністю розуміємо! Однак Галік цю віру в Христове воскресіння не визнає як віру і стверджує, що люди начебто «плутають це з вірою». Але ми не плутаємо це з вірою, бо це дійсно спасительна християнська віра. Що, згідно Галіка, є справжньою вірою, а що справжньою невірою? Ми начебто все плутаємо, і лише він все знає і у всьому орієнтується, як Всезнайко. Це типовий всезнайківський синдром.

 

У християнстві не йдеться про приймання якихось абсурдів, штучних парадоксів, міфів і казок, як це подає Галік. Християнська віра подає розумні, правдиві реальності. Коли я їх приймаю, то отримую силу жити правдивим і справедливим життям. Філософствування і теологізування Галіка – це не невинна річ. Якщо він, як священик і член масонської Ради Мудрих в ЄС, відкриє двері цьому духу Нью Ейдж всередину християнства, то сотні тисяч душ підуть до вічної погибелі – а це не дрібниця! Подібно і «безневинні» філософії двох німців Маркса і Ніцше, що були політично втілені в марксизм і фашизм, принесли мільйони жертв, які закінчили на воєнних фронтах і в крематоріях концтаборів. Галік виступає від імені Церкви і вже 26 років безкарно проповідує ці небезпечні єресі!

 

Висновок: Що таке секта з християнського погляду? І хто є сектантом? Сектант – це той, хто проповідує єресі, якими відсік себе від правовірного вчення. Галік став засновником сучасної гностичної секти. До неї належать всі, які приймають його єретичне вчення і його антихристівського духа.


+ Методій, ЧСВВр   + Тимотей, ЧСВВр


єпископи-секретарі Візантійського Вселенського Патріархату


24.01.2016


Завантажити: Чи священик Т.Галік є єретиком? /частина 2/ (24.01.2016)