Роздуми над Словом Життя Рим. 6,17-18

Дата публікації:   2018-12-15
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом Життя Рим. 6,17-18

 

«Але дяка Богові, що ви, бувши колись слугами гріха, з усього серця послухалися тієї науки, якій ви піддалися, та що, звільнившись від гріха, стали слугами праведності»
 

Богу належить подяка за те, що через навернення ми отримали ласку прийняти спасительне вчення, засноване на вірі в нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Він звільнив нас з неволі гріха і ми стали на нову дорогу праведності.

 

В 6 главі часто говориться про гріх. Тут сказано: «ви, бувши колись слугами (по-грецьки «дулой» ‒ рабами) гріха…». Сьогодні наглядно бачимо, що це означає бути рабом гріха. Гріх всередині людини не зносить передусім правду і правдиву самокритику. Отож його суттю є гордість, тобто некритичність, небажання визнати правду, небажання повчитися зі свого упадку, і навпаки, скидання провини на інших людей або на Бога чи т.зв. обставини.

 

Гріхом є вбивства, звернення до диявола в чаклунстві та інших окультних практиках, гріхом є обмани, крадіжки, зловживання, насильство, нечисті думки, слова, вчинки, різні збочення, розлучення, ненависть, війни. Що є плодом гріха? Терпіння, сльози, самотність, ув’язнення, смерть. Люди стають рабами наркотиків, алкоголю, бездомними, злочинцями. Реальність гріха не можна заперечити. І незважаючи на це, гріх в певній мірі прихований, є над нашим мисленням, він проникає нашу душу і її сили, а також діє на наше тіло. Всі люди народжуються у грісі ‒ в цій сумній спадщині від прабатьків. Гріх має свій корінь у дусі брехні та гордості, а цим духом є диявол. По суті, гріх є бунтом проти Бога і порядку, який Він нам дав. Гріх обманює людину фальшивою свободою і відводить її від Бога та Його заповідей. Але це великий обман. Служіння Богу і дотримування Його заповідей веде до справжньої свободи, людина звільняється від гріха та його рабства. Політична свобода не гарантує свободу від гріха. Свободу від гріха дає нам лише сам Бог в Ісусі Христі. Він взяв на Себе наш гріх, заплатив за всі гріхи людства, але прощення має тільки той, хто признає собі гріх, а одночасно прийме прощення, яке пропонує сам Ісус через свою хресну жертву, принесену на прощення наших гріхів. Це одна річ ‒ прощення. А друга ‒ визволення з рабства гріха. А саме про це визволення говорить особливо 6 глава послання до Римлян. Воно пов’язано з єдністю з Ісусом на хресті. У 6 вірші сказано: «Знаємо, що наш старий чоловік був розп’ятий з Христом». Стара людина програмує стиль життя, центром якого є наше его ‒ наша гордість, яка не хоче підкоритися Богу, не хоче слухати і підпорядковуватися Божим заповідям, а тому радо вірить брехні, створює самообман для власного захисту і власної свавільної дороги, яка є безбожною. Пророк Ісая каже: «Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на Нього. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувані».

 

Скільки людей сьогодні є рабами гріха! Або, як тепер кажемо, залежними: залежними від алкоголю, наркотиків, порнографії, азартних ігор, інтернету, декадентської музики (метал, хеві-метал, техно). Також є і менші залежності ‒ залежність від кар’єри, людської думки, матеріалізму, гніву, заздрості, себежалю… Можна сказати, що ми рухаємося в рабовласницькій системі. Головним рабовласником є гріх, а за ним стоїть диявол. А на кінець відплата за гріх ‒ смерть, і це вічна. Найбільша трагедія полягає в тому, що людина не хоче вийти з цього рабства, обороняється від Визволителя, яким є Ісус, і уникає тих людей, які хочуть опосередкувати їй визволення, і навіть деколи їх ненавидить та очорнює.

 

Ісус звільняє нас з рабства гріха. Умовою є жива віра, пов’язана з повною внутрішньою відданістю Ісусові. Така віра серйозно рахується зі смертю, Божим судом і вічністю та розбуджує свідомість того, що наше життя ‒ це тільки проба, яка вирішує, якою буде наша вічність. Тим більше, ніхто не знає ні дня, ні години, коли Бог відкличе нас з цієї проби. Тому маємо бути завжди готовими. Якщо усвідомлюємо реальність, що наш старий чоловік був і є розп’ятий з Христом, тобто паралізований, тоді здійснюється, що є нечинне (« katarghéthé») тіло («soma») гріха («tés hamartias») (вірш 6). Отож для справжньої свободи, визволення від гріха, потрібна співпраця і з нашого боку. Суть перемоги полягає в тому, що відразу в зародку думкою віри, наче мечем, ми відсічемо родовище планованого зла від наших членів, тобто від нашої пам’яті, уяви і розуму. Головне ‒ не дамо своєї волі під силу самообману, брехні, тобто гріха!

 

Яка мотивація? Це святий егоїзм, тобто маємо любити самих себе так, щоб бути спасенними. Так само маємо любити і свого ближнього, щоб і він був спасенний. Це друга заповідь після найбільшої ‒ любити Бога. Божа воля ‒ щоб ми були спасенні, і цю Божу волю ми маємо реалізовувати. Звичайно, йдеться про внутрішню боротьбу, боротьбу в нашому серці. Це боротьба світла з темрявою. Боротьба духа брехні з правдою Христового слова.

 

Пам’ятаймо, що справжня свобода є лише в Христі. Тому треба звертатися до Ісуса в молитвах не тільки у час спокою, але і коли ми піддаємося конкретним випробуванням. Боротьба з гріхом ‒ це найважча боротьба, але і перемога є найславнішою! Нас чекає вінець вічної слави. Якщо ми боремося з гріхом в нас, цим самим допомагаємо перемогти й іншим. З одного боку, можемо передати їм досвід, а з іншого ‒ даємо їм добрий приклад. Перед нами апостоли, пророки, мученики, боролися з гріхом і перемогли його. Деякі в цій боротьбі пролили свою кров, пожертвували життям. Це справжні святі, справжні герої, яких маємо наслідувати. Ні в якому разі для нас не можуть бути прикладом всілякі рок-зірки, які віддалися збоченням, наркоманії і навіть сатанізму, та вносять це зіпсуття до нерозумних і недосвідчених душ.

 

У грецькому оригіналі сказано: «бути рабами гріха», але також дієслово «поневолення» (edúlóthéte) подано тут у відношенні до праведності. Але тут термін «поневолення» праведністю, тобто добром, виражає, що ми вже так внутрішньо з’єднані з добром, праведністю і справжньою любов’ю, що вже не можемо чинити зло. Це «поневолення» праведністю є справжньою свободою. Ми не є вільні, якщо є поневолені гріхом. Щоб бути закоріненими у справжній свободі, мусимо бути вірою та відданістю закорінені у Христі. Назовні це проявляється виконанням Його заповідей. Ісус обіцяє, що до такої душі прийде Він та Його Отець, і закладуть в ній собі оселю у Святому Дусі. Тут є справжній мир, справжнє щастя. Людина не мусить переживати розчарування, що її хтось зрадив, залишив або переслідує; не мусить боятися ні страждання, ні смерті, бо Ісус є з нею і в ній. Це є переможне життя, про яке сказано: «Якщо Бог з нами, то хто проти нас?».

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 6,17-18