Пояснення Генеральній Консульті (30.12.2004)

Дата публікації:   2004-12-30
Автор:  

 

Підгірці 30.12.2004

Пояснення Генеральній Консульті

 

Слава Ісусу Христу!

 

Отче Протоігумене і Отці Консультори,

цими днями на Україні відкрилась політична свобода. Нажаль, цю свободу буде використовувати також неприятель Божий! Поставте собі правдиво перед Богом і Церквою питання, як цю свободу використає наш Чин для спасіння безсмертних душ. Яку ефективну місію і програму може запропонувати?

В лютому 2004р, коли вибрали нового протоігумена, ми запропонували йому проект місії тут і на Східній Україні, внесли пропозицію, щоб семінарія в Брюховичах спеціалізувалася по вихованню майбутніх місіонерів! Працювати монахам на парафіях є лишнє – семінарії в Рудно, Ів.Франківську та ін. мають достатньо семінаристів котрих готують на парохів. Відповіддю на такі пропозиції було покарання! Але ми ставимо питання, поки ми ще є в Чині: “Якою є перспектива, візія Василіянського Чину на Україні?”

Тепер відкрилась політична свобода - яку місію запропонуєте?

В Підгірцях ми більше року проводили місії. Квітуча місія без причин була зліквідована, і проти нас були видані три канонічні попередження для того, щоб нас видалити з Чину. Проти цих попереджень ми відкликались до Конгрегації для Східних Церков і до Найвищого суду. Декрети, видані Протоархимандритом ЧСВВ о.В. Ковбичом збудовані на неправді, а декретами 109/04 і 108/04 о. Кирила Шпіржіка, ЧСВВ ще й примушують, щоб в ім’я святого послуху підписався під тим, чого не зробив, а якщо цього не зробить, то буде суспензований! Це є зловживання Церковним авторитетом, а для цього існують церковні кари(див.ККСЦ кан.1486 і кан.1464 §1). Тому ми звернулись до суду, а одночасно просили, щоб Протоархимандрит ЧСВВ о.В.Ковбич був звільнений з уряду (згідно Правильника ЧСВВ, Пр. 344 §4 і 5).

Що торкається послуху:

Колишній протоігумен редемптористів зі Словаччини тими днями написав статтю ”Вирішальна боротьба" про зловживання послухом. Цитуємо: “Неприятелі Церкви хвалилися, що знищать Церкву в ім’я святого послуху: ‘…єпископи, священики, монахи будуть переконані, що йдуть під прапором Петрових ключів, але в дійсності будуть іти за нашим прапором…Реформи треба буде зробити в ім’я послуху.’” (Alta Vendita, масонський документ).

“Диявол хоче просунути до Церкви побільше своїх людей, … щоб за допомогою святого послуху нищити Церкву.“ M Rosa 11/2004 стор.22. Але нічого проти послуху! Св.Василій в послуху бачив основу монашого життя. Однак, цією чеснотою дасться зловживати. Декрети для нашої ліквідації є свідченням зловживання послухом: В ім’я святого послуху Протоархимандрит змушує до тяжкого гріха, а за непослух погрожує виключенням з Чину! Що це є? І на це в ім’я св.послуху треба мовчати? Яке благословення може Бог дати нашому Чину якщо до уряду були вибрані такі люди?

Питаємось, яку місію проводить Василіянський Чин на Україні. Іще перед кількома місяцями до Підгірців приходили маси людей з цілої України, тут був образ життя, нинішній погляд на Підгірці- порожній храм (в неділю 5-10людей), реколекції зупинені - образ духовної смерті! Питаємо: що замість цього запропонує Василіянський Чин? Неприятелі Церкви працюють, але Чин спить. На початку минулого століття також спав, хоча була потреба місій. Сам Митрополит А.Шептицький,ЧСВВ для цього покликав на Україну Редемптористів. Латинський монах о.Й.Скрайверс був призначений, щоб поміг реформувати монахинь на Україні. В минулому латинські єзуїти два рази мусіли реформувати Василіян, бо інакше вони б цілком внутрішньо розклалися. Питаємо: чи не потребує реформи – обнови Чин на Україні в нинішній добі? Якщо стверджуємо, що ні, то ми є сліпі! Які є плоди? Де є жива місія, євангелізація? Тепер Василіянський Чин відкидає віднову, ліквідує і виганяє не чужих монахів, але власних.

