Роздуми над Словом життя Рим. 8,11

Дата публікації:   2019-12-28
Автор:   ВВП

 

Роздуми над Словом життя Рим. 8,11

 

«І коли Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих,

оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас»

 

У цьому 11-му вірші та в попередніх звернімо увагу на зв’язок з таїнством Пресвятої Трійці. Тут написано: «Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих». З інших цитат зі Святого Письма знаємо, що у воскресінні Христа брала учать вся Пресвята Трійця: Отець, Син і Святий Дух. Ісус, як людина, був воскрешений Богом, Божою силою і всемогутністю. Але, з іншого погляду, Він, як істинний Бог, воскрес власною силою. Ісус є Бог від Бога, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного, як ми визнаємо у «Символі віри».

У цьому 11-му вірші підкреслено: «Дух Того (тобто Отця), Хто воскресив Ісуса з мертвих». Але також сказано, що цей Дух, Дух Отця, живе у нас, і Він, Дух Отця, який воскресив Христа, оживить і наші смертні тіла. Знову наголошено: Духом Своїм, що живе у нас. Отож усвідоммо собі, що Дух Божий, який живе в Отці, через спасительну віру живе також в нас. А що зробить цей Дух? Оживить наші смертні тіла. Цей Дух воскресив Господа Ісуса, коли Він був фізично мертвим, але тією ж силою, якою воскресив Христа, цей Дух Божий тепер не воскресить нас фізично, бо ми ще є в тілі, але вже тепер Він нас оживить. А що означає «Він нас оживить»? Це ключове питання. Ми вже не будемо зосереджені, спрямовані передусім на духа цього світу, на свої егоїстичні інтереси і на служіння системі та духу темряви, який поневолює гріхом і веде до погибелі. Він оживить нас, щоб у цьому тілі і в цей час життєвого випробування, через яке ми тут проходимо, ми жили вже не своїм життям, але Божою програмою, тобто іншим життям, життям для Бога і для спасіння своєї душі та душ наших ближніх. Це є Боже оживлення і його здійснює Божий Дух.

 

Стараймося зробити хоча б перший крок: коли вивчимо цей вірш напам’ять і на кожній зупинці протягом дня будемо його тричі повторювати, не повторювати Боже слово лише механічно, але усвідомлювати глибоку правду, яка є за ним і яка глибоко стосується нас ‒ перебування Божого Духа в нас і питання нашого оживлення.

Людина постійно робить якісь вчинки у тілі, без Бога, але вони не мають вартості для вічності, це мертві вчинки. Але якщо ми робимо вчинки з відношення до Бога і з наміром, спрямованим на Нього, то це є вчинки, до яких спонукає нас Святий Дух, а вони є проявом духовного оживлення, тобто нового життя в нас. Ці вчинки мають цінність для вічності, тобто мають вічну вартість. Ні злодії, ні іржа, ні міль не позбавлять нас їх (див. Мт. 6,20). Вся проблема полягає в тому, чи справді людина пережила у своєму житті навернення і прийняття Святого Духа в повноті, а також чи залишається на дорозі покаяння та наслідування Христа. Якщо намагається робити свої вчинки в залежності від Бога і шукає у своєму житті Божу волю, то збирає собі скарби у небі. Якщо ж людина зійде з дороги навернення і покаяння та робить свої вчинки, керуючись своїм его, тобто маючи на меті свої марні та егоїстичні інтереси, перебуваючи в гордості та духовній сліпоті, то виконує лише мертві вчинки, які не мають вартості для вічності і не приносять їй добра, а лише шкоду.

 

Звернімо увагу на термін «оживлення» у пророка Єзекиїла. У главі 37 сказано: «Так говорить Господь Бог до цих костей (які символізують старозавітну Церкву, народ Божий): „Ось Я дам вам Духа і ви оживете”» (Єз. 37,5). Не сказано лише «оживете», але і «дам вам Духа». Це умова оживлення. Тут бачимо подібність з посланням до Римлян. А ми в Новому Завіті вже знаємо, який це Дух, і що цей Дух Божий зробив під час П’ятидесятниці і після неї, як з апостолами, так і з тими, які повірили і прийняли Ісуса. Він діяв не тільки в пророках, але й в мучениках і в тих, які проповідували Євангелію в силі Духа.

Потім пророк Єзекиїл описує процес оживлення. Перечислюються жили (молитва), тіло (апостольське вчення) і захисна шкіра (братня спільнота) – див. Діян. 2,42, зразок оживленої Церкви. Потім вірш 6б знову підкреслює: «Дам вам Духа і ви оживете». У вірші 9 сказано, що пророк має звернутися прямо до Божого Духа і в Божому авторитеті проголосити: «Це говорить Господь Бог» (Ко амар Адонай Ягве Елогім), та продовжувати: «Прийди, Духу, від чотирьох вітрів і сильно дихни на цих повбиваних, хай оживуть!». Тут знову підкреслюється слово «оживуть». Слово «оживуть», грецькою мовою «zóopoiézei», складається з двох слів: зі слова «життя» ‒ «zóoé» і «poiézei» ‒ робити, чинити.

 

Умова того, щоб Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживив і мене вже в моєму смертному тілі ‒ не жити за тілом, але за Духом, як сказано в попередніх віршах. Отож через послух віри ми повинні дати Божому Духу можливість жити в нас. Якщо Дух Христовий є в нас, то в нас є і сам Христос (вірш 10). Тоді тіло мертве для гріха, а дух живе для праведності, тобто для Бога. Дух Божий живе в нас, якщо через віру ми маємо відношення до Христа, і якщо також у вірі перемагаємо зло, яке є в нас і навколо нас, та стараємось виконувати Ісусові заповіді. Вони доступно подаються в Нагірній проповіді (Мт. 5-7 глави).

Намагаймося протягом цих двох тижнів щодня зробити хоча б один вчинок в залежності від Бога. Це буде живий вчинок – в силі Духа, навіть якщо б ніхто з людей його не зауважив.

 

Завантажити: Роздуми над Словом життя Рим. 8,11