Чи священик Т.Галік є єретиком? /частина 3/

Дата публікації:   2016-02-06
Автор:   ВВП

 

Чи священик Т.Галік є єретиком?

(частина 3)


Продовження аналізу богословсько-літературної діяльності Т.Галіка:

 

3. Маніпуляційний метод навмисного невисловлювання

Т.Галік продовжує свою маніпуляцію основними правдами християнства – Христовою смертю і воскресінням: «Друге читання (можна читати) як драму з одною дією, в якій обидві версії події відіграються одночасно. Однак лише друге читання, “паралельне”,  це читання очима віри. Але віра тут означає дві речі: розуміння, що тут йдеться про парадокс (що цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого рівня, але не його подальшим щасливим завершенням)» («Ніч сповідника», 2006).

 

З цього безглуздя і маніпуляції поняттями, які є антилогічними, Галік робить велику містику. Якщо хтось в неї не вірить, то на думку Галіка, є цілком примітивним, бо «… лише друге читання, паралельне”,  це читання очима віри». Це означає, що той, хто не сконструює з Євангелія тотальні безглуздя, які зовсім не відповідають дійсності (напр., що смерть і воскресіння нібито є одне і те ж),  а потім ці безглуздя не читає очима віри, – той є невіруючим. Але той, хто взагалі не знає, що до чого, але намагається вдавати, що цілком погоджується з Галіком (що воскресіння – це лише інше вираження смерті), той, на його думку, є віруючим християнином. І таке покоління модерних християн Томаш Галік вже 26 років намагається нам виховати. На це він отримав благословення кардинала М. Влка.

 

Галік стверджує, що «віра тут означає дві речі». Нам дуже цікаво, які саме!? Перша річ, що начебто означає віра – це розуміння, що «йдеться про парадокс». Отож тим самим каже, що ми насамперед повинні зрозуміти, що нісенітниці, які подає для вірування, є такими парадоксальними, що їх дійсно неможливо зрозуміти і що в них необхідно, як каже, вірити цією спеціальною галіківською вірою. Мабуть лише вища духовна каста інтелігенції, з постійним місцем перебування в психлікарні, здатна проникнути в цю «вищу» містику; всі інші приречені на те, щоб вірити в ці абсурди. Це і є те «християнство майбутнього», до якого Галік намагається нас привести. Рятуйся, хто може!

 

Далі Галік пояснює свій парадокс так: «цей другий вимір події “воскресіння” є реінтерпретацією цього першого рівня, але не його подальшим щасливим завершенням». Що означає ця «реінтерпретація», про це Галік вже не говорить. Зумисне невисловлювання належить до його ефективних теологічно-демагогічних методів. Галік ні на один процент не припускає, що відбулося реальне історичне Воскресіння. Для нього, як сам каже, Воскресіння означає лише іншу інтерпретацію смерті. Щоб не мусіти прийняти ясну вістку Євангелії такою, якою вона є, він радше сконструює це повне безглуздя: поєднає смерть і воскресіння, стверджуючи, що це одне й те ж, і хоче, щоб ми вірили в цей абсурдний парадокс. Ця його «вища» містика очевидно базується на філософії ідеолога фашизму Ніцше і на буддійському коані, бо, як він сам часто повторює, «по суті все є одне і те ж». Що означає термін «реінтерпретація»? «Логічно це означало б, що трагедію Христової смерті можна “переповісти” виключно так: закатований Ісус продовжує жити у своєму вченні і апостоли пізнають своє послання проповідувати Його цілому світу. Отож, в такому розумінні, згідно Т.Галіка, Христос не помер, є “вічно живий”, подібно як Ленін, про якого після його смерті те саме стверджували більшовики: він начебто далі живе у своїх творах, в ідейній спадщині, яку залишив – і щоб це підкреслити, набальзамували його тіло і поклали до мавзолею. В цьому можна добачати аналогію Ісусових учнів, які, щоб переконати себе і світ, що Ісус не помер, але живе, сконструювали легенду про порожній гріб і Його появи. Інакше неможливо пояснити, що собою являє ця Галікова “реінтерпретація події розп’яття”. Хіба що проф. Галік сам запропонував би тлумачення» (Dr. R.Malý, «Te Deum», 5/06).

 

Нас дуже цікавить і друга річ: Що, згідно Галіка, означає віра? «Це рішення пов’язати цю подію з подією свого життя. Це означає увійти до події, а в її світлі по-новому зрозуміти і по-новому жити своїм життям, бути здатним перенести його парадоксальний характер, не боятися парадоксів, які приносить життя». Отож, іншими словами, віра означає вирішити поєднати своє життя з абсурдами, які вигадав Галік (конкретно тут, що воскресіння – це лише інша інтерпретація смерті). Потім, звичайно, з цього і з подібних дедукцій у нашому житті виникне серія парадоксів з поганим кінцем (до чого Галік нас наперед готує). Тому, як сам пише, треба нас підбадьорити, «щоб ми їх не боялися і були здатними їх перенести».Дякуємо Галіку за таке підбадьорення до життя з віри. Своїх послідовників він мусить, напевно, вельми підбадьорювати, боне кожен міг би витримати такий парадоксальний характер т.зв. «нового життя» з віри, побудованого на базі таких нісенітниць.

 

Але, мабуть, ідеологічні прихильники Галіка і гностичні містики іншої трансорієнтації вже цю віру реалізують у своєму житті. Інші про це радше лише з натхненням філософствують. Їм ми б порекомендували, щоб з огляду безпеки проводили свої лекції тільки у психіатричних відділеннях з важкохворими, де на вікнах є грати і де працівники мають приготовані гамівні сорочки, холодний душ і електрошоки для забезпечення нейтралізації галіківської віри на практиці. Лікарі та персонал мусіли б підвищити готовність, бо ці парадокси легко викликають небезпечні візуалізації і подальші ротації, які без холодного душу і електрошоків навряд чи хтось може реінтерпретувати.

 

Серйозно запитуємо: що має спільного ця галіківська віра зі спасительною біблійною вірою? Абсолютно нічого! Біблійна віра виражена у християнському Символі віри і в особистому прийнятті Ісуса Христа за свого Спасителя і Господа, Який помер за мої гріхи на Голготі, переміг духа брехні та смерті. Своїм Воскресінням Він підтвердив своє Божество і правдивість та зобов’язуючість Євангелія, яке пов’язане з вічним життям і нашим майбутнім воскресінням. Ця біблійна віра з’єднує нас з живим Ісусом і веде до розумного міркування, дає нам силу нести наші життєві хрести і є діаметрально відмінною від Галікової псевдовіри, побудованої на безглуздих парадоксах.

 

Галік є професійним єретиком, який огортає правди віри неясними псевдомістичними поняттями, і вбиває суть правди, яка є простою. Його єретичні книги перекладаються на різні мови і вносять духа Нового Світового Порядку – духа Нью Ейдж. Галік, як представник псевдохристиянства, просовує в Чехії буддизм, гомосексуалізм, транссексуалізм, а сьогодні вже навіть ісламізацію для підкопування християнських коренів і самознищення чеського народу. Святі Кирило і Методій плакали б над цим псевдоапостолом. А святий Прокоп взяв би палицю і радикально вигнав би з Галіка і його обителі 1000 демонів. Цим би назавжди закінчились Галікові інспірації про те, що все є одне і те ж.


+ Методій, ЧСВВр               + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі Візантійського Вселенського Патріархату