Роздуми над Словом Життя Ів. 5,8-10

Дата публікації:   2017-10-21
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом Життя Ів. 5,8-10

 

«Мовить Ісус до нього: „Устань, візьми ложе твоє і ходи!ˮ І відразу ж одужав той чоловік, взяв ложе своє і почав ходити. Того ж дня субота була, тому то сказали юдеї оздоровленому: «Є субота, і не годиться тобі ложе носити!»  

 

Ісус оздоровив чоловіка, який був недужий 38 років. Це сталося в Єрусалимі біля купелі під назвою Витесда. Ісус спершу запитав чоловіка: «Чи хочеш бути здоровий?» Хворий сумно відповідав: «Господи, не маю нікого, хто б мене опустив у купіль як зрушиться вода, бо коли я прийду, вже інший переді мною поринає». Коли хворий описав свою ситуацію цілковитого безсилля, Ісус сказав йому: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!». І одразу ж одужав той чоловік, взяв ложе і почав ходити. Тут Ісус проявив свою божественну силу. Він сказав слово і чоловік був оздоровлений. За Ісусовим словом є не лише Його воля, але й Божа сила. З боку хворого бачимо позицію послуху віри: він взяв своє ложе і ходив з ним, хоча й була субота. Тому попав у конфлікт з юдеями, які сказали йому: «Не годиться тобі ложе носити!»

 

Ісус показав, що є Господом і суботи. Нести своє ложе, тим більше, коли це було наказано і пов’язано з чудом оздоровлення, – це не було порушенням суботнього відпочинку. Тут ми бачимо сліпоту фарисеїв, які не усвідомлюють, що чоловік, який 38 років був паралізований, виздоровів, але вони цідять комарів та ковтають верблюдів, не розрізняючи суті.

 

Ісус той самий вчора, сьогодні і навіки. Кожна людина в певній ділянці є паралізована – хоче, але не може. Хоче перемогти якусь злу звичку, якесь рабство, але це не вдається. Є люди, паралізовані алкоголем, нечистотою, заздрістю, гнівом… Цей параліч спричиняє те, що людина не може ходити в Дусі Божому, не може ходити в справжній свободі, і жодний лікар, жодний психолог не здатний оздоровити людину. Крім того, існує ще й параліч гріха, як каже Святе Письмо: «всі згрішили». Леговище зла є в кожному з нас і паралізує кожну людину. Єдиний, хто оздоровлює, єдиний, хто прощає гріхи, єдиний, хто визволяє, – це Ісус. Він сам часто приходить до нас і хоче нас визволити, оздоровити. Він може оздоровити нас негайно або оздоровлює поступово, але важливим є наш послух віри.

 

Духовна отрута, яку змій – диявол – впорснув у людську природу через непослух наших прабатьків, є в нас. Плодом цієї отрути є фізична та духовна смерть. З них нас визволяє Ісус. Від духовної – через прощення гріха, а від фізичної – що при другому приході знову воскресить наше тіло. Умова спасіння – вірою бути з’єднаним з Ісусом.

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Ів. 5,8-10