Епіклеза /1 частина: Різниця між східною та західною Літургією/

Дата публікації:   2018-11-28
Автор:   ВВП

 

Епіклеза

/1 частина: Різниця між східною та західною Літургією/

 

1 частина: Різниця між східною та західною Літургією, питання епіклези

2 частина: Святий Дух та епіклеза

3 частина: Епіклеза ‒ переживання в Літургії

4 частина: Літургійний простір та іконостас

 

1 частина: Різниця між східною та західною Літургією, питання епіклези

 

Східна Літургія св. Василія Великого та св. Івана Золотоустого (4 століття) містить епіклезу. Епіклеза є також в інших східних обрядах. Вона походить безпосередньо з апостольської традиції.

 

Яка різниця між західною та східною Літургією? Західна Літургія була радикально виправлена на ІІ Ватиканському Соборі. В рамках виправлень замість одного канону було встановлено чотири. Передсоборна латинська Літургія не мала в каноні жодної згадки про Святого Духа. Виправлена Собором Літургія вже має згадку про Святого Духа, але її включено ще перед словами переісточення (консекрації). На відміну від цього, східна Літургія містить т.зв. палке призивання Святого Духа, тобто епіклезу, але аж після слів установлення.

 

Літургісти II Ватиканського Собору мали відвагу зробити радикальні кроки: вони повернули престол обличчям до людей і в багатьох місцях усунули Кивот з центру храму. Чому вони не наважились до канону західної Літургії прийняти східну епіклезу? Вони включили тільки вже згадану молитву до Святого Духа перед словами установлення, але не як епіклезу після них. Літургійні диспути про епіклезу велися кілька століть. Результат був нульовим. Захід, під впливом схоластичної філософії, подавав т.зв. логічні аргументи проти епіклези, наче б йшлося про два переісточення, що вважали нонсенсом. Проблема полягала в тому, що Схід і Захід виходили кожен зі свого погляду. Епіклеза – це не друге переісточення. По-перше, тут йдеться про таїнство віри, а по-друге, підкреслено, що таїнства, а особливо Літургія, звершуються не тільки словом, але й Святим Духом. Якраз на це робиться наголос у східній Літургії. У західній та східній Літургії відбувається уприсутнення кривавої жертви Христа на Голготі. У східній Літургії підкреслюється надзвичайно сильна роль Святого Духа; можна сказати, згідно східних богословів, що завжди йдеться одночасно про нову П'ятидесятницю. Палке призивання Святого Духа (епіклеза) не відноситься лише до хліба і вина, освячених Христовими словами установлення, але й до всього Містичного Тіла Христового ‒ Церкви.

 

Основна відмінність між Сходом і Заходом полягає у визначенні кульмінаційного моменту ‒ переісточення, коли на слово священика перемінюється сутність хліба та вина і вони стають Тілом і Кров'ю Христа. Захід вважає, що цей момент є в словах Христа, які Він промовив на Тайній Вечері. Східна Літургія ці слова називає тільки словами установлення, а не словами переісточення (консекрації), а кульмінаційний момент переісточення визначає після слів установлення і анамнези аж в епіклезі. Святий Дух в епіклезі реалізує слова Христа, якими Він установив суть Літургії. Втілення Божого Слова ‒ Ісуса, другої Божої Особи, здійснив Святий Дух на Маріїне «так». Подібно і в Літургії священик через промовлене слово дає простір, щоб Святий Дух реалізував ‒ уприсутнив ‒ на вівтарі Христову жертву на хресті.

 

Після слів установлення та анамнези священик промовляє наполегливе благання до Святого Духа, щоб Він зійшов не тільки на освячені дари, але й на нього та всіх присутніх, тобто на Церкву: «Зішли Духа Твого Святого на нас і на предложені дари». Цими словами починається епіклеза, яка у певній мірі має характер нової П'ятидесятниці, нового вилиття Святого Духа. Під час епіклези люди просять про прихід Святого Духа «на нас» (присутніх віруючих) і на дари та співають хвалебний і прохальний антифон: «Тебе оспівуємо, Тебе благословимо...». Деякі східні священики під час наполегливого взивання Святого Духа клячать, а в деяких монастирях існує практика, що ієромонах під час співу антифонів лежить ниць. Спів одночасно дає можливість священику та всім присутнім, щоб внутрішньо стишилися і особисто призивали Святого Духа. Потім священик промовляє слова над освяченим хлібом «Сотвори ото хліб цей чесним Тілом Христа Твого» (Амінь). А тоді: «А те, що в чаші цій, чесною Кров’ю Христа Твого…». На кінець епіклези додає: «Перетворивши Духом Твоїм Святим». Це завершальне речення знову стосується як посвячених дарів, так і віруючих. Для віруючих це є етапи все глибшого і глибшого приймання Святого Духа.