Чому нас так боїтеся? Чому нам не дасте можливості, щоб могли спокійно жити і бути під юрисдикцією якогось єпископа на Україні? Чому Протоігумен і Протоархимандрит відвідали кардинала Любомира Гузара та інших єпископів і брехливо нас очорнили?

Головна причина є в цьому: якщо десь на Україні нам буде дана можливість жити і працювати, то тут буде конкуренція. Василіянський Чин втратить монополію, а люди будуть порівнювати хто направду живе, як правдивий монах і правдивий син св.Василія Великого, а хто ним є лише з назви.

Скажете собі: цього ми, Василіяни, не сміємо допустити. Ми добре знаємо, що такі бунтівники, котрих мусимо зліквідувати, мають щось, чого ми не маємо. Мають живого Христа, за котрим люди тужать, а тому за ними ідуть. Ми знаємо, що дозвіл на їх екзистенцію є загрозою нашої екзистенції! Вони почнуть працювати, люди підуть за ними, і ми їх втратимо, а що більше, втратимо нові покликання, молодь піде за ними, а хто є щирий в нашому Чині, то або буде їм симпатизувати або виступить від нас, а піде до них! Тому за всяку ціну мусимо їх зліквідувати, ізолювати, депортувати! Але тут є питання: кого, властиво, ліквідуємо- цих убогих отців чи може того, кого вони проповідують і про нього свідчать? Добре знаємо, що те, що проповідують є правдиве свідоцтво про Христа! Чи бій, який ведемо не є бій проти Христа? Чи така чинність не є на межі гріха проти Св.Духа? Чи це не є свідомий опір проти правди і свідоме відкинення Божої ласки, яку Бог нам пропонує через наших власних, слабих і переслідуваних співбратів? Тому цей лист буде судити цілий Василіянський Чин на Україні! Чи ми охочі правдиво відкрити очі, усвідомити собі власну убогість, потребу покаяння, духовної реформи, чи будемо у власній гордості видумувати різні півправди проти отців, щоб вбити свідка, який є для нас викидом сумління, тільки для того, щоб нічого не мусіли робити - жодного покаяння, жодної реформи?!

Отче Протоігумене, стверджуєте, що ми не послушні, що ми харизматики. На це відповідаємо:

1. Наш непослух: Питаємо, в чому конкретно ми були непослушні до 4.07.2004р? Тоді ми дали просьбу до Риму про монастир “sui iuris“. Коли після цього проти нас почалися спроби ліквідації і тиск, щоб ми самі відмовилися від прохання про “sui iuris“, ми відкликалися на Конгрегацію Східних Церков. Період від 4.07.04 до нинішнього дня не можна назвати непослухом, бо ми вже були в процесі виходу з Чину!

2. Закид, що ми харизматики: Чи був св.Павло харизматик? А як усі апостоли? А що перші християни в Єрусалимі? Кожний правдивий християнин має відвернутися від духа цього світу, а прийняти в повноті Святого Духа і бути харизматиком. Що стосується різних харизматиків, то потрібно розрізняти. Ми рішуче поставилися проти харизматиків з Красилова перед єпископом С.Мудрим,ЧСВВ. Це є правда, що ми є відкриті для цілого Святого Письма і для апостольської католицької традиції. Ми, як монахи, коли відкриємось Св. Духу бачимо дві речі: особисте відношення до Христа і будування спільноти. На першому місці є особисте відношення до Христа, яке мав св.ап.Павло. З цього обов’язково випливає те, що мусимо відкинути фальшиву духовність, різних ворожок, екстрасенсів і т.д. Відкидаємо і ліберальну теологію, яка в своїй основі не вірить в жодне чудо і розрізняє Христа історичного, як добру людину і Христа віри, якого ніби то собі вимріяла перша громада віруючих. Нажаль, на Заході ці єресі голосять майже на всіх богословських факультетах.

