Нагорода – вічне життя

Дата публікації:   2016-10-30
Автор:   ВВП

 

Нагорода – вічне життя

 

Яка це дивна сліпота: людина про все думає, але те найголовніше, що є в глибинах нашого єства – тугу за справжнім щастям – заспокоює на фальшивих дорогах. Тому будьмо в цьому егоїстами, але егоїстами максимальними – бажаймо найбільшого добра для себе. Цим найбільшим добром є вічне життя – щастя в небі, яке ніхто у нас не забере. Але людей це зовсім не цікавить. Як це можливо? Диявол має своїх мучеників. Мільйони і мільйони людей віддають своє життя за брехню. Бог пропонує нам справжній мир і справжнє щастя вже тут, на землі, і після смерті, а ми наче сліпці. Це є доказом реальності первородного гріха в нас – вродженої духовної сліпоти.

 

У кожної людини однією з найбільших мотивацій є думка про нагороду. Люди жертвуються і терплять всілякі негаразди, бо мають перед очима земну і минущу нагороду. Чим нагорода більша, і чим певніший багатий прибуток, тим люди старанніші і жертвенніші. Коли мають надію, що отримають або багато грошей, або якусь кар’єру, то вміють десятиліттями витривало йти за своєю метою, постійно її пильнують, навіть готові упокорятися. Дивує, на що можуть піти люди задля збагачення. Всілякі золотошукачі на Алясці зуміли задля фальшивої ідеї жертвувати навіть життям. Погляньмо на сучасних бізнесменів, на маркетологів, як вони вміють систематично йти за метою – точно знають, що робити, щоб досягти цілі. Учімося від людей світу цього, які вони цілеспрямовані, жертовні, як їх ніщо не зупинить, вони далі йдуть за своєю метою. А коли хтось насварить нас задля Ісуса, то ми втечемо з поля бою і ще й будемо нарікати на самого Христа, хоча знаємо, що Він тисячу раз нам допоміг. Так що ж це в нас таке? Первородний гріх! Щодня ми з ним зустрічаємося, він водить нас за ніс через брехливі думки, почуття, і не веде до Христа, до вічних цінностей і вічного життя, але до пекла.

 

Бог обіцяє нам вічне небо, але ми про це зовсім не дбаємо. Коли прийде смерть, вона за всім поставить крапку, ми тут все залишимо, нас віднесуть на цвинтар, а за декілька місяців з нас залишиться трохи костей. До гробу не заберемо ні копійки. У Святому Письмі сказано, що людина прийшла на світ нагою, нічого не принесла, а також нічого не віднесе. Так є, але ми з цим не рахуємося. Ми повинні збирати скарби на небі, де злодії нам їх не вкрадуть та іржа не знищить. Як важливо бути мудрими, збирати ці скарби! Ними є самозречення, вмирання своїй волі, приймання безсильностей і різних хрестів.

 

 

Завантажити: Нагорода – вічне життя