Слово Патріарха Іллі на свято Христа Царя

Дата публікації:   2018-10-27
Автор:   ВВП

 

Слово Патріарха Іллі на свято Христа Царя

 

Свято Христа Царя вперше святкувалося в кінці Ювілейного 1925 року. Його запровадив папа Пій XI, щоб воно розбудило у віруючих прагнення і постанову до виправлення життя і його віднови під люблячою владою Ісуса Христа.

 

Що вело його до того? Глибоке знання нашої зіпсованої природи. Він знав, що навіть християни не здатні створити між собою справжню єдність. Те саме бачимо і сьогодні, як важко створити єдність хоча б між двома людьми. При першій же нагоді вони посваряться, хоча є навернені і стараються йти за Христом. Мабуть, немає жодної сім’ї, яку б Божий ворог не розбивав через сварки. Людина слабка, часто навіть нехотячи скаже щось, чим зранить ближнього, а потім обоє ходять ображені і у смутку. А при тому, повторюю, що це ще навернені люди. Яка сила того кореня первородного гріха ‒ гордості у нас! Божий ворог тільки заторкне наше слабке місце, а ми миттєво реагуємо. Або представить нам якесь фіктивне добро, а ми за ним біжимо... Але коли потім бачимо плоди, мусимо признати: «Я був обманений, як Єва в раю...». Що робити? Чи взагалі можна це ще якось виправити? Це можливо тільки через покаяння, а у випадку, якщо це стосується взаємних відносин, то через упокорення і перед ближнім. Легко розбити якусь цінну річ, наприклад, одним ударом молотка комп'ютер, але назад тільки одним порухом це вже не вдасться зремонтувати.

 

В якому стані сьогодні знаходиться Церква? В такому, як описує пророк Єзекиїл ‒ є долиною сухих кісток, духовним цвинтарем. А суспільство? Від моди аж до економіки всюди пропагують окультизм, нечистоту і збочення. Люди некритично це приймають. Немає нікого, хто б сказав, що це все брехня і пастка. І в законодавстві просовуються такі закони, які ведуть до самогубства народу. Але це робить Божий ворог з кожним з нас. Це його метод. Він так обплутає  людину гріхом, що вона полюбить гріх, а тоді він крок за кроком штовхає її до погибелі. Такою є психологія і технологія, за допомогою якої диявол знищує людей, сім’ї та все суспільство, тягнучи їх до пекла. Він брехун і вбивця, а ми повинні рахуватися з тим, що в нас діє сила гріха, яка є причиною того, що ми любимо брехню. Тому мусимо виступити проти неї. Іноді Божий ворог скаже нам навіть правду, але тільки для того, щоб привести нас до депресії і розпачу... Тоді ми не можемо вірити т.зв. правді про себе і дозволити нею себе паралізувати. Мусимо мати захисну систему, таку святу нахабність, і відкинути кожну фальшиву думку чи почуття, яке нам підсуває лукавий. Не сміємо дозволити водити себе за ніс. Гріх і свою слабкість маємо припустити настільки, наскільки це веде нас до покаяння і любові до Ісуса. На жаль, багато віруючих у різноманітних негараздах злословлять та проклинають за дрібницю. Однак Друга Божа заповідь звучить: «Не взивай намарно Ім’я Господа Бога». Ім'я Боже святе. Хто з вірою взиватиме це Ім’я, буде спасенний, а хто буде його зневажати, може очікувати, що Бог не залишить це без відповіді.

 

У наше життя мусить прийти Христове Царство. І навіть якщо ніде інше, то в нашій душі Царем має бути Христос. І навіть якщо б весь світ ішов проти Нього, ми скажемо: «Ми хочемо служити Тобі, Господи, тим, що кожного дня будемо вмирати своїй волі в дрібницях. А коли буде потрібно, хочемо віддати за Тебе і життя». Померти як мученик ‒ це привілей. Бог комусь його дасть, а тоді це служить для підбадьорення інших. Але коли людина не вмирає в дрібницях, системі старої людини в собі, то важко вистоїть в ситуації, коли буде змушена вирішити: чи зрадить Христа, чи втратить своє життя.

 

Отож від моменту нашого навернення ми опиняємося в духовній боротьбі. Її епіцентр знаходиться в кожному з нас. Передусім йдеться про боротьбу з самим собою. Іноді може здатися, що ми вже більше не витримаємо. Не турбуймося про те, що буде потім, але дбаймо про теперішню мить. Згадаймо про одного китайського мученика: коли Його мучили, він був зосереджений на Ісуса, взивав Його Ім’я. А це маємо робити і ми, коли на нас нападе гріх, адже спершу приходить спокуса, а потім гріх. Після нього йде терпіння, і не дай Бог, щоб в такому стані людину застала смерть. Боже слово нам наказує, щоб ми не слухались пожадливостей, які є в нас, щоб в нас не панував гріх. Нашим Господом є Ісус Христос. Його маємо слухати. Коли так будемо робити і залишатися в єдності з Ним, тоді нас буде стосуватися: «Хто родився від Бога, перемагає світ. А це перемога, яка перемогла світ ‒ віра наша» (1Ів.5,4).

 

Біблійна віра об'єднує нас з Ісусом і перемагає навіть демонів. Якщо її матимемо, вони самі будуть від нас втікати, не буде потрібно проводити жодні екзорцизми. Чому? Бо в нас буде зі своєю силою Ісус, Якому ми передали владу над собою і своїм життям. Він принесе справжню свободу, яку нам ніхто інший не дасть. Цю свободу потребує весь наш народ. Кожен духовно може посвятити наш народ Христу Царю. Якщо Він буде панувати в наших серцях, то серед нас дійсно прийде царство миру та справжня гармонія. Але тут є умова: «Нехай, отже, не панує гріх у вашім смертнім тілі, щоб вам коритися його пожадливостям, і не видавайте членів ваших гріхові за знаряддя неправедності...» (Рим. 6,12-13). Я не хочу, щоб в мені панував гріх! Хочу, щоб в моєму тілі панував Ісус. Хочу, щоб Він був Царем мого життя, щоб був на першому місці! Його хочу слухати!

 

В даний час ми не вистоїмо з поверховим, т.зв. традиційним християнством. Ми повинні мати живе відношення до Ісуса. Колишня доба була цілком християнська, потім прийшов час атеїзму, а тепер є доба антихриста. А це доба мучеників, і ми мусимо бути готовими йти аж на смерть за Христа. Чому Бог поставив нас до цього часу? Чому ми не могли жити, наприклад, 100 років тому? Але і тоді ми б не уникли страждань. У той час лютувала Перша світова війна і люди вмирали «за пана цісаря». А в даний час мусимо бути готовими до духовної війни, до духовної мобілізації і навіть до смерті. Передусім, в нас має помирати стара людина, наша гріхом порушена природа. Ми дійсно повинні бути готові зустрітися з Ісусом. Молитовні зупинки протягом дня допомагають нам, щоб ми намагалися рахуватися з Богом.

 

Ми святкуємо свято Христа Царя. Тепер спільно просімо: «Прийди, Господи, і візьми владу в моїй душі, в моїй родині, в моєму народі. Хай прийде Царство Твоє! Хай буде Твоя свята воля в нашому житті, як молимося в молитві „Отче наш”! Нехай Твоє святе Ім'я, яке сьогодні так зневажене людьми і усіма способами обпльоване, буде прославлене! Амінь».

 

 

Завантажити: Слово Патріарха Іллі на свято Христа Царя (28.10.2018)