ТОЧНА ДАТА НАРОДЖЕННЯ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА

Дата публікації:   2018-01-05
Автор:   ВВП

 

ТОЧНА ДАТА НАРОДЖЕННЯ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА

 

У 19-му столітті, через вплив модернізму, ліберальні теологи з ідеологічних причин поставили під сумнів усі основні правди віри і автентичність та достовірність Біблії, включаючи дату народження Господа Ісуса Христа. Приховано тут йшлося про те, щоб поставити під сумнів християнство взагалі. Їхній метод б був простий – порушити загально відомі історичні факти, щоб кинути сумнів на історичне існування Ісуса Христа. Щоб могти реалізувати свою ідею, ліберальні теологи та противники християнства вигадали собі теорію про те, що об’єднання Юпітера з Сатурном у 7 році до н.е. була тією Вифлеємською зіркою. Відповідно до цього, визначили дату смерті царя Ірода на 4 рік до н.е. Тоді з того виходило, що Ісус Христос мав народитися начебто 7 року до н.е. Ці псевдовчені далі стверджували, що точну дату народження Ісуса Христа насправді неможливо визначити: це могло бути 4, 6, 7, або можливо й 9 року до н.е., а фактично так дійшли до висновку, що взагалі нема певності, чи Христос взагалі існував, чи це, можливо, лише вигадана релігійна постать. Це болісно, що багато відомих християнських богословів та істориків, як напр. Руффіні, Ріціотті, Гейчл, Гудец та ін. під тиском псевдонауки, бажаючи бути на т.зв. «рівні», прийняли ці хибні погляди і у своїх працях несвідомо пропагували цього духа брехні та невіри.

 

Християнське свято Різдва Господнього історично походить не з Риму, але зі Святої Землі. Сьогодні вже не витримують критики модерністські теорії про те, що дата 25 грудня формувалася в Римі як опозиція до міфу про Митра, або як християнська відповідь на культ непереможного Сонця, який у 3 столітті підтримувався римськими імператорами як спроба створення нової імперської релігії (див. Й. Ратцінгер «Дух Літургії», Брно, 2006 р., ст. 95.).

 

В даний час у нас є достатньо об’єктивних історичних фактів, підтверджених науковими підрахунками, що народження Ісуса відбулося 25 грудня 1-го року до нашої ери. Можливо, найбільшу заслугу в цьому має чеський професор гімназії в Коєтині о.Ян Поуч (1884-1962), який був детально ознайомлений з усіма відомими літочисленнями та хронологіями. У своїй ціложиттєвій праці він опирається на точні історичні події та часові періоди життя відомих історичних особистостей. Тоді незаперечною мовою чисел він підтверджує, що Йосип Флавій зафіксував багато конкретних і взаємопов’язаних подій в даному часі, з яких випливає, що Ісус Христос народився 25 грудня 1 року до н.е., в той час як наш календар починається з 1 січня після народження Ісуса. На адресу ліберальних та протестантських теологів, які заперечують точну дату Христового народження, він сказав, що ці нещасні панове нічого не знають і тільки здогадуються. Якщо б знали, то сказали б конкретну дату і обґрунтували б її. Але ми знаємо цю дату і можемо її довести науково.

 

 

Хронологічний огляд окремих аргументів:

 

  • Діва Марія та апостоли добре знали, коли народився Господь Ісус, і відповідно до церковної традиції щороку згадували подію Його народження. Ця практика була передана ранній Церкві. Перші християнські громади святкували Різдво Господнє 25 грудня, Благовіщення – 25 березня, а зачаття святого Івана Хрестителя 24 вересня. Ці дати зберігаються у східнохристиянській традиції та Літургії. У Візантійській Літургії свято Благовіщення літургічно перевищує неділю і Великий Четвер, а якщо випаде на Воскресіння, то в меншому каноні після освячення та епіклези співається гімн Благовіщення. Безперервна пам’ять у Східних Церквах оберігається Літургією. Підтвердженню дати Христового народження суттєво посприяло також Євангеліє від Луки і його наголошення на місцях, датах та особах.

Східні Церкви в літургійній практиці досі використовують юліанський календар, який відстає від григоріанського календаря на 13 днів. Практично: 25 грудня григоріанського календаря відповідає 7 січню юліанського календаря. Тому Східні Церкви святкують «Різдво Христове» 7 січня, а «Благовіщення» – 7 квітня.

