Роздуми над Словом Життя Рим. 7,14-15

Дата публікації:   2019-04-06
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом Життя Рим. 7,14-15

 

« Адже знаємо, що Закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх. Бо що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю»
 

Апостол Павло вказує тут на протиріччя, тобто на певну духовну шизофренію, яку спричинює первородних гріх в нас. Божий закон є святий, але кожен з нас перебуває під впливом тілесності і душевності. Як на тіло, так і на душу діє закон гріха. Але наш дух прагне Бога, однак він зв’язаний зіпсованою природою, яка тримає його, як у в’язниці. Кожен може переконатися в тому, що в нас діє закон гріха. Доказом є те, що ми хочемо робити добро, любимо добро, але незважаючи на це, робимо зло, яке ненавидимо і не хочемо. Тут існує закон гріха. Закон – це принцип, який повторюється; це не щось одноразове. Закон гріха триває, доки ми перебуваємо в цьому дочасному житті. Потрібно з цим рахуватися, а також Боже слово попереджає нас про це. Тому ми повинні ходити у вірі. Проте існує не тільки закон гріха, але й закон Духа (про що будемо роздумати в наступних віршах), а він діє, коли ми в конкретних ситуаціях з’єднуємося з нашим Спасителем Ісусом Христом.

 

«Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. Все ж таки Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу» (вірші 11-13).

 

Для нас важливо знати, як позбутися гріха. Коли згрішимо думкою, словом чи ділом, треба відразу визнати це перед собою, а також зразу духовно подивитися в обличчя розп’ятому Ісусові і попросити Його прощення. Якщо наш гріх вплинув на ближнього, тим, що ми дали йому поганий приклад або якось його скривдили, словом чи жестом, треба адекватно до провини вибачитися.

 

«Що ж скажемо? Що Закон – гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через Закон: бо ж я не знав би пожадливості, коли б Закон не наказав: „Не пожадай!”. Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. І я колись жив без Закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив, а я (духовно) умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть» (вірш 7-10). Тому також Боже слово каже, що Закон є вихователем до Христа; тобто він вказує нам на зло гріха і на відплату за гріх, якою є смерть, а цим змушує нас шукати порятунок – а він є тільки в Христі!

 

Завантажити: Роздуми над Словом Життя Рим. 7,14-15