Роздуми над Словом Життя Ді. 2,38-39

Дата публікації:   2016-10-23
Автор:   ВВП

 

Слово життя Ді. 2,38-39

 

«Петро ж до них каже: “Покайтесь і нехай кожний з вас охреститься в ім'я Ісуса Христа

 на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа.

Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко,

скільки б їх покликав Господь, наш Бог”»

 

Це слова з проповіді Петра в день П'ятидесятниці, коли на апостолів зійшов Святий Дух. Вони почали прославляти Бога незнаними мовами за Його величні діла, так що чужинці, які прийшли на свято до Єрусалиму, чули їх, як вони говорили кожен їхньою рідною мовою. Цікаво, що якщо подивимось, звідки походили ці паломники – мідяни, еламії, мешканці Месопотамії, Каппадокії, Понту – то з’ясуємо, що це була територія сучасної Туреччини, яка в даний час повністю ісламізована. Наприклад в Каппадокії діяли такі Отці Церкви, як св. Василій, св. Григорій Ніський, св. Григорій Назіанський. Далі названо єгиптян, лівійців, римлян, крітян та арабів – аж до території сучасного Ірану та Іраку. Сьогодні ці території окуповані ісламом. Християнство тут було насильно зліквідовано.

 

Петро у своїй проповіді говорив про Ісуса, про Його смерть і воскресіння. На кінець він сказав: «Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля твердо знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли, – це були зранюючі слова. На ті слова звинувачення – ви Його розіп'яли – вони могли образитися, адже прийшли в Єрусалим аж на П'ятидесятницю, багато з них на свято Пасхи там навіть не були. Вони не могли вплинути на жидівський синедріон на чолі з Анною і Каяфою, який зловжив римську політичну владу, представлену Пилатом, і змусив його вчинити судовий злочин – вбивство невинного Христа. Але вони не образились, ані не стискали кулаки і не кричали фанатично, як ненависний натовп кілька тижнів тому в день Пасхи. Вони були свідомі своєї співвини з народом – всенародного злочину, який скоїли проти Бога – і з покаянням запитали: «Що нам робити?». Чи і я ставлю собі це питання? Що я повинен робити, щоб бути спасенним – я, мій дім і мій народ? Тоді Петро відповів їм, що вони повинні каятися та охреститися на відпущення гріхів, і як дар отримають Святого Духа.

 

Той, хто вже прийняв Святого Духа, ставить собі наступне питання: «А що маю робити далі?». Ти маєш Святе Письмо, Святий Дух відкриватиме тобі Божі правди у Божому світлі – не в «світлі» сучасних єретиків, які проповідують т.зв. історично-критичний метод, за яким є дух атеїзму, тобто невіри в основні Божі правди. Ця «теологія» сьогодні поширюється в усіх католицьких семінаріях як нове вчення Церкви. Насправді йдеться про духовну отруту! Було усунено покаяння, навернення і наслідування Христа, а також читання Святого Письма з розкаяним серцем і проханням, щоб Бог вказав мені, як реалізувати Боже слово в моєму особистому житті. Залишилось тільки мертве філософствування і теологізування, яке вбиває духа і вносить духовну смерть. Тому потребуємо прийняти Святого Духа, і не тільки це – також потрібно дозволити, щоб Він нас провадив. Крім читання Святого Письма також необхідна особиста молитва – життя молитви. Апостоли сказали: «Ми перебуватимемо у молитві і служінні слова» (Ді. 6,4). Апостоли працювали спільно і перша Церква в Єрусалимі мала одне серце. Це приклад для нас. Потребуємо мати живі, правовірні спільноти, щоб дар пророцтва, який є для повчання, попередження і розради, був для нашого постійного збудування (1 Кор. 14,3).

 

Отож Слово життя ці два тижні вестиме нас до того, щоб ми усвідомили це Боже слово – «Покайтеся!» і знову оживляли дар Святого Духа через покаяння. Це означає признавати собі навіть у дрібницях правду, що ми зробили помилку і гріх, та з живою вірою віддавати ці поразки Ісусу. Тоді в нас буде діяти Божий Дух і буде нас вести.

 

Далі Боже слово говорить, що ця обіцянка була дійсна не тільки для тих, хто був присутній в Єрусалимі, а дійсна і для нас – «для дітей ваших, скільки б їх покликав Господь». І вас Господь покликав до живої віри. Не втратьте цей скарб, але навпаки – розмножуйте його силою Святого Духа! Будьте справжніми апостолами словом і прикладом.

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ді. 2,38-39