Через свій радикальний погляд маємо багато приятелів і неприятелів. Також маємо неприятелів і в Чехії - єпископа Л.Гучка, а на Словаччині єпископа Я.Баб’яка. Вони нас не зносять тому, що ми морально підтримували українців в Чехії, щоб 200 тис. українців, які живуть в Чехії мали свою УГКЦ. Там, в Греко-католицькій церкві є тільки 3000тис. віруючих, які не є українці. Єп. Л.Гучко хоче використати 200тис. українців, щоб з’єднатися з єп.Баб’яком, та створити власну митрополію на Словаччині! Тому вони обидва нас, василіян, не зносять! Єп.Л.Гучко незаконно забрав Василіянському Чину два доми і одну квартиру в Празі. Колишній протоархиманрит о.Д.Ляхович домагався,щоб маєток був повернений і подав цю справу на суд до Риму. Теперішній протоархимандрит о.В.Ковбич 13.12.2004р. відвідав єп.Л.Гучка, провів з ним два дні, помирилися і маєток йому “подарував”. Разом домовилися, що нас будуть ліквідувати тим, що нас офіційно нап’ятнують сектою. Л.Гучко звернувся до спеціалістів, між якими головним експертом по сектах є бувший єговіст, а нині він є протестант, щоб нас “професіонально” визнав за секту! Якщо він і подібні йому “експерти” будуть вказувати, хто з католицьких монахів є сектант, а хто не є, то завтра назвуть сектою цілий Василіянський Чин, а після завтра цілу Греко-католицьку церкву. Недавно ці “експерти по сектах” визнали сектою цілу Католицьку церкву у Франції. Коли ми говорили з кардиналом Л.Гузаром, то він сказав: “Ми тільки чекаємо, коли з Чехії прийде заключення спеціалістів, що ви є секта!” Отже, все уже домовлено. Заключення цих “спеціалістів” потім церковно оформиться тими, які нас ненавидять, а потім будуть вітати одні одних усі екстрасенси, ворожки, ліберальні теологи і ті, які використовують українців у Чехії. Але тут є питання: чи це вже не є гріх проти Св.Духа, чи це не є вбиванням безборонного Христа в його містичнім тілі? Коли ці “експерти“ і їх помічники усунуть цих небажаних і проблематичних монахів, то хто вже тоді стане в обороні правовірності католицького вчення і правдивого життя в Христі? Хто буде боронити Церкву перед сильним впливом Нью Ейдж ззовні і зсередини Церкви.

І взагалі, чому нас переслідуєте? Чи ми є єретики? То докажіть в чому, а ми негайно покаємось. Чи ми є грошолюбні, чи живемо неморальним життям, чи ми є алкоголіки? Скажіть конкретно, що робимо зле, а ми з цього будемо робити покаяння.

Ми харизматики, але насамперед в тому, що стараємося обновити харизму свого засновника св. Василія В.. Його основною харизмою є, щоб монахи творили малі спільноти і жили в єдності, як перші християни, щоб мали одну душу, одне серце! Деякі отці Чину про нас говорять, що ми не є василіяни, але тільки вони, то хочемо відповісти питанням: хто направду цю основну харизму св.Василія живе? Ми так, але за це ви нас назвали сектою. О.Протоігумен Г.Гриньків так про нас прилюдно сказав перед ігуменами, а о.Лаврентій в Дрогобичі, в церкві також про нас це сказав. Багато людей нам говорять, що ви про нас поширюєте неправду, що ми є секта, а навіть деякі отці про це говорять людям у св. сповіді, а таким чином зловживають св.Тайною, допускаються святотацтва. Тепер, коли ми на це очернення вказали і боронилися, то почали про нас говорити, що маємо елементи секти. Про це стверджують отці з семінарії в Брюховичах.

