Роздуми над Словом Життя Рим. 4,3-4

Дата публікації:   2017-12-02
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом Життя Рим. 4,3-4

 

«Що бо говорить Писання? Повірив Авраам Богові,
і це йому було пораховано за оправдання. То́му, хто виконує якусь роботу,
заробіток рахується не як ласка, але як щось належне»
 
 
Тут Боже слово підкреслює приклад Авраама. В попередньому вірші написано: «Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом». І тоді слідує: «Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання». Щодо Бога людина чинить надзвичайну неправедність – гріх. Божа святість безмежна, тому і образа Бога заслуговує найбільшої кари. Якщо людина образить, наприклад, свого друга, то заслуговує на покарання. Якщо образить директора на роботі, то приходить більша кара. Якщо б під час війни образила командира, її б чекала найбільша кара. Отож чим більший авторитет, навіть якщо й зневажений однаковим способом, то тим більше покарання. А Бог є найвищим, тому і Його образа справедливо заслуговує найвищої кари. Ми можемо образити Бога своїм гріхом, але ми не можемо винагородити образу своїми вчинками. Образу може справедливо винагородити тільки той, хто рівний Богу, а це Божий Син. Цю образу Він винагородив на хресті своєю смертю. Він взяв на себе кару за наші гріхи – кару справедливу.
 
Треба усвідомити, що таке ласка. Ласка – це коли на щось ми не маємо права, а все ж це отримуємо. За нас заплатив хтось інший, а нам це дано вже даром. З нашого боку є лише одна умова – щоб це вірою прийняти.
 
Заробіток – це коли людина отримує справедливу винагороду за свою працю. По відношенню до Бога не можемо вимагати справедливої заплати за свої вчинки, якими б добрими вони не були. Єдиний, хто має право вимагати за свій вчинок справедливу нагороду – це Ісус. Він справедливо заплатив за наші гріхи. Для нас справедливою нагородою за наші вчинки була б смерть, бо відплата за гріх – смерть. Ісус замість нас взяв на себе справедливу відплату за наші гріхи – смерть, і так здобув право дарувати нам ласку. А від нас вимагає мінімум – віру.

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 4,3-4