Ми повинні дати простір Марії, як своїй Матері, щоб вона нас вела

Дата публікації:   2016-12-05
Автор:   ВВП

 

Ми повинні дати простір Марії, як своїй Матері, щоб вона нас вела

 

Коли Ісус помирав за нас на хресті, то дав нам Свою Матір словами «Ось Мати твоя!». Там замість нас  був присутній учень Іван, який стояв під хрестом і від імені всіх прийняв Марію до свого єства – eis ta idia (Ів. 19,27). Потім він взяв Марію до спільноти тих «ста двадцяти» (див. Ді.1,15), які чекали на прихід Святого Духа. Це були апостоли, учні, родичі і побожні жінки. Ті «сто двадцять» прийняли Марію за свою Матір. Вона з ними молилася і вони вже в молитві були з'єднані з цим новим центром – новим серцем, яким є Марія. Так вони були одним серцем і однією душею. Апостоли залишили все заради Христа, а до того ж Іван ніколи не мав своєї сім'ї, він був дівственником, не мав нікого. Новим домом для нього була Христова спільнота Дванадцяти. Перед тим, як Ісус помер, воскрес і вознісся на небо, Він залишив нам свою Матір Марію, а потім дав Святого Духа. Ісус прийшов на цю землю так, що був зачатий від Святого Духа, а потім був народжений з Діви Марії. У день П'ятидесятниці виникає спільнота трьох тисяч, а потім п'яти тисяч християн, яка є колискою християнства, материнської Церкви. Тут Марія стає Матір’ю цієї першої спільноти – Церкви, Містичного Тіла Христового. Всі її прийняли за Матір. Отож Іван не мав обов’язку опікуватися нею матеріально, бо там все мали спільне. Там були диякони, які дбали про вдів (Ді. 6). Марія була серцем ранньої Церкви. Тому і назовні вони були одним серцем, однією душею і мали все спільне. Іван разом з Петром були стовпами Церкви. Однак на духовному рівні вони були ще дітьми. А Марія мала великий духовний досвід, а тому Святий Дух міг так сильно діяти. А так це мало б бути і в нас, в наших спільнотах, щоб ми повністю відкривалися Святому Духу і дозволили себе вести Дівою Марією. Їй, як своїй матері, ми повинні дати простір, щоб вона нас провадила.

 

Завантажити: Ми повинні дати простір Марії, як своїй Матері, щоб вона нас вела