Роздуми над Словом Життя Еф. 2,1-2

Дата публікації:   2017-05-06
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом Життя Еф. 2,1-2

 

«І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись звичаєм цього світу жили,

згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту»

 

Це слово життя можна було б назвати: «Ми перейшли від смерті до життя». «І ви були мертві вашими провинами й гріхами, в яких ви колись жили…». Без Ісуса Христа людина живе в своїх провинах та гріхах і є духовно мертвою. Існує тут певна сила, яка її тримає в системі смерті. Апостол каже, що це звичай, тобто система цього світу, яка веде людину до того, щоб слухати думки демона, тобто князя повітря, про якого апостол каже, що це дух зла. Де діє цей дух, цей князь повітря? Він досі діє в тих, які бунтуються проти Бога.

 

У 3 вірші сказано: «Між ними і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші». Але у вірші 4 показано вихід: «Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом». Важливо, щоб ми не поверталися під владу духа брехні, насамперед, щоб не повертатися до різних забобонів, віщунських практик, старих чи сучасних способів магії і віщування, які просовуються і пропонуються також в мас-медіа: чи це пропаганда знаків зодіаку і пов'язана з ним віра, що підпорядковується духу брехні, чи віра в різних екстрасенсів, чи т.зв. альтернативні лікувальні практики, пов’язані з інь-янь та різними енергіями, чи це фен-шуй – облаштування житла, магічні предмети і т.д. Через це все людина поступово втрачає спасительну віру і довіру в Божу допомогу.

 

В Євангелії до Ісуса приходили хворі і Він їх оздоровляв, і не тільки тілесно, але й душевно. А Христос є той самий, тільки треба, щоб ми мали таку саму віру і знали, що якщо Бог одразу нас не вислухає, то це має своє значення – щоб ми були терпеливі. Бог і через терпіння прагне нашого найбільшого добра, навіть якщо ми цього не розуміємо. Якщо у випробуваннях ми зуміємо бути вірними, то Він нам покаже або прямо об’явить, для чого були потрібні такі довгі проби віри. Жодна молитва і довіра в Нього не є даремною. Чим довше мусимо просити, тим більше благословення колись прийде. Згадаймо про св. Моніку, яка молилася за навернення Августина 18 років, а є й інші, які молилися за навернення навіть 60 років. Але тим більшою потім була Божа благодать, яка була їм дана.

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Еф. 2,1-2