 

Що стосується переісточення дарів, слова «Перетворивши Духом Твоїм Святим» пов'язані зі словами епіклези над освяченими Дарами. Слова освячення в епіклезі і співучасть Святого Духа можна виразити зв'язком: «Сотвори ото хліб цей чесним Тілом Христа Твого… (перетворивши) Духом Твоїм Святим». Те саме стосується і слів над чашею: «А те, що в чаші цій, чесною Кров’ю Христа Твого…перетворивши Духом Твоїм Святим». Священик звертається до Бога, щоб Він своєю всемогутністю вчинив переісточення (консекрацію), а одночасно просить Святого Духа, щоб це таїнство реалізував.

 

Західний богослов чи літургіст дивиться на епіклезу, мабуть, з нерозумінням.

 

Короткий підсумок: У четвер ввечері Ісус установив Тайну Євхаристії конкретними словами, які нам передали три євангелисти. Після закінчення Тайної Вечері Господь Ісус з апостолами пішов у Гетсиманію. Там Він молився, був схоплений і почався судовий процес, що домагався Його смерті. Тоді слідували допити перед Анною, Каяфою, Пилатом. Його несправедливо засуджують, Він іде хресною дорогою на Голготу. Там Його розпинають, а після трьох годин боротьби і великого страждання Він звершує діло нашого спасіння Своєю відкупительною смертю.

 

Східна Літургія відрізняє слова установлення, промовлені на останній Вечері, від епіклези, в якій Святий Дух уприсутнює вже звершену Христову відкупительну жертву на хресті. Між словами установлення і епіклезою є анамнеза (спогад). Тут згадуються основні події Христової відкупительної жертви словами: хрест, гріб, триденне воскресіння… Після анамнези священик одночасно піднімає чашу і дискос з освяченими Дарами та промовляє (співано): «Твоє від Твоїх, Тобі приносимо за всіх і за все». Після цих слів настає епіклеза, тобто наполегливе благання, щоб Святий Дух зійшов на нас і на предложені дари. Заключні слова епіклези «перетворивши Духом Твоїм Святим» відносяться також до присутніх віруючих ‒ Містичного Тіла Христа. Потрійним «амінь» епіклеза завершується. Це «амінь» відноситься як до переісточених дарів, так і до людей, які знову прийняли повноту Святого Духа. На кінець запашним кадилом вшановуємо Христа, присутнього під видом хліба і вина. Тоді священик повертається до людей і обкаджує також їх. Цим символічно підкреслює присутність Святого Духа в них, перш ніж на кінець Літургії приймуть Христа у Святому Причасті. «Хто їсть Моє Тіло і п'є Мою Кров, перебуває в Мені, а Я в ньому».

 

Висновок: Нагадуємо, що святі Кирило і Методій переклали цю Літургію з грецької на старослов'янську мову. Православна церква до сьогодні править Святу Літургію старослов'янською мовою ‒ так, як її відправляли святі Кирило та Методій. Ця слов'янська Літургія була також визнана в Римі, де обоє слов'янські місіонери урочисто відправляли її в храмі Санта-Марія-Маджоре. Тоді вони з кримського Херсонесу принесли і мощі святого папи Климента ‒ учня і наступника апостола Петра.

 

Також згадаймо, що апостоли в Єрусалимі, як випливає зі Святого Письма (Ді. 2,42), служили «ламання хліба» (Літургію) аж після зіслання Святого Духа, а не до того. Епіклеза для них була суттєвою реальністю. Вони промовили Господні слова ‒ установлення, а потім просили Святого Духа, щоб реалізував ці слова. Східна Літургія, дещо змінена святим Василієм Великим і святим Іваном Золотоустим, опирається на апостольську традицію.

 

У Західній Церкві східну Літургію можуть публічно служити тільки ті священики, яким місцевий єпископ дав дозвіл на біритуалізм.

 

+ Ілля
Патріарх Візантійського Вселенського Патріархату
 
+ Методій, ЧСВВр          + Тимотей, ЧСВВр
єпископи-секретарі

 

21.11.2018

 

Завантажити: Епіклеза /1 частина: Різниця між східною та західною Літургією/ (21.11.2018)