Бачимо, що думка про секту дуже підходить усім нашим неприятелям. Всі неприятелі подали собі руки і почали поширювати цей абсурд між людьми і єрархією і так створювати суспільну думку. Гріха не бояться, “бо ціль освячує середники”, але ціль є в тому, щоб морально зліквідувати тих, які тривожать наше сумління. Тому було і далі є потрібно поширювати це очорнення. Бог є далеко, він переважно мовчить, але хто вміє багато психологічно і сугестивно говорити, а передовсім обманювати, як нажаль, це робить теперішній о.Протоігумен, то тоді він завжди правий. Другій же стороні закривають рот гаслом: секта, непослух і т.д. Це є психологічні методи маніпуляції з людьми. Фраза Гебельса, що сто разів повторювана брехня стається правдою, спрацьовує. Те, що такими неморальними засадами користуються демагоги в світі можна зрозуміти, але вже ніяк, коли хтось є настоятелем в Чині, чи то Протоігумен чи Протоархимандрит. Якщо ми це толеруємо, то маємо спільну вину, за те що таких настоятелів вибрали і тому, що мовчанням схвалюємо таку їхню поведінку.

Коли ми мали давати 4 курси реколекцій лікарям у Чорнобильській лікарні м. Львова, то Головний лікар телефонував до Протоігумена, щоб уточнити умови реколекцій. Але Протоігумен настрашив Головного лікаря, а цей гостро реагував на своїх працівників, які займалися організацією реколекцій за те, що вони запросили небезпечну секту. Це не є жодні байки, бо на це маємо протокол і свідків. Коли ми про це сказали Протоігумену Гриньківу, то він зухвало і цинічно заперечив, що ніколи нічого такого про нас не сказав.

О.Г.Гриньків заперечив правдивість змісту нашого листа від 19.08.04 адресованого Протоархимандриту і його консульті, в якому ми подали факт про те, що протоігумен нас очорнює як секту і скрито звернувся до державної влади з ціллю декого з нас депортувати з України. Протоігумен заперечив правдивість цих фактів, а тому Протоархимандрит дав нам перше канонічне попередження. На те, що нас називав сектою і звертався до державної влади, маємо конкретних свідків і факти. Те, що о.Протоігумен Г.Гриньків діє в “темноті” свідчить наступний факт. Коли о. Маркіян Гітюк і о. Методій Шпіржік прийшли 7.12.04. на зустріч з отцями провінції і хотіли відкрито поговорити і відповісти на запитання, то о.Протоігумен побоявся і вигнав їх із залу, хоч інші отці бажали, щоб вони там були. Наступного дня, 8.12.04. о.Г.Гриньків прийшов з о. Дам’яном Кастраном до Підгірців і приніс о. Методію третє канонічне попередження, а о. Маркіяну декрет, щоб відїхав до с.Званівка Донецької області. Також домагалися, щоб о. Методій скинув габіт і відійшов з монастиря, говорили, що він вже не є василіянин. Така поведінка є протиправна, тому, що третє канонічне попередження не виключає нас остаточно з Чину. Маємо можливість відкликатися проти цього і залишатися василіянами до цього часу, поки не отримаємо декрет про виключення, затверджений Ап. Столицею (див. ККСЦ кан.500 §1,4). Декрет о. Маркіяну є протиправний, бо його справа є в судовому процесі, тому в цьому часі усе залишається без змін, щоб була дана можливість боронитися. (див. Конституції ЧСВВ, Правильник, пр.60 ).

Це є неморальні вчинки, а тому пропонуємо о.Протоігумену, щоб добровільно пішов зі свого уряду, тому що зловживав ним на велику шкоду Василіянського Чину. Якщо не захоче, то консультори і провінційна капітула мала би розглянути його поведінку, висловити йому недовіру і подати це до Риму, щоб так міг настати процес оздоровлення і віднови Чину.

Віднова Чину - це болючий процес, а ним мусить проходити кожен Чин. Якщо це занедбається, то моральну шкоду не вдасться направити. Чому це є таке тяжке? Тому, що тут грає роль квас фарисейства, бавляться в театр, зовні є ніби все в порядку, але нутро є гниле. Ісус сказав: “Гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти” (Мт. 23,27). Іван від Хреста коли старався про обнову свого Чину, то монахи його закрили до пивниці, а кожної п’ятниці бичували, як непослушного, свавільного і бунтівливого монаха. Св. Альфонса власні монахи вилучили з Чину, котрий він сам заложив. Таким лицемірним є дух фарисейства, котрий втілюється до духовних осіб і нищить Церкву зсередини. Христос любив грішників і митарів, але мав дуже тверді слова до керівників релігійних груп. Його слово “покайтеся” (Мк.1,15), а далі пересторога: “Але як не покаєтесь, усі загинете так само” (Лк.13,3) діє і нині і відноситься до кожного без виїмки, а в першу чергу: до осіб богопосвячених. Ніхто з нас не має забезпеченого спасіння. Один єзуїт місіонер часто повторяв: “Пекло є вистелене черепами священиків!” Якщо священик, монах втратив духа правдивого покаяння, то спасіння є в великій небезпеці. Іван Хреститель представникам релігії, сьогодні священикам і монахам сказав: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо Вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев. Кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть” (Мт.3,7-10).

