Роздуми над Словом Життя Mт. 7,12

Дата публікації:   2016-07-30
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом Життя Mт. 7,12

 

«Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм,

бо в цьому закон і пророки»

 

Первородний гріх запрограмував в душу шизофренію, а тому людина має подвійну мірку. До себе ми некритичні, свої прояви егоїзму не хочемо ані собі признати, ані їх бачити, але на інших егоїзм бачимо дуже прискіпливо, критикуємо його, і аж ненавидимо. У нас особливі вимоги: хочемо, щоб люди поважали нашу волю і схвалювали все, що ми робимо, щоб бачили наші проблеми, і навіть здогадувалися, що мають для нас зробити, щоб нам навіть не потрібно було упокорятися і просити їх про це. А якщо вони не поводяться згідно наших уявлень, ми ображаємося. Ми хочемо, щоб інші надавали нам надзвичайні переваги, але якщо вони хочуть від нас якусь дрібницю, ми не хочемо вийти їм назустріч, осуджуємо їх, що використовують нас і маніпулюють нами, або принаймні дамо їм відчути, скільки зусиль ми приклали, щоб для них щось зробити, і як вони тепер повинні поважати нас за це. Однак за добро, яке нам чинять, ми не здатні навіть подякувати, сприймаємо це як щось належне. Це ознака духовної сліпоти і прояв несправедливості, яку у своєму стереотипному мисленні ми не усвідомлюємо. Це плоди первородного гріха. Ісус вказує на цей корінь в нас і дає нам просту вказівку, яка є дуже ефективною, лише потрібно її реалізувати.

 

Аналогічно: «Що не хочете, щоб люди робили вам, не робіть і ви їм». Ми не хочемо, щоб хтось нас кривдив, крав чи нищив наші речі, які ми так старанно придбали; не хочемо, щоб про нас хтось погано думав або говорив, щоб хтось нас обмовляв, щоб провокаційно робив пакості, щоби принизливо з нас глузував, щоб нас ігнорував… Цього всього ми не хочемо, але вважаємо нормальним, і навіть своїм правом, що можемо робити це іншим. Це дійсно ознака вродженої духовної сліпоти. Але Ісус каже, щоб те, що не хочемо, щоб нам робили інші, і ми не робили їм; а що хочемо, щоб інші робили нам, те спершу ми повинні робити їм. Насправді, коли робимо добро іншому, тим робимо добре насамперед собі, бо гармонійні взаємні відносини, де один допомагає іншому, не байдужий до терпінь чи проблем ближнього, є передумовою щасливого життя на землі. Ніщо не робить людину такою нещасною, як те, що вона залишається сама в своєму егоїзмі. Однак коли виконуватимемо Божий наказ, отримаємо нагороду – переважно вже тут, на землі, а одночасно цим конкретно виконуємо другу найбільшу заповідь: «Люби ближнього, як самого себе». За це Ісус обіцяє нагороду і в небі. Такий елементарний і простенький принцип, якого необхідно вчити вже малих дітей, мав би запровадитися і реалізуватися в кожній сім’ї і у всьому суспільстві.

 

В даний час велику небезпеку становлять модерні психологічні методи. Вони дають інструкції, як здобути приязнь іншої людини, але тільки для того, щоб нею зманіпулювати, її обманути і навіть запросто їй нашкодити, втягнути її в якусь залежність, або прямо нею зловжити, аж до відчаю, тільки щоб досягти власного успіху. Тому треба розрізняти духів і усвідомлювати, кому і на скільки можемо виявляти добро і щиру приязнь, а хто це може обернути проти нас. Ісус у Нагірній проповіді, над якою ми тепер роздумуємо, також перестерігає: «Не кидайте перел перед свиньми» (Мт. 7,6). Сучасні американські технології і психології фразами про т.зв. права людини і недискримінацію просовують надзвичайний егоїзм і несправедливість. Розпалюють ненависть і війни, які ведуть аж до самознищення. За цією системою є дух антихриста, брехні і смерті. Ісусове правило приносить у взаємні стосунки спокій, справедливість і мир.

 

Кожен може щодня, впродовж двох тижнів, вправлятися в тому, щоб поводитися з ближнім, хоча б в одній ситуації на день, так, як хоче, щоб поводилися з ним. В цьому можуть тренуватися навіть малі діти.

 

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Mт. 7,12