Пастирське послання Патріарха Іллі з нагоди Різдвяних свят - 2020

Дата публікації:   2020-01-06
Автор:   ВВП

 

Пастирське послання Патріарха Іллі з нагоди Різдвяних свят - 2020

 

Христоc раждається!

Різдвяні свята пов'язані з християнськими традиціями, з радісною колядою та милою атмосферою взаємної любові. Діти вже задовго наперед з нетерпінням чекають свят, сходиться родина.Багато з тих, які протягом року не відвідують Богослужіння, на Різдво приходять до церкви. Щирі християни готуються до Різдва впродовж усього посту Пилипівки, який має покаянний характер, усвідомлення своїх гріхів, своєї немочі, і очікування Месії, Спасителя. Найважливіше ‒ щоб на Різдво ми знову відновили своє відношення до Бога і знову, вірою, прийняли Ісуса. Християнське привітання «Христос раждається! Славімо Його!» виражає глибину різдвяного таїнства. Бог знову приходить до нас і знову народжується там, де знайде щире серце, яке прагне правди, справедливості та вічного щастя.

 

До традицій Різдва належать і вертепи. Ви, які берете в них участь, а при тому самі маєте особисте відношення до Ісуса, своїм свідченням віри здобуваєте ласку, щоб Христос народився і в тих, які щиро переживуть цю різдвяну сценку.

 

Тепер погляньмо духовним поглядом на Ісусову Матір: що Вона могла переживати перед народженням Ісуса, при народження і після народження. Народження Христа було тісно пов'язане з воплоченням Божого Слова. Це було найбільше чудо у цілому Всесвіті. Бог з любові до нас вирішив визволити нас з темряви гріха та людської нужди. Тому Син Божий взяв на Себе нашу людську природу, а на кінець і великі страждання, пов’язані зі смертю на хресті. Цим Він довершив наше спасіння, заплатив за наші гріхи і відкрив нам шлях до вічного щастя у небі.

 

Богородиця через кілька років після смерті та воскресіння свого Сина коротко розповіла євангелисту Луці обставини, пов’язані з цим великим таїнством. «Ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового роду». Так коротко записав св. Лука. «Ім'я ж діви було Марія. Ангел їй сказав: „Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш Сина й даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть Йому престол Давида, його батька … і царюванню Його не буде кінця.” А Марія сказала до ангела: „Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”  Ангел їй відповів: „Дух Святий зійде на тебе … тому й святе, що народиться, назветься Син Божий… Нічого бо немає неможливого в Бога.” Тоді Марія сказала: “Ось я раба Господня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!”».

 

Коли Марія говорила ці слова, то повністю усвідомлювала, з чим було пов’язане надзвичайне зачаття та народження Дитятка ‒ Спасителя. Згідно з єврейськими законами незаміжню жінку, яка була вагітна, чекала кара смерті через каменування. Тому з кожним наступним днем вагітності зростає тривога, що буде з Нею і з дитиною, оскільки обоє перебувають в небезпеці смертної кари. Неодружених вагітних жінок і до сьогодні каменують у деяких ісламських країнах.

 

Марія була заручена з праведним мужем на ім’я Йосиф. Коли Йосиф побачив, що Марія очікує дитину, то переживав великий внутрішній біль. Довгий час його мучила думка, як щось таке взагалі могло статися. Пречиста Діва, бачачи його внутрішні терпіння і безсилля, переживала ще чутливіше ніж він. Але мусіла мовчати і чекати, як це вирішить Бог. В цій ситуації Богородиця не могла і не хотіла діяти незалежно від Бога. Якби хотіла по-людськи пояснити те, що сталося, то це виглядало б швидше як насмішка і свідомий обман. Йосиф був би не здатний повірити правді, бо це був єдиний випадок у всій історії людства, коли проти природніх законів, без чоловіка, відбулося зачаття від Святого Духа. І до сьогодні це є таїнством, яке ми своїм людським розумом повністю не розуміємо. Йосиф надумав вирішити цю ситуацію так, що таємно відпустить Марію. Але це не був вихід для Марії та Божого Сина, який мав народитися. Вони обоє надалі стикалися б з великими терпіннями та постійним ризиком смерті.

 

Тут ми стоїмо перед дилемою: виконуючи Божу волю, Марія, з людської точки зору, опинилася в протиріччі з Божим законом. І нас у житті Бог ставить у подібні ситуації.

 

Конкретним випадком є і питання, яке ставлення повинен мати католик до теперішнього єретичного папи. Він займає святий уряд, а тому кожен католик мав би його слухати. Але сьогодні віруючий мусить знати, що якщо хоче бути спасенний, то не сміє слухати єретика! Відкинувши єдність з єретиком і не підкорившись його єретичному вченню, він, з одного боку, виконує Божу волю, але з іншого боку ‒ опиниться в протиріччі з  церковними ухвалами і буде переслідуваний церковною ієрархією. У нашому житті таких випадків є багато. Але саме в цій безсильності, яку називаємо «співрозп’яття з Христом», виявиться правдивість відношення до Бога. Виявиться, про що людині йдеться: чи їй йдеться про своє его, свою гордість і свою надуману честь, чи про те, щоб щиро шукати і виконувати Божу волю.

 

Наступним прикладом цієї духовної дилеми є апостол Павло. Його завдання полягало в тому, щоб відстояти суть дороги спасіння, якою є віра в Ісуса Христа як свого Спасителя. Тому він мусів радикально виступити проти обрізання, яке, однак, було частиною Святого Письма. Люди, які не мали Духа Божого, через Божий закон почали переслідувати цього вірного Божого слугу як розкольника, і намагалися його вбити!

 

Ця Божа діалектика має велике значення. Вона виводить нас із законництва і веде до правдивого відношення до Бога. Але це не означає, що ми повинні руйнувати Божий закон. Навпаки, ми повинні виконати Божий закон, але в Дусі, а не лише згідно літери. І якраз в цьому найбільшим прикладом для нас є Діва Марія. Вона була і є взірцем для всіх святих чоловіків та жінок, адже святість полягає в тому, щоб обирати Божу волю, а не свою.

 

Звернімо увагу на зречення своєї волі у Авраама. Бог надзвичайним способом дарує йому сина, а потім ставить його перед випробуванням, коли наказує принести його в жертву, тобто вбити. Авраам послухав. Він вірив, що Бог може воскресити навіть мертвого Ісаака. У цьому випробуванні Авраам не вивищив свою логіку, яка виходила з обітниці, ні свої почуття, понад Бога, який виразно об’явив йому Свою волю. Бог не хотів смерті Ісаака, а смерті «его» в Авраамі. Ісаак залишився живим.

 

І від нас в житті Бог хоче, щоб ми пройшли цими авраамівськими випробуваннями. Наприклад, Бог дасть вам надзвичайну думку для вирішення вашої проблеми, але потім допустить, наприклад, через вашого чоловіка чи жінку, або через інші обставини, що ви не можете її реалізувати. Якщо витриваєте у вірі та відданості, то Бог, проти всієї логіки, вирішить проблему цілком іншим способом.

 

Інша дилема ‒ коли, наприклад, побожна жінка повинна слухати свого чоловіка. Деякі чоловіки навіть не вірять у Бога, висміюють віру своєї дружини, і якщо б вона слухала його задля т.зв. миру в сім’ї, то зійде з дороги спасіння і закінчить гірше, ніж її невіруючий чоловік. Боже слово каже, що саме вона повинна слухати, а одночасно, що не сміє його слухати. Що робити? Конкретно, це означає, що в речах, які є природно добрі і які чоловік вимагає, вона повинна його слухати, але в речах, які призвели б до її духовного самогубства і до зради Христа, слухати не може. Сюди відноситься: «Бога треба слухати більше, ніж людей» (Ді. 5). Але цю цитату якась жінка може перекрутити так, що взагалі не буде слухати, і навпаки ‒ захоче керувати навіть побожним чоловіком на свою і його шкоду.

 

У справжньому послусі, особливо для жінок, найбільшим прикладом є саме Діва Марія. Усі християнки мали б наслідувати Її як свій найбільший приклад. У чому? Діва Марія про себе сказала, що Вона не тільки слугиня, але навіть раба Господня. Її рабство полягало в тому, що Вона знову і знову ототожнювала свою волю з Божою волею, а своє бажання ‒ з Божим бажанням. Таке рабство ‒ це справжня свобода! Воно звільняє людину від рабства гріха, бо гріх хоче протилежне до того, що хоче Бог. Але Богородиця народилася в іншому стані душі, ніж ми. Вона є повна ласки, кехарітомене (див. Лк. 1), і задля Христових заслуг була збережена від первородного гріха. Крім неї, всі люди народжуються в його рабстві. Первородний гріх робить центром нашого життя не Бога, а наше его. Задля Христових заслуг Діва Марія була наперед збережена від духовної інфекції гріха.

 

Для нас справжня свобода полягає в духовній єдності з розіп’ятим Христом! До Христової смерті ми були занурені через хрещення. Ми повинні реалізувати таїнство хрещення, вірою входити до Христової смерті, і таким чином в нас діє нове життя (див. Рим. 6, ІІ Кор. 4).

 

Ісус сказав: «Я прийшов чинити не Свою волю, але волю Отця». А в молитві «Отче наш» і ми кажемо: «Отче, нехай буде воля Твоя!». Цим визнаємо, що хочемо, щоб Божа воля реалізувалася щодня і в нашому житті. Але оскільки ми зраджуємо, то мусимо негайно каятися, признати своє свавілля, свою гордість, що піддалися обману, а потім далі йти дорогою спасіння.

 

Євангелія каже, що перед народженням Ісуса вийшов наказ від кесаря Августа провести перепис усієї Римської імперії. Йосиф, опікун Святої Родини, разом з Марією йде до Вифлеєму, щоб тут записатися, бо був з роду Давида, який походив з Вифлеєму. З Галилеї це було більш ніж 100 кілометрів. Йосип веде осля, Марія сидить на ньому. Вони йдуть по нерівних польових дорогах, з камінням та вибоїнами, то піднімаються вгору, то сходять вниз. Їм доводиться переносити зміну погоди, холодні ночі, вони не знають, де будуть ночувати, і не мають ніякої гарячої їжі. Подорож зайняла близько п’яти днів. Коли після цієї виснажливої мандрівки вони дійшли до Вифлеєму і шукали теплого місця, а, крім того, умов для народження дитини, всі перед ними закривали двері. Вони постійно чули однакову відповідь: «Для вас вже нема місця». Після довгої подорожі хочеться відпочити, але нема можливості. Кожному з нас прийшла б думка докору: «Боже, але ж я виконую Твою волю. Чому Ти на мене це допускаєш?!». У всьому Вифлеємі не знайшлося жодної хатини, де вони могли б відпочити і переночувати після такої довгої і важкої дороги. Від перевтоми люди бувають роздратованими, їх опановує себежаль. А саме тут прикладом святості в повсякденному житті для нас є Богородиця. Вона повністю довіряє Богу без найменших вимог, приймає долю такого подорожнього, для якого нема навіть останнього місця. Врешті вони залишають Вифлеєм і у темряві блукають за містом, поки не прийдуть до покинутої стайні ‒ притулку для тварин. Там вони знайшли пристановище. У такій великій убогості та покиненості народився Спаситель світу!

 

У Вифлеємі після народження Ісуса пастухам з’явилися ангели. Їх осяяла слава Господня і наповнив святий страх. Ангели звістили їм радісну новину: «Сьогодні вам народився Спаситель!». І велике військо небесних сил прославляло Бога надзвичайно гарним співом, повторюючи славослов’я: «Слава на висотах Богові і на землі мир людям доброї волі». Пастухи побігли до Вифлеєму, щоб поклонитися новонародженому Спасителю. Там вони розповіли про побачене та почуте. Марія зберігала ці слова у своєму серці і роздумувала про них. І ми повинні зберігати в своєму серці правди нашого спасіння, роздумувати про них та знову до них повертатися і переживати їх.

 

Різдвяне привітання «Христос раждається!» виражає, що Христос знову приходить до наших душ, коли ми каємося. Він зростає в нас, коли ми зрікаємося своєї волі і реалізуємо Божу волю.

 

Перед нами 2020 рік. Не знаємо, для кого з нас цей рік буде останнім у житті. Але якщо ми залишимося, то нас чекають різні випробування, а саме тому нам потрібно бачити перед собою Ісусову Матір. Намагаймося проходити через випробування разом з Нею і з вірою дякувати не тільки за добре, але й за терпіння, яке спричинило нам біль. Адже Бог може і хоче це все обернути на наше добро ‒ не лише вічне, але й дочасне.

 

Богородиця є для нас прикладом послуху віри, щоб і ми були внутрішньо залежними від Бога.

 

Україна потребує святих чоловіків, святих жінок та святі сім’ї. Потребує їх набагато більше, ніж економічного процвітання та матеріальних вигод, адже вони часто пов’язані з тим, що людина зречеться Ісуса чи втратить вічне життя, а врешті і так втратить і їх. Будьмо мудрими, рахуймося з кінцем. Пам’ятаймо про вічність і про короткість та непевність нашого земного життя. Збираймо собі скарби на небі. Кожна молитва, кожне страждання, яке ми внутрішньо приймаємо і з’єднуємо зі стражданням Ісуса, має величезну вартість для вічності. Це ваша прихована місія ‒ посеред світського руху знайти собі час на молитву, на взаємне підбадьорення у вірі чи на читання Божого слова. Будьте живим Вифлеємом! Дайте місце Ісусові, коли світ ніде не має для Нього місця.

 

Бог через Отця Патріарха та ваших єпископів уділяє вам Своє благословення: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Христос раждається!

 

Завантажити: Пастирське послання Патріарха Іллі з нагоди Різдвяних свят - 2020