І ви, дорогі брати, не думайте собі, що можете казати: наш отець є Василій Великий! Сокира вже є приложена до коріння дерева, а кожен монах, котрий не несе плодів гідних покаяння, буде витятий і вкинутий до вогню. Це є Боже слово, і відноситься до кожного з нас без винятку, передовсім до кожного настоятеля. Гріх маніпуляції, а особливо зловживання настоятелем обіту послуху є дуже великий, тому і покарання має бути адекватним: усунення з уряду (див.Правильник, пр.344 § 4,5)

Монах обітом послуху стається цілком безборонним, і Богу дає те найдорожче- свою власну волю. Але коли настоятель цим зловживає для гріху, то тоді це є страшна річ. Коли б дали експертам по сектах декрет 108/04 і 109/04, то цілий Василіянський Чин вони назвали би сектою, в котрій плекається гуруїзм. Декрети, які ми мусіли подати до церковного суду не є одиноким свідченням маніпуляції і зловживання настоятелями чеснотою послуху. Віримо, що все це, що вийшло проти нас, Бог в своїй любові хоче використати для віднови Василіянського Чину на Україні і для користі Божого люду на Україні.

Коли ап. Павло був скинутий з коня і навернувся, запитав: “Що мені, Господи, робити?” (Ді. 22,10). Коли до Ів.Хрестителя приходили вояки, митарі і Божий люд і приймали хрещення покаяння, також запитували: “А що маємо робити ми?” (Лк.3,10-12). Ціле наше життя є дорога покаяння і потрібно щирим серцем знову і знову шукати волю Божу на життєвих перехрестях перед якими стоїмо. Не хочемо вам вказувати, що маєте чи не маєте робити, але хочемо з вами щиро поділитися перспективою - програмою віднови Чину і Божого люду. Василіянський Чин має на Україні певний матеріальний і духовний потенціал, котрий треба спрямувати в правильному напрямку і використати його для Божого царства! Але потрібно пам’ятати: усі програми і перспективи є до нічого, поки не настане основна річ-навернення. Навернені люди потребують духовний корм - Боже слово, молитву, Євхаристію і спільноту (пор. Ді.2,42). Приготуванням до правдивої місії є умова, щоб спочатку навернулись ті, хто хоче проводити місії. Місії це є особисте свідчення віри - особистого досвіду з живим Христом в молитві, в терпінні серед проб.

Повне правдиве і живе християнство вимагає росту і проводу, а не маніпуляції чи влади. Сюди відноситься: “Хто хоче бути першим, нехай буде рабом усіх” (Мк.10,43). Взірцем є Христос, який вмиває апостолам ноги. Необхідним є організовувати молитовні спільноти. З практики бачимо, що наверненим людям потрібно наголошувати, щоб святкували неділю, щоб крім участі на Літургії сходились малими групами по домах, де би розважали над Божим Словом і мали б час на молитву за себе і за свої проблеми (здоров’я, проби…). Тоді люди не будуть ходити до ворожок і цілителів, але самі зазнають духовного оздоровлення і будуть свідчити про живого Христа. Перші християни мали 4 головні принципи (див. Ді. 2,42) і потрібно їх реалізувати хоча б в неділю. Тому думаємо, що студенти семінарії могли б почати цю віднову. Вчитися не тільки правовірної правдиво католицької, східної теології, але важливо, щоб вона була жива. Цього не зможуть навчити молоді викладачі, які ще не мають досвіду. Тут не йдеться тільки про якісь інформації, але йдеться про формацію. Колектив викладачів мусить бути за одно. Не сміють шукати своєї кар’єри, але мусять дбати про правдиве свідчення живої Євангелії. Тут мусить бути спрага спасіння душ, але і свідомість і досвід з духовного бою. Якщо в цьому питанні не станете перед Богом , щоб критично шукати правду, то будете виховувати не свідків Христової Євангелії і ревних місіонерів, але кар’єристів і фарисеїв. Наука без духу буде далі передавати тільки літеру, котра вбиває.(пор.2Кор.3,6).