  • Св. Іполит Римський у 204 році свідчить про дату народження Христа, якою є 25 грудня 1 року до н.е.
  • Св. Іван Золотоустий у 386 р. з архівів Римської імперії підтвердив, що дата народження Христа випадає на 25 грудня 1 року до н.е. В цих архівах містяться дати перепису населення, проведеного за наказом імператора Августа.
  • Павло Орозій, священик з Галіккії, пише близько 400 року, що імператор Август видав перший наказ про перепис населення 752 року після заснування Риму (Urbe condita).
  • До 6 століття існувало багато різних літочислень. Загально відомим було літочислення, датоване від року заснування Риму (a.u.c., ab Urbe condita, тобто з 752 р. до н.е.). У 6 ст. абат Діонісій Малий (Exiguus), чиновник Римської курії, подбав про те, щоб до урядових документів приписувалася фраза Anni Domini Nostri Jesu Christi, тобто «року Господнього» (A.D.). Цим закінчилося паралельне датування «з дня заснування Риму», і офіційно почало використовуватися тільки датування «з дня народження Христа» (A.D.). Діонісій легко запозичив це датування, бо дата Христового народження була добре відома.
  • У 1958 р. проф. Шемаряг Талмон з Єврейського університету, відповідно до Кумранських рукописів, визначив розклад служіння священиків в Єрусалимському храмі. Батько Івана Хрестителя, Захарія, належав до священичої черги Авії. Їй надійшла черга служити в храмі два рази на рік, і рукописи подають конкретні дати цієї служби. Його служба мала б закінчуватися в період між 23 і 25 вересня, коли був зачатий Іван Хреститель. За 6 місяців від того дня Діва Марія зачала Ісуса (при Благовіщенні Ангел сказав Діві Марії, що Єлизавета є на шостому місяці). За 9 місяців після того народився Господь Ісус, тобто 25 грудня 1-го року до н.е.
  • Унікальною працею, яка не має собі подібних у світі, є праця чеського професора гімназії в Коєтині о. Яна Поуча (1874 – 1962). Його ціложиттєва наукова праця «Наше літочислення, Ісус Христос і цар Ірод, захист нашого літочислення та дат життя Ісуса Христа» була видана аж після його смерті у 2006 році. Третє видання було у 2016 році. Отець Ян Поуч був великим знавцем хронології та літочислення і фахівцем у розрахунках. Він все перерахував і таким чином представив зібрання дат Йосипа Флавія про тривалість правління єврейських правителів від окупації Єрусалиму Помпеєм у 63 р. до н.е. і аж до зруйнування Єрусалиму в 70 р. н.е. Це все супроводжується добре відомими датами з історії, сабатичними роками з Біблії та астрономічними явищами. У зібранні дат також є доказ про смерть царя Ірода перед Пасхою 1-го року після народження Христа. Це один з його внесків у науку. Такого аналізу дат Й.Флавія ніхто не зробив, хоча це було необхідно зробити перед їх використанням. Це також підтверджує, що народження Ісуса Христа 25 грудня 1-го року до н.е. було «за днів царя Ірода», як написав євангелист Матей, і що наше літочислення Діонісій Малий подає правильно – від 1 січня після народження Ісуса (так, як починали роки римляни). Тому Вифлеємською зіркою не могло бути об’єднання планет у 7 році до н.е., ані будь-яке інше явище до дати народження Ісуса Христа 25 грудня 1-го року до н.е.

 

Ні Церква, ні культурний світ, ніколи не сумнівалися в даті народження Христа. І аж демагоги у 19 столітті, як ми вже згадували на початку, почали цілеспрямовано ставити під сумнів історичну реальність та під прапором «науки» просувати свої псевдонаукові гіпотези. Тому сьогодні виникла необхідність зробити чіткий висновок.

 

Висновок наукових досліджень однозначний:

Джерела з 1-го століття н. е. підтверджують, що наше літочислення є цілком правильне. Ісус Христос народився 25 грудня, і тому наше літочислення розпочинається з 1 січня 1 року н.е.  Цар Ірод помер перед Пасхою в березні 1 року н.е. Ісус був розп’ятий 3 квітня 33 року н.е.

 

                Опрацював

               + Методій, ЧСВВр

 

 

Завантажити: ТОЧНА ДАТА НАРОДЖЕННЯ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА