«У нас відбирають дітей!» – в Москві відбулися громадські слухання на тему «Нові закони в сфері сім'ї та освіти»

Дата публікації:   2012-10-05
Автор:   Зі світу

 

«У нас відбирають дітей!» – в Москві відбулися громадські слухання на тему «Нові закони в сфері сім'ї та освіти»

Восени Державна Дума Росії розгляне пакет нових законопроектів, що стосуються сім'ї. Їх ініціатори пропонують ввести в Росії ювенальну систему в найжорсткішому варіанті. Прикриваючись красивими фразами про захист прав дітей, її адепти, які представляють інтереси «світового співтовариства», посягають на повний контроль і управління сім'єю, аж до вилучення дітей із сім'ї. З цього приводу в Москві відбулися громадські слухання «Нові закони в сфері сім'ї та освіти (проблеми, наслідки, пропозиції)». Організаторами заходу виступили Російський національний культурний центр святого Василія Великого та Асоціація батьківських комітетів і спільнот Росії «Аркс». На слуханнях були розглянуті ювенальні законопроекти, в тому числі законопроекти «Про соціальний патронат», «Про громадський контроль за забезпеченням прав дітей-сиріт», «Про відповідальність батьків за залишення дітей без нагляду», про створення «Міністерства дитинства» та багато інших. Також батьківська громадськість обговорила прийняту влітку президентом Росії «Національну стратегію дій в інтересах дітей на 2012-2017 роки» та нові міжнародні документи в сфері захисту дітей, до виконання яких Росії пропонується приєднатися.

На слуханнях виступили директор Громадського центру правових експертиз та законопроектної діяльності, радник Російської Федерації 1-го класу, член Центральної ради Асоціації батьківських комітетів і спільнот Росії Ольга Леткова; директор Інституту демографічної безпеки, публіцист, віце-президент і співзасновник Міжрегіонального фонду соціально-психологічної допомоги сім'ї та дитині Ірина Медведєва; відомий політолог, громадський і політичний діяч, лідер руху «Суть часу» Сергій Кургінян; протоієрей Олександр Ільяшенко; публіцист, редактор сайту «Культуролог» Андрій Карпов; представник Профспілки громадян Росії Денис Ганич та інші громадські діячі та експерти.

Відкриваючи слухання, Ірина Медведєва зазначила, що «ми не можемо допустити, щоб прийняття проювенальних законопроектів відбулося в тому вигляді, в якому вони подаються», і висловила впевненість, що громадськості вдасться вплинути на це.

В Держдумі на сьогоднішній день просувається величезна кількість ювенальних законопроектів, які становлять загрозу нашим традиційним цінностям, сім'ї. І в першу чергу законопроект про соціальний патронат. Соціальний патронат – це не що інше, як спосіб контролю держави над сім'єю. У відповідності з концепцією даного законопроекту, органи опіки та піклування можуть за будь-яким сигналом перевірити сім'ю – як вона живе, утримує та виховує своїх дітей - і визнати, що вона знаходиться в соціально небезпечному положенні. Причому ніяких критеріїв, яка сім'я повинна бути, і ознак, за якими сім’я може бути віднесена до категорії соціально неблагополучних, немає. Немає цього і в чинному сімейному законодавстві. За визначенням даного законопроекту, в соціально небезпечному положенні перебуває сім'я, яка недостатньо правильно виховує і утримує своїх дітей. Що буде правильним і неправильним, вирішувати стануть органи опіки та піклування. Вони матимуть право приходити в будинки – всупереч конституційній нормі недоторканості житла, приватної власності і приватного життя. За законопроектом, ці органи отримують право: входити в житлові приміщення, складати акти і за результатами таких перевірок визнавати родину як таку, що знаходиться в соціально небезпечному положенні і призначати якийсь план «виправлення» сім'ї.

У законопроекті такий план виправлення називається «допомогою», однак при цьому розкривається, що допомога буде виключно педагогічна і методична, тобто це будуть якісь приписи щодо виховання та утримання дітей, які зобов'язані будуть виконувати батьки (що вони повинні купити, як себе вести і т.д.). У законопроекті сказано, що соціальний патронаж здійснюється виключно на добровільній основі, тільки за заявою самих батьків. Але при цьому є положення, в якому говориться, що якщо батьки відмовляються від запропонованого плану виправлення сім'ї, то соціальні працівники подають заяву до суду про позбавлення матері та батька батьківських прав. У результаті суд може або обмежити батьків у правах на дитину, або позбавити батьківських прав. Якщо суд не знайде причин для позбавлення або обмеження батьківських прав, то соціальний патронат призначається примусово. Таким чином, якщо батьки відмовляються від соціального патронату, то він все одно або буде призначений примусово, або після суду з родини заберуть дитину і батьків позбавлять батьківських прав.

Але згідно з даним законопроектом, не тільки суд може позбавити батьків батьківських прав. У законопроекті сказано, що і органи опіки та піклування мають право проводити соціальний патронат всередині сім'ї, а також поміщати дитину в притулок, тобто мають право відібрати дитину у будь-який момент. Якщо зараз органи піклування заяву про вилучення дитини з сім'ї зобов'язані подавати до вищих органів влади, то в новому законопроекті змінюється їх статус – вони самі стають органами влади і самі приймають рішення про те, щоб забрати дитину з сім'ї або позбавити батьків батьківських прав. Відповідно виникає дуже потужна ювенальна система західного типу, при якій соціальні служби збирають досьє на батьків і в будь-який момент можуть винести своє рішення щодо будь-якої сім'ї.

Міжнародна практика подає величезне число прикладів того, як у випадку, коли соціальний патронат сім'ї з якихось причин не приніс результатів, органи опіки подавали позов до суду про позбавлення батьків батьківських прав. Це називається «профілактикою соціального сирітства» і нібито спрямоване на збереження сім'ї. Один з останніх прикладів: у Швейцарії з родини забрали двох хлопчиків-близнюків, тому що у них була надлишкова вага. Соціальні органи наказали батькам знизити вагу дітей – посадити їх на дієту. Сім'я півроку жила під прицілом відеокамер, батьки точно виконували всі розпорядження. Діти не схудли – і в результаті їх забрали до притулку. Відповідь на питання, чи допомагають такі заходи збереженню родини, однозначна: думка юристів, громадськості, експертів, фахівців зводиться до одного: ні, не допомагають.

У міжнародній практиці можна знайти чимало прикладів, коли органи опіки наказували протягом буквально декількох днів провести ремонт в квартирі, забезпечити дитину ліжечком, дитячим місцем і т. п. і тільки після цього обіцяли повернути дитину в сім'ю, а в іншому випадку ставили питання про позбавлення батьківських прав.

Така практика зараз вже є і в Росії, незважаючи на те, що, згідно з Конституцією Російської Федерації, дискримінація за соціальною ознакою заборонена. Однак тут якраз відбувається дискримінація за соціальною ознакою, тому що якщо у батьків немає грошей і вони не можуть виконати дані їм приписи, то їх позбавляють дітей. Представники громадськості часто змушені допомагати сім'ям, які потрапляють під приціл органів опіки, отримуючи такі «плани виправлення».

Згідно із законопроектом, соціальний патронат буде здійснюватися не тільки за заявою батьків, сусідів, сигналів зі шкіл, садків і т.п. Він може бути призначений по заяві самої дитини після досягнення нею 10-річного віку. На думку законодавців, 10 років – достатній для дитини вік, щоб зрозуміти, чи порушують батьки її права, і заявити про це у відповідні органи, після чого буде встановлено контроль за родиною. Нескладно уявити, як це буде виглядати: якщо батько щось заборонив дитині, чогось не дав, кудись не пустив, то тут же з'являться соціальні органи. Зрозуміло, що в такій ситуації авторитет батьків, нормальні відносини в сім'ї і сам процес виховання під великою загрозою.

За законопроектом, держава виділяє органам опіки 870 млн. рублів. Причому в пояснювальній записці по фінансово-економічному обґрунтуванню цього законопроекту сказано, що ці гроші підуть на виплати фахівцям, які будуть проводити патронування сімей. На підтримку сімей, на вирішення їхніх проблем - для створення достатніх умов для виховання та утримання дітей - коштів не виділено. Причому система фінансування органів опіки така, що чим більше сімей береться під патронування, тим більше фінансування ці органи отримують. Це створює пряму зацікавленість органів опіки та піклування визнавати соціально «небезпечними» якомога більше родин.

Законопроект «Про громадський контроль за забезпеченням прав дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків» також планується розглянути в Держдумі цієї осені. Здавалося б, цей законопроект стосується тільки дітей, що знаходяться в дитячих соціальних установах – притулках. Прийнято вважати, що в притулках виховуються лише діти-сироти, проте, згідно з чинним законодавством, в притулок потрапляють не тільки діти, у яких немає батьків або батьки, яких позбавлено батьківських прав. Потрапляють сюди також і діти, які залишилися без піклування батьків, якщо з якихось причин органи опіки визнають, що батьки недостатньо добре про них піклуються. Дітей поміщають у притулок без суду на півроку або на рік – до залучення органів контролювання. Також в притулку тимчасово опиняються діти, батьки яких за збігом якихось життєвих обставин тимчасово віддають туди дітей.

Даний законопроект безпосередньо вводить в Росії компонент про права дитини і захищає саме ці права. Перше право, що відстоюється цим законом, – це право дитини жити і виховуватися в притулку. Не в родині, як в нашому чинному законодавстві, а саме в притулку. Інше право – це право дитини на особисте життя, право писати і подавати скарги у відповідні компетентні органи Росії та іноземних держав, право на таємні конфіденційні консультації з приводу дотримання своїх прав і т.п.

Цей спектр прав, яких немає ні в Конституції, ні в Сімейному кодексі, тепер вводиться в законодавство. І зрозуміло, що оскільки ці права вводяться для однієї категорії дітей, дуже скоро вони будуть визнані для всіх дітей, – це буде акт про права, визнаний цілою державою. Поки що цього в Росії немає, і тому надзвичайно важливо не допустити цю систему прав дитини. Крім того, вводиться громадський контроль за дотриманням цих прав. Деякі громадські організації, створені корупційним способом, набувають право доступу до сімейної таємниці, до документів дітей.

У ці комісії увійдуть не професіонали, а тільки представники громадської організації, яка платить за свого члена. Хто платить, в законопроекті не йдеться. Відповідно, оскільки звичайні громадські організації дозволити собі подібні виплати не можуть, це будуть зацікавлені в дитячому бізнесі організації. Сьогодні дитячий бізнес дуже дорогий, і страшно подумати, на які цілі може піти ця інформація, враховуючи величезні повноваження, якими наділяються цим законопроектом громадські організації.

Оскаржити їх дії буде неможливо. Згідно з Цивільним кодексом, вони не є цивільними особами, тому сперечатися з ними і приводити їх дії в законне русло проблематично. Таким чином, виникнуть впливові громадські організації, які матимуть серйозний доступ до органів влади – вони будуть робити щорічні доповіді про становище прав дітей в Російській Федерації, давати настанови органам влади, вносити законодавчі пропозиції до Державної Думи, диктувати політику у сфері захисту прав дітей. Ось така нова система пропонується, і вона викликає дуже багато питань.

Ще один новий маловідомий законопроект – про створення «Міністерства дитинства». Адепти ювенальної юстиції давно говорять про те, що необхідно створити координаційний орган, який буде над усіма відомствами і приписи якого будуть обов'язковими для всіх – і для батьків, і для організацій. Зараз у Держдуму внесено законопроект про створення на базі комісії у справах неповнолітніх такого офіційного органу як комісія з захисту прав дітей. Вона буде створена при уряді, не буде нікому підкорятися і буде керувати рештою комісіями. Таким чином, з'явиться структура держави в державі, яка буде визначати політику влади щодо дітей.

Говорячи абстрактно, нічого поганого в ідеї створення органу, який займався б виключно питаннями дитинства, немає. Але, враховуючи ювенальну парадигму сьогоднішнього суспільства і дивлячись на західний досвід, можна говорити про те, що в Росії буде створена організація на кшталт норвезького «Барнеомбудет» («Barneombudet»): подібні організації незалежні, вони є над усіма і власне втілюють ювенальну юстицію.

Цієї осені буде розглянуто і законопроект «Про відповідальність батьків за залишення дітей без нагляду». Пропонується так само, як на Заході, зобов'язати забезпечити неодмінну присутність поруч з дітьми няні, коли батьків немає поруч. У більшості західних країн заборонено залишати дітей одних; в США, наприклад, батьки до досягнення дітьми 12 років зобов'язані наймати когось для нагляду за ними. Зрозуміло, що нашим сім'ям, навіть живуть у великих містах, проблематично знайти гроші на няню, а що вже говорити про село! Заборонити дитині в 10-12 років бігати по дворі – теж не зовсім нормально і ніяк не співвідноситься з нашою російською дійсністю. Даний законопроект лобіює інтереси клану нянь і найголовніше – концептуально покладає на батьків відповідальність за все, що відбувається з дитиною в будь-який час. І якщо з дитиною щось трапиться, батьки нестимуть серйозну кримінальну або адміністративну відповідальність. І відповідно, скасовується батьківське право вирішити і оцінити, що небезпечно або не небезпечно для їх дитини. На противагу цьому, чинне законодавство виходить з принципу сумлінності батьків: вважається, що все, що роблять батьки щодо своїх дітей, вони роблять правильно – сумлінно виконують свої батьківські обов'язки, якщо зворотне не доведено в судовому порядку. І якщо щось трапляється з дитиною, то зовсім необов'язково, що в цьому є вина батьків і що вони повинні понести кримінальне або адміністративне покарання. Також Ольга Леткова розповіла про проект «Національної стратегії дії в інтересах захисту дітей на 2012-2017 роки», підписаному президентом 1 червня 2012 без всякого громадського обговорення:

- За три дні до цього «…стратегія» була представлена президенту і відразу ж схвалена. Це ювенальний документ. Незважаючи на те, що він проголошує право дитини на сім'ю, тут же розкривається, що це право не на кровну сім'ю, а на оточення, яке буде просувати права дитини. Дитина не захищається як частина родини, і сім'я не захищається як краще, найбільш сприятливе середовище для захисту її інтересів. У «стратегію» включені і соціальний патронат, і відповідальність батьків за жорстоке поводження з дітьми і «Міністерство дитинства», і закон про профілактику сімейного неблагополуччя. Тобто всі ювенальні законопроекти вводяться за допомогою цієї національної стратегії. Також в «стратегію» включені такі проекти, як «Наша нова школа», «Міста, доброзичливі до дітей». Ці поняття відомі громадськості з форсайт-проекту «Дитинство-2030». Програма була представлена ювенальниками в 2010 році і шокувала суспільство своїм цинізмом і фашистською ідеологією.

- У нас є своя громадська концепція, яка називається «Відродження сім'ї на основі традиційних духовно-моральних цінностей», - повідомила Ольга Леткова. - І на основі цієї концепції ми хочемо розробити законопроект, у якому був би сформульований такий статус сім'ї, на який більше ніхто не міг би чинити замах. Згідно нашої концепції, треба зміцнювати сім'ю і права дитини в рамках сім'ї.

За підсумками слухань було прийнято резолюцію, в якій учасники слухань зробили висновок про неприпустимість ухвалення обговорюваних законопроектів у пропонованій редакції, визнали порочною саму ідею ювенальної системи, втручання держави у справи сім'ї, встановлення нагляду над сім'ями, патронату дітей та сімей під приводом захисту їх прав. Держава повинна надійно і ефективно гарантувати захист, законну недоторканість і автономність сімей, захистити переважні права батьків на виховання своїх дітей, незалежно від світогляду, майнового і соціального стану, вирішення питань, що відносяться до навчання, розвитку, охорони здоров'я дітей і т.д. Захист дітей повинен здійснюватися традиційними для Росії методами, що дозволяють усунути причини, а не наслідки соціального неблагополуччя; впливати на сім'ю без її руйнування і волюнтаристського втручання.

В інтересах російських сімей учасники слухань рекомендують:

- Пріоритетно фінансувати не утримання дітей в притулках і патронатних сім'ях, а при наявності рідних батька й матері перенаправляти кошти в кровні сім'ї, які так сьогодні потребують підтримки держави;

- Повернути примусове лікування від алкоголізму та наркоманії за рішенням суду;

- Зробити доступними дитячі дозвільні центри, гуртки та секції; ввести при школах патріотичне і моральне виховання;

- Припинити пропаганду у ЗМІ насильства, жорстокості, розпусти, споживацького способу життя і т.п.;

- Вибудувати інформаційну політику держави, спрямовану на виховання поваги до людини, сім'ї і батьківщини;

- Заборонити міжнародне усиновлення російських дітей: поки діти є товаром, завжди знайдуться охочі відібрати їх і передати в інші руки;

- Підготувати та прийняти національну програму духовно-морального виховання дітей та молоді, розвитку і зміцнення сімейних традицій Росії, спрямованих на об'єднання зусиль держави, Церкви та суспільства щодо відродження сім'ї;

- Провести широке громадське обговорення «Національної стратегії дії в інтересах дітей на 2012-2017 роки» та планів її реалізації;

- Переглянути положення «стратегії» з метою забезпечення інтересів сім'ї, збереження кровних зв'язків батьків і дітей, зміцнення духовно-моральної основи сім'ї. У цьому зв'язку підтримати ініціативу Асоціації батьківських комітетів і спільнот Росії по створенню проекту відродження сім'ї на основі традиційних духовно-моральних цінностей, що охоплює питання державної політики у всіх сферах, що зачіпають інтереси сім'ї, виходячи з системи цінностей нашого культурно-історичного типу;

- Пропонуємо врахувати в «Національній стратегії дій в інтересах дітей» положення концепції правової захищеності сім'ї, зміцнення її юридичного статусу, підготовленої асоціацією, і прийняти розроблений на її основі законопроект про внесення змін до Сімейного кодексу РФ і окремі законодавчі акти РФ у частині захисту прав батьків на виховання дітей, права дитини жити в родині і незалежності сім'ї, які спрямовані на усунення причин соціального неблагополуччя і забезпечення дієвих ефективних механізмів захисту сім'ї на основі наших традиційних цінностей;

- До проведення обговорень і коректування положень «Національної стратегії дій в інтересах дітей» накласти мораторій на зазначений документ або зупинити його реалізацію.

Джерело: http://ruskline.ru/monitoring_smi/2012/09/20/u_nas_otbirayut_detej/