Для цього можемо вам запропонувати допомогу. До праці зразу можуть приступити 6 монахів з академічними титулами, 4 доктори теології і 2 ліценціяти.

Ми були вигнані з Підгірців. Протоархимандрит у своїх караючих декретах використовував проти нас вислів: дбаючи про добро нашого Чину і усієї Церкви ми уважно розглянули перед Богом. Тепер ми Вам цей вислів пригадуємо, щоб Ви дійсно щиро для правдивого добра Чину, а передовсім Церкви на Україні зважили перед Богом і Церквою чи дійсно наша пропозиція є реальна і буде вести до правдивої духовної обнови Чину і чи принесе благословення для місій на Україні. Це не є провокація, але цілком щира і реальна пропозиція. Добре знаємо не тільки психологічні, але передовсім духовні залежності, тому що в своєму житті і рішеннях практично рахуємо з Богом, живемо з віри, тому і нинішню пробу, хрест, розп’яття, процес виключення з Чину бачимо очима віри. Дуже добре усвідомлюємо духовний бій, а передовсім бій за обнову Церкви. Ми всім і все прощаємо, а ще більше самі просимо прощення і в тому, де ми ясно мали стати і просувати волю Божу, а тому мусіли тим поранити людську пиху і зарозумілість тих, які з нами зустрілися і думали, що святість є в тому, щоб уступити нахабності і прикривати лицемірство. Правдивість перед Богом і людьми є правдива покора, і саме вона руйнує людську пиху і її діла (2Кор.10,4). Кожний послідовник Христа має багато неприятелів, як їх мав і ап.Павло (2Кор.11,22-30). Св.Василій писав листи проти єретиків, але і єпископам, які щоб не мати проблем ставали аріянами.

 Якщо Ви, отці консультори, маєте свій погляд і іншу перспективу духовного пробудження, а нас вважаєте шкідливими для Церкви і небезпечними елементами, то ми толеруємо Вашу думку, але пропонуємо Вам, а передовсім о. Протоігумену зробити правдивий крок покаяння і щирості. Ви, о. Протоігумене відвідали кардинала Л.Гузара і інших єпископів і говорили про нас з наміром, щоб жоден єпископ на Україні нас не прийняв і щоб ми не могли спільно проповідувати Боже слово. Не хочемо, щоб Ви нас перепрошували, але справедливим буде, якщо Ви направите моральну шкоду, яку Ви зробили Церкві і Божому люду тим, що Ви морально вбили невинних монахів. Душам, які могли спастися через проповідування Євангелія, Ви не дозволили зустрітися з живим Христом і пережити навернення. Це є шкодою для Церкви.

Тому Вас ласкаво просимо і бажаємо, щоб Ви зробили цей крок покори і віри: попросіть кардинала Л.Гузара, який повірив Вашим очорненням, щоб дав нам можливість духовно жити в новій спільноті в Церкві на Україні і працювати в новій церковній структурі. Якщо ми допустимося якихось недобрих речей, тоді кардинал чи інший єпископ може нас відкликати і згідно церковного Права справедливо покарати.

Якщо зможете цей крок зробити, то ми вже наперед просимо ваших консульторів і провінційну капітулу, щоб не робили жодних кроків до відкликання Вас з уряду протоігумена.

 

За спільноту    

о.Маркіян Гітюк,ЧСВВ

о.Методій Шпіржик,ЧСВВ

 

Копії ігуменам на Україні


Приєднані файли
Пояснення Генеральній Консульті (30.12.2004) Скачати Пояснення Генеральній Консульті (30.12.2004) .DOC 68.5 kB